 |
| Детектив Дороті Сеєрс, 1927 р. |
...і це дивно, бо на початку ХХ століття в Англії їх писали всі — від домогосподарок до священників. У Лондоні створили "Детективний клуб" де письменники ділилися своїми знахідками. Його очолив Ґілберт Кіт Честертон — богослов, поет, прозаїк, публіцист і автор відомої детективної серії про патера Брауна. "Королевою детективу" була Агата Крісті. Їй довелося обирати між кар'єрою в медицині та письменництвом: у часи Першої світової війни вона пройшла підготовку медсестри. З двох можливостей вона обрала письменництво, але й медичні знання не пропали марно: в її творах сюжет нерідко будується навколо того, що за "природними причинами смерті" ховається майстерне використання побічних дій звичайних ліків. Професійні медики відзначали достовірність, із якою вона описувала симптоми отруєння персонажів своїх книжок.
За легендою її ледь не вигнали з "Детективного клубу", бо в одній з книжок, яка шокувала читачів, вбивцею виявився герой, від імені якого йде оповідь, а це суперечило "десятьом заповідям детективів", які були ухвалені Клубом. Насправді все було навпаки: "декалог" створили як реакцію на цю книгу. Його автором був знайомий Толкіна, оксфордський католицький священник Рональд Нокс. Він здійснив відомий переклад Біблії англійською, і, не повірите, також писав детективи. Толкін дуже поважав його як священника, але "ноксівський" переклад Біблії йому не подобався.