22 грудня помер Олександр Мокровольський, автор першого перекладу "Гоббіта" українською мовою

22 грудня помер Олександр Мокровольський, відомий український перекладач, автор, серед багатьох інших праць, першого перекладу "Гоббіта" українською мовою.

Олександр Миколайович Мокровольський народився 29 листопада 1945 р. у селі Черниші Черкаської області, закінчив із золотою медаллю сільську школу, а 1968 р. з червоним дипломом - Черкаський педагогічний інститут. 3 роки він працював технічним перекладачем з англійської та французької мов на Черкаському хімічному комбінаті, а потім 15 років - редактором у київських видавництвах "Веселка" і "Дніпро".

У 1985 р. у видавництві дитячої літератури "Веселка" вийшов перший переклад "Гобіта" українською мовою - "Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори". "Нині ця робота викликає нарікання окремих пуристів - мовляв, і авторизовано сильно, й імена не так перекладено, - але тоді, у 1985-му й пізніше, "Гобіт" став потрясінням для багатьох українських підлітків, відкривши їм шлях у світ Середзем'я", - писала 19 грудня 2012 р. "Історична правда".

Карлик Мімір у Толкіна, Вагнера та Юнга

У листі Толкіна є місце де він відкидає порівняння "Володаря Перснів" із "Кільцем Нібелунгів". Він пише: "Обидва кільця були круглими, і на цьому подібність завершується" (лист №229). Але якщо подивитись на творчість Толкіна за межами цієї книги, то можна знайти додаткові приклади схожих сюжетів.

Мім благає зберегти його життя

У Сильмарилліоні є персонаж — дрібногном Мім (Mîm). Дрібногноми (petty dwarves) у Толкіна — це гноми-вигнанці, які жили потайки і стали дрібнішими за інших гномів. Цей гном потрапив у полон до орків і розповів їм що Турін і його поплічники живуть в його печері, звідки роблять напади на прислужників Морґота. Через цю зраду Міма, орки нападають на табір Туріна, беруть його у полон, а всіх інших вбивають. Пізніше Мім забрав собі намисто Наугламір, в яке гноми Синіх Гір вставили один з сільмариллів. Коли ж Хурін, батько Туріна, знаючи про зраду, вбив Міма і забрав намисто, гном перед смертю прокляв Наугламір, що призвело до подальших смертей серед ельфів.

Німб царя Ірода

Не так давно інтернетом ходила колекція малюнків ШІ на тему "Володаря Перснів" де навколо голів різних персонажів (від Фродо до Саурона) були зображені німби. Постало питання: чи може бути німб навколо голови поганого персонажа?

Тріумфальна арка базиліки Санта-Марія-Маджоре (роки створення 432-440). Сюжети з царем Іродом у третьому ряду згори, справа та зліва від арки.

Весь "Гобіт" в одному малюнку

Мексиканський художник Choper Nawers зобразив усі події "Гобіта" одним малюнком. На сайті Behanse можна роздивитися більше подробиць, і окремі фрагменти зображення.

Композиція нагадала буддійський малюнок з різними рівнями медитації:

Толкінівські місця: Осяйні печери Гельмового яру та печери Чеддарської ущелини

В Осяйних печерах переховувалися роханські жінки й діти під час битви під Горнбургом. У своєму листі до П. Рорку (№321) Толкін повідомляє що опис Осяйних печер написаний під впливом печер Чеддарської ущелини (сир Чеддар виробляють у селі поблизу): «Вам, можливо, цікаво буде довідатися, що цей уривок написаний під впливом печер Чеддарської ущелини, одразу після того, як я знову відвідав їх у 1940 р., але водночас його забарвлено ранніми моїми спогадами про ці печери, до того, як їх перетворили на джерело прибутку. Я побував там під час свого медового місяця (1916), майже тридцятьма роками раніше».

