Толкін не писав детективів...

Детектив Дороті Сеєрс, 1927 р.

...і це дивно, бо на початку ХХ століття в Англії їх писали всі — від домогосподарок до священників. У Лондоні створили "Детективний клуб" де письменники ділилися своїми знахідками. Його очолив Ґілберт Кіт Честертон — богослов, поет, прозаїк, публіцист і автор відомої детективної серії про патера Брауна. "Королевою детективу" була Агата Крісті. Їй довелося обирати між кар'єрою в медицині та письменництвом: у часи Першої світової війни вона пройшла підготовку медсестри. З двох можливостей вона обрала письменництво, але й медичні знання не пропали марно: в її творах сюжет нерідко будується навколо того, що за "природними причинами смерті" ховається майстерне використання побічних дій звичайних ліків. Професійні медики відзначали достовірність, із якою вона описувала симптоми отруєння персонажів своїх книжок.

За легендою її ледь не вигнали з "Детективного клубу", бо в одній з книжок, яка шокувала читачів, вбивцею виявився герой, від імені якого йде оповідь, а це суперечило "десятьом заповідям детективів", які були ухвалені Клубом. Насправді все було навпаки: "декалог" створили як реакцію на цю книгу. Його автором був знайомий Толкіна, оксфордський католицький священник Рональд Нокс. Він здійснив відомий переклад Біблії англійською, і, не повірите, також писав детективи. Толкін дуже поважав його як священника, але "ноксівський" переклад Біблії йому не подобався.

Ще однією особою, яка майже входила у толкінівське коло була його однолітка Дороті Сеєрс, одна зі співзасновниць "Детективного клубу", та відома авторка детективів у 20-30-ті роки. Вона розробила ритуал посвячення та присягу для нових членів. Вона не була знайома з Толкіном особисто, зате товаришувала з двома найбільш відомими "Інклінгами" — Клайвом Льюїсом та Чарльзом Вільямсом. Вона здобула освіту в Оксфорді й була філолологинею-медієвісткою. Іноді можна зустріти твердження що вона сама входила у коло Інклінгів, але це не так. Це був час "чоловічих клубів", і Сеєрс не могла потрапити у це коло. Хоча сама ідея того, що вона могла бути серед Інклінгів, вказує на її вагому роль у літературному світі Англії середини ХХ століття.

З Чарльзом Вільямсом вона познайомилася в Оксфорді ще студенткою. Вона із захопленням прочитала його книгу "Фігура Беатріче" і написала йому листа. Як студентка вона могла годинами розмовляти з ним про літературу в місцевому пабі. Таке неформальне спілкування Вільямса зі студентами не було чимось особливим: завдяки цим розмовам для багатьох він став провідником у світ Мільтона та Данте.

Олександр Філоненко каже, що багато людей відкривають для себе Данте у час випробувань та війни. Те саме трапилося і з Сеєрс: під час чергової повітряної тривоги, збираючись іти у підвал, вона схопила книжку, яка трапилася їй під руку, і вже у підвалі виявилося, що це "Пекло" Данте. Проблема була в тому що це була книга її бабусі — не переклад англійською, а суворий оригінальний середньовічний італійський текст, який навіть сучасні італійці не завжди можуть зрозуміти. Але, не маючи з собою іншої книги, Дороті взялася читати Данте. Їй допомогла філологічна освіта: вона прочитала поему використовуючи знання середньовічної французької та латини.

З цього читання і відчуття того, що поема співзвучна стану світу під час війни, народився її проєкт перекладу Данте сучасною англійською — віршований, зі збереженням довжини рядків і структури рим. З урахуванням того, що Данте відомий своєю лаконічністю та щільністю ідей на один віршований рядок — це неабияке досягнення. Цей видатний переклад, який вона присвятила своєму учителю Чарльзу Вільямсу, став настільки популярним, що за декілька років кількість англійських читачів Данте перевищила їхню кількість за всі попередні 600 років.

На жаль, повний переклад "Божественної комедії" вона не встигла завершити. Раптова смерть  у 1957-му році перервала її роботу. Останню третину "Раю" переклала її колега Барбара Рейнольдс. Тому присвята Вільямсу: "To The Dead Master Of Affirmations"* вказана лише на перших сторінках двох її книг: у "Пеклі" та "Чистилищі".

Дивовижно, як виклики часу впливають на людей. Хіба могла молода авторка детективів і художньої прози на релігійні теми подумати що в майбутньому прославиться як перекладачка поезії Данте? Але саме так випадкова книга взята у бомбосховище може змінити життя.

І хоча може здатися що тема Данте далека від творчості Толкіна, насправді це не так. З упевненістю можна стверджувати що його коротка оповідь "Листок пана Дрібнички" навіяна образами Земного раю з "Чистилища" Данте. І написана вона теж під час війни — у 1942 році, у час коли "чистилищна" тема проявилася у творчості багатьох англійських письменників, зокрема у Клайва Льюїса та Чарльза Вільямса. Але про це напишу якось іншим разом.

__________

* Під "аффірмаціями" мається на увазі Шлях Ствердження (Via Affirmativa) — ключова теологічна концепція, яку відстоював Вільямс. Це духовне переконання полягає в тому, що Бог відкривається та відображається в матеріальному світі (творінні, мистецтві, любові та стосунках), а не лише через аскетичне зречення.