Уривок із оповіді Толкіна "Фермер Джайлз із Гема"

...де односельці фермера, що дізналися раніше за нього, що меч, який йому був подарований королем - це легендарний Хвостогриз, завдяки якому у давнину герой Белломаріус переміг багацько драконів. З цією новиною вони прийшли до нього і просять його відправитись на бій з драконом. З ними приїхав мірошник, який все очікує що фермер відмовиться і втратить свою славу:

"Проте події почали розгортатися не зовсім так, як очікував мірошник. Бо, по-перше, Джайлз випив багацько міцного елю, а по-друге — в нього народилося дивне почуття гордості й зухвальства, коли він довідався, що його меч — це славний Хвостогриз. У дитинстві йому страшенно подобались оповіді про Белломаріуса, і ще до того, як він почав розуміти їхній сенс, фермер часом бажав, аби дивовижний і героїчний меч належав йому. Відтак він зненацька збагнув, що візьме Хвостогриза й вирушить полювати на дракона. Проте ціле своє життя він звик торгуватися, тож зробив іще одну спробу відкласти цю подію.

— Що?! — гукнув він. — Аби я йшов полювати на дракона? У старих крагах і камізельці? Усе, що я чув, навчає, що для битв із драконами треба мати якийсь обладунок. А в цьому домі жодних обладунків нема, і це — факт, — сказав він.

Воно і справді виглядало трохи дивно, погодились усі й послали по коваля. Коваль похитав головою. То був неквапливий похмурий чоловік, у народі відомий як Веселий Сем, хоча насправді його звали Фабріціус Кунктатор. Він ніколи не насвистував за роботою, а веселів тільки тоді, коли в належний час, згідно з його віщуваннями, траплялося якесь лихо (наприклад, мороз у травні). Та коваль віщував різні лиха щодня, тому й мало траплялося таких, що їх би він не завбачив, — а відтак він чекав на них. То була найбільша його втіха; і, звісно, коваль вельми неохоче робив щось таке, що могло би їх відвернути. Він знову похитав головою.

— Я не можу виготовити обладунок із нічого, — мовив він. — Це мені не до снаги. Ліпше знайди теслю, щоби він зробив тобі дерев'яний щит. Але це ледве чи допоможе. Дракон-бо вельми палкий".

Картинку "Фермер Джайлз їде на бій з драконом" малював ШІ, вийшло досить неочікувано, але мені сподобалось :)

25 березня — День читання Толкіна

Щороку 25 березня відзначається День читання Толкіна. У книзі "Володар Перснів" саме 25 березня був знищений Єдиний Перстень і переможений Саурон. Товариство Толкіна проводить читання текстів Толкіна онлайн і запрошує всіх бажаючих розміщати пости і відео з читанням Толкіна у своїх соціальних мережах з хештегом #TolkienReadingDay. Або, як найпростіший варіант — подзвонити комусь зі своїх друзів і розповісти про своє улюблене місце з книжок Толкіна.

Цікаво, що Толкін свідомо обрав дату 25 березня як день перемоги над Сауроном. Про це він пише у "Номенклатурі" — нотатках з приводу перекладу "Володаря Перснів" датською та шведською мовою. Ця дата збігається зі святом Благовіщення або Днем Діви Марії, в який Спаситель увійшов у світ (тобто був зачатий). Кейтлін Фациста пише у своєму блозі, що Толкін, ймовірно, вибрав 25 березня як дату знищення Єдиного Персня (що свідчить про вплив його католицької віри), оскільки цей день, за поширеною думкою, був днем смерті Ісуса Христа (який "смертію смерть поправ").

На ілюстрації: Ґандалф читає книгу "Як вмовити гобіта зважитись на пригоди" :)

• Сторінка Толкінівського Товариства щодо святкування Дня читання Толкіна в 2024 році.
• Пост Кейтлін Фациста (Kaitlyn Facista) про значення 25 березня в католицизмі і чому Толкін вибрав цей день для перемоги над Сауроном (англ).

"Дюна" і війна на Кавказі у 1834-59 роках

Обкладинки книжок "Шаблі раю" (1960) та "Дюна" (1965)

Здавалося б, що може бути спільного у фременів — воїнів пустелі, та черкесів — воїнів гір Кавказу? Виявляється дуже багато. Справа в тім, що основою для опису традицій фременів стала книга письменниці та історика Леслі Бланч “Шаблі раю: Завоювання та помста на Кавказі”, яку було опубліковано в 1960 році. Вікіпедія називає цю книгу “Біографією Імама Шаміля та воєн Царської Росії на Кавказі та Грузії у 1834-1859 роках”. Не дивно що про цю книгу у нас мало відомо, адже авторка симпатизує саме Шамілю, “Леву Дагестана”. Цікаво, що у книзі згадуються і запорізькі козаки (але про це — в кінці цього посту).

Толкін, Дюна і абсолютна влада

Цікаво подивитись як “Дюна” і “Володар Перснів” досліджують питання абсолютної влади. Таке порівняння дозволяє побачити це питання наче двома очима — з’являється додатковий об’єм, виникають цікаві паралелі і, можливо, неочікувані висновки.

Толкін та "Дюна" Френка Герберта

Ребекка Ферґюсон в образі Леді Джессіки з екранізації "Дюни" 2022 року

У книзі "Бібліотека Толкіна: анотований список", що містить список книг якими володів або які читав Толкін, є згадка про перше видання книги "Дюна" Френка Герберта, що вийшло з друку у 1965 році. Там наводиться цитата з листа до Джона Буша, щодо отриманої від нього книги:

"Дякую, що надіслали мені примірник "Дюни". Минулого року я отримав один примірник від Ланьє і вже дещо знаю про цю книгу. Неможливо, щоб автор, який продовжує писати, був справедливим до іншого автора, який працює в тому ж напрямку. Принаймні, я так вважаю. Насправді я дуже не люблю "Дюну", і в цьому прикрому випадку найкраще і найсправедливіше по відношенню до іншого автора буде промовчати і відмовитися від коментарів. Ви хочете, щоб я повернув книжку, оскільки вона у мене вже є, або щоб я передав її комусь іншому?" (12 березня 1966).

Творіння і суб-творіння в "Листку пана Дрібнички"

Дж. Семюел Гаммонд і Марі К. Гаммонд

Дж. Р. Р. Толкін був митцем і вченим. Його оповідання "Листок пана Дрібнички" пропонує проникливий портрет автора, а також делікатну настанову для людей, подібних до нього, які відчувають тиск від надміру роботи. У цій чарівній історії представлені ідеї Толкіна про мистецтво, зайнятість та відповідальність перед ближнім. Через вигадку він ілюструє свою концепцію суб-творення і показує, як воно пов'язане з Творенням. Книга "Листок пана Дрібнички" може надихнути не лише художників, але й письменників, науковців, садівників та всіх, хто займається конструктивною працею.

Толкін і Більбо: після мандрівки туди й звідти

малюнок Толкіна "Зал у Бег-Енді, резиденція Б. Беггінса, есквайра"

Як відомо з книги, Більбо втратив свою репутацію серед гобітів після своєї мандрівки до Самотньої гори:

"Більбо відчув, що втратив більше, ніж кілька срібних ложок, — він утратив своє добре ім'я. Це правда, що він назавжди лишився другом ельфів і тішився повагою гномів, чарівників і всякого такого люду, що часто проходив гобітівським краєм, — але серед сусідів перестав бути шанованим. Усі гобіти в окрузі мали його за “чудного” — окрім небожів і небог із туківського боку, хоч і їм старші не дуже дозволяли з ним дружити.