 |
| Прощання з Фанґорном / Luca Bonatti |
Одна з сумних історій Середзем'я — зникнення дружин ентів. Кожної зустрічі Древлен питає, чи не бачив хто дружин ентів, а під час прощання просить повідомити, якщо хтось про них дізнається.
Дружини ентів здаються досить дружніми створіннями, які вирощували фруктові сади і ділилися своїми знаннями з людьми. Але у розповіді Древлена про ентів і про їхніх дружин, під час уважного прочитання, відчувається неоднозначний підтекст, де Толкін зачіпає важливу для себе тему — свободи чи контролю над іншими.
Все, про що розповідає Древлен про дерева, здається нам дивиною. Енти — пастирі дерев, вони вміють з ними розмовляти. Деякі дерева можуть "прокинутись" і стати "ентуватими". Окрім ентів та дерев, є проміжний стан: гуорни. Це чи то енти, що здерев'яніли (версія Меррі), чи то дерева, які "прокинулись", але мають "погану серцевину". Гуорни, як і енти, здатні ходити і стають основною силою, що знищує військову міць Сарумана.
Тож дерева, зі слів Древлена, — це розумні істоти, у яких є власні бажання, власні думки і слова, власні друзі і вороги. Енти опікуються ними безкорисливо, споживаючи лише "плоди, які самі падали під ноги".