"Орли! Орли!" і облога Мінас-Тіріту

Ділюся знахідкою. Том Шиппі колись звернув увагу, на те, що битва на Пеленнорських полях схожа на опис битви на Каталаунських полях (451 р.), де об'єднані сили Заходу під проводом «останнього римлянина» Аеція зупинили вторгнення племен зі сходу на чолі з Аттілою, вождем гунів. У битві гине союзник Аеція — старий король вестготів Теодоріх І. Він загинув, затоптаний кіньми власної переможної кінноти, і був оплаканий просто на полі бою — з тією ж сумішшю скорботи й слави, що супроводжує смерть Теодена. Схожі навіть їх імена, а постать Аеція добре співвідноситься із Араґорном — останнім нащадком королів Заходу.

А за тиждень до цієї битви була облога Ауреліанума (нині Орлеан), яка теж має багато спільного із облогою Мінас-Тіріта. Протягом чотирьох днів лили безперервні дощі — небеса були затягнуті хмарами (важко не згадати «день без світанку» і темряву над Мінас-Тірітом). На п'ятий день злива скінчилася. Гунам вдалося проломити міські стіни і розпочали штурм. Але саме в цей момент прибули війська Аеція і Теодоріха, відкинули нападників і врятували місто і його мешканців.

Легенда про Засохле дерево II

Карта світу з Псалтиря (Лондон, 1262–1300)

English version (extended)

Рік тому писав про середньовічні прототипи дерев у толкінівських книжках, зокрема що Біле Дерево Ґондору дуже схоже на Засохле Дерево, яке стоїть посеред пустелі в Персії і яке розквітне коли "князь із заходу" проспіває під ним месу. Але у Толкіна дерево знаходиться у місті, ледь не у єдиній його "зеленій" частині і зовсім не у якійсь віддаленій пустелі.

А вчора я випадково натрапив на середньовічну карту із тими самими трьома деревами. Під фігурою Христа зображено чорний кружечок з двома обличчами — це Едемський сад, і Адам і Єва у ньому. Їх розділяє Дерево пізнання добра і зла. З правої сторони саду стоять два дерева — ті самі Дерево Сонця та Дерево Місяця. З Едему витікають п'ять річок, зокрема Ганг, Тигр та Єфрат. В лівій частині карти теж видно огорожу і ворота, але це не сад, а землі, де ув'язнені народи Ґоґ і Маґоґ. Їх буде звільнено перед другим приходом Месії.

У статті із детальним описом цієї карти сказано, що Дерево Пізнання може також ототожнюватися із Сухим Деревом і наводиться "одна з багатьох подібних" легенд про Сухе Дерево:

Теодоріх Великий: остготський Араґорн

Золота монета із зображенням
Теодоріха Великого (491-501 рр. н.е.)

У 1969 році видавництво Аллен та Анвін звернулося до художниці Полін Бейнз щоб зробити красиву кольорову карту Середзем'я, в дусі середньовічних карт: із зображенням місцевих тварин, рослин, кораблів і морських чудовиськ.

На своїєму примірнику карти Толкін зробив багато приміток для художниці, щоб уточнити географічне положення міст і поселень Середзем'я відносно нашого світу. З них можна дізнатися, що Гобітон знаходиться на широті Оксфорду, Умбар і Місто Піратів десь біля Кіпру, а Мінас-Тіріт знаходиться на широті Равенни, але (що досить дивно) «у 900 милях на схід від Гобітону, скоріш біля Белграду».

Читати коментарі Толкін завжди цікаво, адже такі прив'язки можуть відкрити джерела натхнення автора. Це не просто вказівки на клімат і середньорічну температуру, вони також вказують на можливі історичні та культурні паралелі. Те що Гобітон знаходиться на широті Оксфорду не дивно, адже суспільство гобітів нагадує ідеалізоване англійське село 18-19 сторіччя.

Але що може поєднувати італійську Равенну і сербський Белград? Виявляється у цих міст був спільний правитель — остготський король Теодоріх Великий, або, як його називають "Імператор Західної Римської Імперії в усьому, крім титулу". За свої подвиги він отримав визнання у Візантії: він був патріцієм, консулом і полководцем Східної Римської Імперії.

Ітілієн: Середзем'я по-італійськи

Перший погляд на Ітілієн — Тед Насміт

Чи помічали ви коли-небудь що назва «Ітілієн» звучить напрочуд схоже на «Італія»? Саме в Ітілієні Фродо зустрічає Фарамира і саме тут його вшановують за те, що він знищив Перстень.

Вікі-словник підтвердив мої відчуття: у багатьох мовах Italien означає «Італія», «італійський» або навіть «італієць». Чи це лише випадковий збіг, чи, може, Толкін тут справді надихався італійськими краєвидами?

Нічний експрес до Мінас-Тіріту

Залізниця в англійській літературі — не просто транспорт, а портал у загадкові світи. Потяг у Гоґвортс, що вирушає з платформи 9¾ лише один з таких маршрутів. У перших книжках Клайва Льюіса герої портапляють у Нарнію через чарівну шафу, але згодом з'являються й інші шляхи. У "Принці Каспіані" діти переносяться до Нарнії прямо із залізничної платформи, а в "Останній битві" вони опиняються в Нарнії після того як їх потяг потрапляє в аварію.

