"Ортханк ента йеворк" — як з трьох слів з'явилися енти і вежа Сарумана

Вираз "orþanc enta geweorc" у манускрипті Maxims II, X ст.

Ортханк в часи Другої Епохи — Тед Насміт

"Ортханк ента йеворк" — приблизно так давньоанглійською звучить фраза "вигадлива робота велетнів" — "orþanc enta geweorc". Цією  (або іншою фразою "еалд ента йеворк" — "давня робота велетнів") у середньовічних англійських поемах називали руїни будинків або навіть міст, що залишилися з римських часів. Ця фраза надихнула Толкіна на декілька речей. По-перше слово "ортханк" — "хитрий, оригінальний, майстерний" стало назвою велетенської башти Ортханк[1], в якій жив чарівник Саруман Білий. Згідно "Володаря Перснів" сама ця башта і мури навколо були побудовані у часи Нуменору і мистецтво будувати такі споруди вже втрачено на час подій книги — так само як і римські руїни давнім англійцям здавалися спорудами, які неможливо збудувати людськими руками. Рим та Нуменор однаково є частинами прадавньої історії (реальної чи вигаданої), що залишили по собі неповторні витвори мистецтва і архітектури. Цей же мотив звучить у описі роганської фортеці Ґорнбург у Гельмовому яру: "Розказували, що в давні часи слави Ґондору морські королі збудували цю твердиню руками велетнів".

Віче ентів — Стівен Гікман

По-друге слово "ent" — стало назвою народу ентів, велетнів-дерев, які жили у лісі поблизу Ізенгарду. Про велетнів-ентів у англійській традиції говориться мало, в основному вони згадуються як у зв'язку із створеними колись спорудами чи предметами, тож їх характер (злі вони чи добрі) залишається невизначеним. Це залишило Толкіну великий простір для творчості. Щодо походження ентів Толкін писав у своєму листі:

"Назвою своєю вони зобов'язані англосаксонському "eald enta geweorc"[2] ("давня робота велетнів") і своєму зв'язку з кам'яними руїнами. Їхню роль у цій історії підказано, гадаю, моїм гірким розчаруванням і огидою ще зі шкільних часів до того, як жалюгідно й непереконливо Шекспір обіграв прихід "Великого Бірнамського лісу на високий Дунсинанський пагорб": я мріяв створити умови, в яких дерева й справді могли б виступити на війну".[3] 

Гнів ентів — Тед Насміт

У цій війні енти йдуть до Ізенгарду — фортеці, яку колись побудували нуменорці. Посередині фортеці стояла вежа Ортханк в оточенні шахт та майстерень. Знищення ентами будівель навколо Ортханку раптово перевертає сенс фрази "давня робота велетнів" щодо руїн давніх споруд. Ця фраза двозначна: велетні або збудували ці споруди, або зруйнували їх — в обох випадках була проведена певна "робота". Давні англійці звичайно мали на увазі роботу-будівництво, проте толкінівські енти йдуть шляхом руйнування.

Толкінівські енти стали доброзичливими не одразу — спочатку вони були злими, або принаймні небезпечними велетнями. Зникнення Ґандалфа на початку книги початково пояснювалося тим, що Ґандалф потрапив у полон до велетня на ім'я Древлен. Проте пізніше Толкін робить ентів добрими створіннями, а викрадачем мага стає новий персонаж — Саруман, чарівник що живе в Ортханку. Його ім'я також пов'язане із назвою цієї вежі: Саруман давньоанглійською означає "людина майстерна або хитра" (searu — "пристрій, конструкція, вигадка, мистецтво", man — "людина"), що перегукується із значенням слова "orþanc" — "хитрий, оригінальний, майстерний"[4]. Власне частина значення "пристрій, конструкція" також звучить у тому, як Древлен характеризує Сарумана: "Його розум — із металу та коліщаток; і він не дбає про живих істот, хоча при нагоді використовує їх".

Слово ent в давньоанглійській мові має синонім — eoten (д.-англ.) або ettin (середньоангл.). Наприклад у "Беовульфі"  згадуються обладунки роботи велетнів: "eald sweord eotonisc, entiscne helm" — "давній еотенський меч, ентський шолом". В англійських казках велетні-еотени — людожери (тролі або огри). Велетень-людожер Ґрендель, якого перемагає Беовульф також "еотен". Саме слово eoten походить від давньоскандинавського "йотун". У скандинавів велетні-йотуни були ворогами богів-асів. 

Спочатку Толкін використовував слова ent та etten як синоніми, проте пізніше, коли енти стали "добрими" велетнями, "еттен" у Толкіна стало означати тролів. В одній з нотаток Толкін пише що тролі — "каміння, в яке вселився гоблінський дух". Цю подібність Толкін обігрує у "Володарі Перснів", ент Древлен так пояснює гобітам різницю між ентами та тролями:

"Ви чули про тролів? Вони надзвичайно сильні. Але тролі — це лише підробка під ентів, яку створив Ворог у часи Великої Темряви, так само як орки — підробка під ельфів. Ми сильніші за тролів. Ми — кості Землі. Ми вміємо трощити скелі, так як трощить їх коріння дерев, тільки швидше, значно швидше, якщо ми розлючені!"