Вхід у печеру

А це опис печер у «Володарі Перснів»:

Різдвяна листівка Джона Саффілда

Джон Сафілд в гостях у своєї доньки Джейн Нів на свій день народження.
Бег Енд, Дормстон, Вустершир, 10 вересеня 1930

Джон Саффілд — дід Толкіна по материнській лінії. Толкін вважав що його любов до каліграфії та малювання пейзажів він успадкував по лінії Саффілдів: "Моє прізвище Толкін, але за смаками, здібностями і вихованням я Саффілд".

У "Біографії" Карпентер так описує Джона Саффілда у 1896-му році: "Джон Саффілд мав довгу бороду і виглядав дуже старим. Йому стукнуло шістдесят три, і він клявся, що доживе до ста. Великий веселун, він, схоже, зовсім не заперечував проти того, щоб заробляти собі на життя працею комівояжера, незважаючи на те, що колись володів власним магазином тканин у центрі міста. Іноді він брав аркуш паперу й ручку зі спеціальною тоненькою пір'їнкою, обводив кружком шестипенсову монету й найдрібнішим каліграфічним почерком вписував у цей кружок увесь текст "Отче наш". Його предки були граверами — мабуть, від них Джон Саффілд і успадкував це мистецтво; він з гордістю розповідав про те, як король Вільгельм IV дарував їхньому сімейству власний герб за тонку роботу, виконану за його замовленням, і про свою далеку спорідненість із лордом Саффілдом (останнє — неправда)".

Толкін і невидимі жінки

Всупереч твердженням деяких критиків, Толкін - автор, який добре розуміє жінок та їхні проблеми, а також те, як вони справляються з труднощами в несприятливому для них середовищі.

Лаура Мішель

Поширеним і необережним узагальненням є те, що у творах Дж. Р. Р. Толкіна (1892-1973) мало або зовсім немає жіночих персонажів. Нефахові критики часто пояснюють це нібито жінконенависництвом автора, а захисники Толкіна, впадаючи в іншу крайність, відповідають, що хоч жінок і мало, але вони є персонажами владними і величними, уособлюють гідність і силу. Або ще гірше: вони стверджують, що жінки для Толкіна були священними і тому невідомими.

Перше німецьке видання "Гобіта" 1957 року

Обкладинка першого німецького видання книги «Гобіт», що вийшло у 1957 році. Німецька назва «Маленький гобіт та великий чарівник».

Перемовини про видання книги у Німеччині почалися ще у 1938 році, але видавництво надіслало запит про підтвердження Толкіним «арійського» (тобто неєврейського) походження, що він відмовився робити (див. лист №30 у видавництво «Rütten & Loening», 25 липня 1938 року).

Насправді Толкін написав два листа, в одному він знущається з поняття «арійськості», а в другому скоріш за все просто відмовляється подавати такі відомості. Вибір того, який лист надіслати у «Rütten & Loening» він залишив за видавництвом «Allen & Unwin», як зацікавлених у цьому фінансово. Скоріш за все відправленим був лист із простою відмовою. Перемовини продовжувалися до самого початку Другої світової війни, яка їх перервала.

«Не єврейського походження, але вважав би це за честь»

Толкін за робочим столом, Оксфорд 1937

У 1938-му році видавництво «Аллен енд Анвін» уклало договір із потсдамським видавництвом «Rütten & Loening» про публікацію німецького перекладу «Гобіта». Німецьке видавництво надіслало запит до Толкіна, щодо підтвердження його арійського (arisch) походження. Наступні два листи показують ставлення Толкіна до цього питання.

Лист №29 до Стенлі Анвіна 25 липня 1938 року:

«Треба сказати, доданий лист від «Rütten & Loening», як то кажуть, перебрав міри. Хотілося б знати, чому така немилість: чи то через моє німецьке прізвище, чи то їхні ідіотські закони наказують вимагати сертифікат на «арійське» походження від будь-якого жителя будь-якої країни?

Толкінівські місця: Нуменорський Храм Мелькора і Ротонда Радкліффа

 

Ротонда Радкліффа

Ротонда Радкліффа (Radcliffe Camera), будівля у барочному стилі, побудована у 1748 — один з корпусів Бодліанської бібліотеки в Оксфорді. Вважається що саме вона послужила Толкіну взірцем для опису храма Мелькора, який побудував Саурон в Нуменорі: