Танок посеред болиголовів

Лутіен Тінувіель — Тед Насміт

Під час Першої світової війни, у 1917-му році у Толкіна та Едіт народився їх первісток, якого назвали Джон Френсіс Руел. Карпентер пише у "Біографії Толкіна": "У ті дні, коли Толкіну давали звільнення, вони з Едіт ходили гуляти. Вони знайшли поблизу Руса лісок, зарослий болиголовом, і багато гуляли там. Пізніше Рональд згадував Едіт, якою вона була в той час: «Волосся кольору воронячого крила, атласна шкіра, сяючі очі. Вона чудово співала — і танцювала!» Вона співала і танцювала для нього в лісі, і так народилася історія, що стала центральною в «Сильмариліоні»: повість про смертного Берена, який з першого погляду покохав безсмертну ельфійську діву Лутін Тінувіель, коли побачив, як вона танцює в лісі в заростях болиголова".

Це справді, одна з найромантичніших і мабуть з найважливіших історій для самого Толкіна, адже навіть на могильних каменях Рональда та Едіт стоять імена Берена та Лутіен.

Проте хотілося б уважніше поглянути на квіти посеред яких танцювала Лутіен (а може і сама Едіт). Дійсно, "hemlock" перекладається українською як "болиголов", проте це отруйна квітка з неприємним ароматом. Вчені вважають що отрута, яку випив Сократ, була соком болиголова, який росте в Греції (а цикута — ні). 

То що ж це за небезпечні танці описані у Толкіна?

Остання подорож на ельфійському човні

Відплиття з Сірих Гаваней — Тед Насміт

Мандрівка Фродо за Море — його нагорода і можливість зцілитися від тілесних да душевних ран. Водночас його відплиття на ельфійському човні — дуже сумний момент для Сема:

"Але для Сема, який залишився на пристані, той вечір став темною ніччю; і, дивлячись на сірий простір Моря, він бачив лише тінь, яка швидко танула на заході. Він довго стояв, слухаючи зітхання та гомін хвиль біля берегів Середзем'я, і їхній голос глибоко запав у його серце. Поруч стояли Мері та Піпін, і вони мовчали.

Нарешті троє товаришів відвернулись і, не оглядаючись, поволі рушили додому; і вони не промовили ні слова, поки не приїхали до Ширу, проте кожному було приємно відчувати присутність друзів на цьому довгому сірому шляху".

В цьому місці не сказано скільки тривав цей шлях, проте з хронології в кінці книги можна дізнатись що їхали вони протягом тижня. І хоча Толкін у своєму листі наполягає що "Відхід за Море — це не смерть"[1], для тих хто лишився в Середзем'ї це щось дуже на неї подібне. В іншому листі Толкін пише: 

"Коли майстер Семуайз повідомив про «відбуття за Море» Більбо (і Фродо) 1421 р., визнати їх покійними, як і раніше, можливим не представлялося; ...1427 р. було ухвалено закон: «Якщо будь-хто з жителів Шира піде за Море в присутності надійного свідка,... спадкоємці... відтепер і надалі вступають у володіння (його) титулами, правами або власністю...»"[2].

А на що схоже прощання з людиною, яка відбуває у мандрівку в один бік до іншого світу на човні, після чого її близькі перебувають в мовчанні протягом тижня?

На скандинавський обряд поховання у човні.

Фродо відпливає на Авалон (і критика легенд про короля Артура)

Берн-Джонс. "Король Артур, що спить вічним сном на Авалоні"

У новому виданні "Листів Толкіна" лист до Мільтона Уолдмана (де Толкін розповідає про те як пов'язані "Сильмарилліон" та "Володар Перснів") містить раніше пропущені коментарі до "Володаря Перснів". Там Толкін каже що остання подорож Фродо (і Більбо) за море є "артурівським завершенням":

«Більбо і Фродо надається особлива благодать піти з ельфами, яких вони любили — артурівський фінал, в якому, звичайно, не уточнюється, чи є це “алегорією” смерті, чи способом зцілення і відновлення, що веде до повернення. ... Є натяк, що вони відбувають до Ерессеа» (Лист № 131, 1951 р.).

За легендою, після останньої битви короля Артура, де його було смертельно поранено, до нього приходить фея Моргана і на чорному човні забирає його на острів Авалон, в надії, що Артур там зможе врятуватися, одужати від смертельних ран і повернутись в Англію. Фродо також вирушає на Захід з надією на зцілення від невиліковних ран (словами Фродо "Мене вразили кинджал, жало, зуби та важкий тягар").

І Толкін має натяк на Авалон у географії свого світу. Перша земля, яку бачать мандрівники (такі як Фродо і Більбо), що прибувають із Середзем'я до Невмирущих земель — це острів Тол Ерессеа* і його гавань Авалонне.

День народження Джона Хау (John Howe)

Джон Хау / John Howe

21 серпня 1957 року народився Джон Хау (John Howe) — канадський художник-ілюстратор найбільш відомийроботами на тему Середзем'я Джона Р. Р. Толкіна. Разом з Аланом Лі вони були головними концепт-дизайнерами для фільмів Пітера Джексона ("Володар Перснів" та "Гобіт"), а також він особисто був концепт-дизайнером для серіалу "Персні Влади".

Таємниця імені Дернгельм

Дернгельм (Еовін) та король-чаклун

Оскільки у Толкіна багато персонажів мають промовисті імена, мене якось зацікавило ім'я Дернгельм, яке Еовін вибрала, коли передягнулась у чоловічий одяг щоб послідувати за Теоденом як воїн (доречі Eowyn давньоанглійською значить "що любить коней": "eo-" — кінь, "-wyn" — "любити").

Частина "Гельм" приблизно зрозуміла — одним з королів Рогану був Гельм Молоторукий, на честь якого названий Гельмів яр. Але що таке "дерн"?

День народження Алана Лі

Алан Лі

Сьогодні день народження Алана Лі (20/08/1947) — ілюстратора творів Толкіна і художника, що брав участь у створенні фільму Пітера Джексона "Володар Перснів"

Дев'ятеро...

...примар Персня

...хранителів Персня

"Ортханк ента йеворк" — як з трьох слів з'явилися енти і вежа Сарумана

Вираз "orþanc enta geweorc" у манускрипті Maxims II, X ст.

Ортханк в часи Другої Епохи — Тед Насміт

"Ортханк ента йеворк" — приблизно так давньоанглійською звучить фраза "вигадлива робота велетнів" — "orþanc enta geweorc". Цією  (або іншою фразою "еалд ента йеворк" — "давня робота велетнів") у середньовічних англійських поемах називали руїни будинків або навіть міст, що залишилися з римських часів. Ця фраза надихнула Толкіна на декілька речей. По-перше слово "ортханк" — "хитрий, оригінальний, майстерний" стало назвою велетенської башти Ортханк[1], в якій жив чарівник Саруман Білий. Згідно "Володаря Перснів" сама ця башта і мури навколо були побудовані у часи Нуменору і мистецтво будувати такі споруди вже втрачено на час подій книги — так само як і римські руїни давнім англійцям здавалися спорудами, які неможливо збудувати людськими руками. Рим та Нуменор однаково є частинами прадавньої історії (реальної чи вигаданої), що залишили по собі неповторні витвори мистецтва і архітектури. Цей же мотив звучить у описі роганської фортеці Ґорнбург у Гельмовому яру: "Розказували, що в давні часи слави Ґондору морські королі збудували цю твердиню руками велетнів".

Поради Клайва С. Льюіса щодо написання творів

ШКОЛЯРЦІ З АМЕРИКИ, яка написала (на пропозицію вчителя) листа з проханням дати їй пораду щодо написання творів.

14 грудня 1959 року

Дуже важко дати якусь загальну пораду щодо письменницької майстерності.
Ось моя спроба.

1) Вимкніть радіо.
2) Читайте всі хороші книжки, які тільки можете, і уникайте майже всіх журналів.
3) Завжди пишіть (і читайте) вухами, а не очима. Ви маєте чути кожне речення, яке пишете, так, ніби його читають вголос або вимовляють. Якщо воно звучить не дуже добре, спробуйте ще раз.
4) Пишіть про те, що вас дійсно цікавить, незалежно від того, чи це реальні речі, чи вигадані, і ні про що інше. (Зауважте, це означає, що якщо вас цікавить лише письменництво, ви ніколи не станете письменником, бо вам не буде про що писати...)

Як Ґолум був велетнем

До 1966 року у "Гобіті" було сказано так: "Тут, глибоко під землею, край темної води жив старий Ґоллум. Не знаю, звідки він узявся..." Тож багато художників зображали його великим або навіть велетенським.

Ґолум з німецького видання 1957 року, ілюстратор Horus Weber

Іллюстрації Туве Янссон до "Гобіта"

Туве Янссон, 1967-й рік

110 років тому, 9 серпня 1914, народилася Туве Янссон, авторка "Мумі Троля" а також ілюстраторка фінського та шведського видання "Гобіта".

Ліворуч — обкладинка фінського видання 1973 року, праворуч — шведського видання 1962 року. Зверніть увагу скільки у дракона лап!

Чи були у гобітів сумні пісні? Що за пісню Піпін співає Денетору?

У фільмі "Володар Перснів" є сцена, коли Піпін співає Денетору, а в цей час Фарамир веде загін на самовбивчий штурм захопленого орками Осґіліату. Це дуже вражаюча сцена, тому не дивно, що багатьом запам'яталася і сама пісня. Але звідки вона взялася?