 |
| Обкладинка видання 2015 року |
«Ця казка виникла дивним чином. Американський видавець попросив Толкіна дати передмову до нового видання казки Джорджа Макдональда «Золотий ключ». Толкін у таких випадках зазвичай відмовлявся, але цього разу, без жодної видимої причини, погодився. Він взявся до роботи наприкінці січня 1965 року. У той період Толкін перебував у особливо похмурому настрої. Він виявив, що ця книга подобається йому менше, ніж раніше. Однак, незважаючи на всю свою нелюбов до цієї казки, він (знов-таки всупереч своєму звичаю) старанно взявся до роботи, наче бажав довести собі, що він ще здатний працювати й усе-таки може закінчити хоч що-небудь. Він взявся пояснювати юним читачам, для яких призначалося видання, сенс слова «чари». І почав так:
«Чари мають чималу силу. Навіть поганому автору не дано їх уникнути. Мабуть, він створює свою казку з уривків інших казок, давніших, або з того, що сам пам'ятає лише невиразно, і ці напівзабуті речі можуть виявитися надто могутніми, щоб він зумів їх зіпсувати або позбавити чарівності. І можливо, хто-небудь уперше зустрінеться з ними в його дурній казці, і побачить у них відблиск Чарівної країни, і захоче відшукати щось краще.
Щоб це стало зрозуміліше, можна розповісти таку невеличку історію. Був собі кухар, який задумав спекти пиріг для дитячого свята. Він вважав, що для такого пирога головне — бути дуже солодким...»