 

Еттенське нагір'я на карті Середзем'я (праворуч вгорі)

Тролі — Тед Насміт

Хоча тролі в тексті згадуються саме як тролі, але слово "еттен" в книзі також використано у складі географічної назви: місце де водяться тролі у Середзем'ї називається Еттенське Нагір'я (Ettenmoors). Воно декілька разів згадується в тексті "Володаря Перснів" як небезпечна місцевість на одному зі шляхів з Ширу до Рівендолу. З цього нагір'я спустилися три тролі яких зустрів Більбо у "Гобіті". А в "Додатках" розповідається що там колись відірвався від переслідувачів переможений Король-Чаклун Анґмару, головний назґул.

На прикладі фрази із заголовку видно, як історії, що розповідає Толкін, народжуються з лінгвістики, слів та їх значень.[5] З однієї фрази уява автора породжує велетнів, чарівників, неприступні твердині та густі ліси, в які не кожен наважиться заглибитись!
_______

[1] У книзі "Ring of Words" вказано що єдиний приклад використання слова Ent в Оксфордському словнику англійської мови — цитата з манускрипта 1225 року Lambeth Homilies (збірки проповідей), де сказано "Після Ноєвої повіні велетні (eontas) мали намір збудувати місто і вежу настільки велику що її дах піднімався б до небес". За цими словами стоїть християнська легенда про Вавілонську вежу, але опис вежі та міста також нагадує толкінівські Ізенгард та Ортханк.

Ортханк (1). Малюнок Толкіна

Остаточна версія Ортханку як на мене далеко відійшла від Вавилонської башти, але у початковому вигляді Ортханк у Толкіна був максимально на неї. Ось як розповідають у книзі "Толкін: художник та іллюстратор" початковий опис вежі у чернетках "Володаря Перснів":

"Ортханк описується як «кам'яний шпиль» в центрі низки доріжок, вздовж яких стояли стовпчики з ланцюгами. «Основою його, а висотою вона була двісті футів, був великий кам'яний виступ, залишений древніми будівничими і згладжувачами рівнини, але тепер на ньому височіла вежа з кам'яної кладки, рівень за рівнем, ярус за ярусом, кожен барабан менший за попередній. Вона закінчувалася коротким і пласким верхом, так що на вершині був широкий простір п'ятдесят футів у поперечнику, до якого вели сходи, що піднімалися посередині». Толкін проілюстрував цю вежу на зворотному боці екзаменаційного аркуша в 1942 році. Її дизайн нагадує зіккурат стародавньої Месопотамії, хоч і круглий, а не прямокутний, з відлунням Вавилонської вежі, намальованої такими художниками, як Брейгель".

Вавілонська вежа. Лукас ван Фалькенборх, 1594

[2] Вираз "eald enta geweorc" — "давня робота ентів" зустрічається у давньоанглійській поемі "Wanderer" ("Блукач"), рядок 87: "eald enta geweorc idlu stodon" ("стародавні творіння гігантів стоять покинутими").

[3] Примітка в листі № 163 до В. Г. Одена: "Взяти, наприклад, ентів. Я їх зовсім не вигадував свідомо. Розділ "Древлен", починаючи з першої репліки Древлена на стор. 66, був написаний більш-менш як є, причому в мене самого відчуття було приблизно таке (якщо не брати до уваги "родових мук"), наче я читав би чужий твір. А тепер я люблю ентів тому, що до мене вони наче жодного стосунку не мають. Гадаю, певний час щось відбувалося "в підсвідомості"; цим і пояснюється відчуття, що володіло мною протягом усієї роботи, особливо коли я "застрягав", що я нічого не вигадую, а лише передаю (неточно), а часом змушений чекати, доки те, "що трапилося насправді", не проясниться. Однак, дивлячись назад аналітичним поглядом, я б сказав, що енти створені з філології, літератури і самого життя. Назвою своєю вони зобов'язані англосаксонському "eald enta geweorc" і своєму зв'язку з кам'яними руїнами. Їхню роль у цій історії підказано, гадаю, моїм гірким розчаруванням і огидою ще зі шкільних часів до того, як жалюгідно й непереконливо Шекспір обіграв прихід "Великого Бірнамського лісу на високий Дунсинанський пагорб": я мріяв створити умови, в яких дерева й справді могли б виступити на війну. А ще сюди вкралася і дещиця особистого досвіду, різниця між "чоловічим" і "жіночим" ставленням до дикої природи, різниця між безкорисливою любов'ю і садівництвом".

[4] Скоріш за все Толкіну був відомий інший "голова свого ордену" — єпископ Яруман з королівства Мерсія. Інші імена Сарумана — Курумо на квенья та Курунір на синдаріні також означають "майстерна людина" або "хитрий, вигадливий".

[5] Але є і каламбури! В книзі "Ring of Words" є цікаве спостереження: мова ентів називається "давньоентська" (Old Entish), проте іншої, "нової" мови у ентів нема. Схоже що це мовознавчий каламбур, адже назва одного з діалектів давньоанглійської мови — "давньокентський" (Old Kentish).

Навіяно PPP episode 58 2:30