Толкін також використовує цей образ у "Листку пана Дрібнички". Дрібничка, сонний і втомлений, опиняється у поїзді, який одразу пірнає у темний тунель. Прокинувшись, він опиняється "на дуже великій тьмяно освітленій залізничній станції". Після тривалого перебування у досить похмурому Лазареті він сідає на іший поїзд і, після короткої подорожі опиняється у чарівному місці, де бачить наяву своє Дерево — те, яке все життя малював, але яке раніше існувало лише в його уяві.

У "Володарі Перснів" подорож Піпіна, якого Ґандалф везе на коні до Мінас-Тіріту, також дуже нагадує поїздку нічним експресом. Вже на самому початку мандрівки з'являється відчуття ілюзорності руху, подібне до того, яке переживають пасажири, не розуміючи, чи рушив їхній потяг, чи сусідній:

Мінас-Тіріт — від фортеці у Лімбі до столиці розквітлого Ґондору

Лімб. Іллюстрація Пріамо Делла Кверча, XV ст.

Якщо уважно придивитися до опису Мінас-Тіріту стає помітним його подібність до фортеці, яку Данте бачить у Лімбі: семирівневий замок, кожен рівень оточений стіною з воротами. Дорога проходить від нижнього до верхнього рівня, де знаходиться зелений луг із фонтаном і засохлим деревом. У Данте нема фонтану, проте є струмок, що оточує нижню стіну. Цікаво що скеля, що розділяє Мінас-Тіріт на дві частини і нагадує ніс корабля, була відсутня на перших ескізах, через що місто спочатку виглядало ще більш схожим на фортецю у Лімбі.

Найперший ескіз Толкіна із зображенням Мінас-Тіріту, жовтень 1944

Дантівська фортеця знаходиться у підземеллі і відокремлена від неба, а її мешканці позбавлені надії на спасіння: «Лишайте сподівання всі, хто входить» написано на воротах Пекла. Хоча Мінас-Тіріт знаходиться на поверхні, його жителі кажуть що вже багато років живуть в тіні Мордору ("в тіні Пекла"), яка то наступає, то віддаляється. Надії на те, що місто вдасться захистити у Фарамира вже давно немає: "ми вже давно ні на що не сподіваємося" — говорить він.

З наближенням нападу сил Саурона ця паралель поглиблюється: на місто наповзає велика хмара з Мордору, що приховує зірки вночі, а день перетворює на похмурі сутінки, так що вранці не видно навіть сходу Сонця.

Дерево на пагорбі у Лоріені, Ґондорі та Ширі

Толкін називає сердцем «Володаря Перснів» опис Керін Амрота — королівського пагорба у центрі Лоріену: «Вони стояли на відкритій галявині. Зліва височів великий курган, укритий травою, ніжно-зеленою, мов весна у Прадавні Часи. Нагорі подвійною короною росли два кола дерев: перші — зі сніжно-білою корою, безлисті, але прекрасні у своїй стрункій оголеності; а другі — височенні мелорни, все ще зодягнуті у бліде золото. Посередині здіймалося величезне, мов башта, дерево, і високо серед його гілок просвічував білий поміст.»

Мінас-Тіріт, столиця королівства Ґондор — місто побудоване на скелі, що була відрогом гори Міндолуїн. Фортеця розташовувалась на семи терасах, кожна з яких примикала до схилу гори, і в кожній була своя стіна з воротами. На верхній терасі, що називається Терасою фонтану, знаходилася Біла башта з палантиром та Біле дерево.

У Гобітоні, на верхівці пагорба, під яким жив Більбо, Толкін зобразив дерево. Цікаво, що на одному з перших ескізів, дерево росте на схилі пагорбу, хоча уже у всіх наступних варіантах воно перемістилося на самий верх пагорбу.

Проте це не те дерево, під яким Більбо робив Промову перед своїм зникненням. Його можна побачити правіше і трохи нижче зелених дверей по центру пагорба. В кінці «Володаря Перснів» це поле і дерево називають Святковим Полем і Святковим Деревом. Святкове Дерево зрубали поплічники Сарумана-Шаркі, а на його місці, уже в кінці книги Сем висаджує зернятко, яке йому подарувала Галадріель. З цього зернятка потім вирос єдиний мелорн на захід від гір.

Можна помітити що у трьох ключових місцях — ельфійському Лоріені, людському Ґондорі та гобітському Ширі присутній мотив дерева і пагорба (або скелі). Світова Гора — розповсюджений у міфології символ центру світу, місця, найближчого до неба. Світове Древо символізує впорядкований світ — небесний, земний та підземний. 

Чому Святкове Дерево не стоїть на верхівці пагорба у Ширі? В Ґондорі і Лоріені головне дерево знаходиться на вершині пагорба чи скелі, при цьому для обох цих культур дерева мають високу символічну цінність (Біле дерево — символ королівської влади) або цінність дерева як такого (ельфи оберігають сади Лоріена, а дерева-мелорни уподібнюють їх до Валінору). В Ширі  проте, нема королівської влади (а пагорб Більбо не є резиденцією голови Ширу) і хоча дерева люблять і поважають (Сем, наприклад, дуже збентежений видінням у дзеркалі Галадріелі, в якому зрубають Святкове Дерево), але не ставлять їх у символічний центр свого життя.

Усі ці дерева — Біле дерево Ґондору, мелорни Лоріену (а також мелорн, що його посадив Сем), — походять з Нуменору, а туди вони потрапили з-за моря, тож всі вони походять з Валінору.