Сергій Юхимов "Рада Елронда"

Сергій Юхимов (1958-2016) одеський художник. Книга "Володар Перснів" з його ілюстраціями була видана у 1993 році.

Перезбережені малюнки із сайту Юхимова.

Сайт із зісканованими ілюстраціями.

Пост в твітері з деякими малюнками.

Данте і Толкін: Свята Лючія — носій світла в темряві зими

Продовжую слухати читання "Пекла" з Олександром Філоненком. Там, у другій пісні, Вергілій розповідає Данте яким чином він, давно померлий житель пекла, тут, на землі, опинився. Він каже що Богородиця відчула (за словами Філоненка — "це її покликання — відчувати"), що зараз на землі ось-ось загине якась прекрасна людина. Богородиця шукає святу Лючію. А Лючія дуже важлива в італійському фольклорі, вона світлоносна і це означає що вона дуже добре бачить. Богородиця просить Лючію подивитись на того, хто гине: "Ти зглянься й огорни її сіянням", і потім, каже Беатріче "Знайшла мене Лючія, ворог злу" і сказала їй що її вірний гине і треба його рятувати.

Процессія святої Лючії у Швеціїї, 2006

Виявляється що свята Лючія ("санта Лючія") це дуже шанована свята в Італії, у Північній Італії вона дарує дітям подарунки замість святого Миколая. Як каже Філоненко "всі бояться жінки із зав'язаними очима, але дуже на неї чекають, бо вона дарує гарні подарунки" і це для італійців не "якась Лючія" а "сама свята Лючія".

Деякі подібності з життя Толкіна і Данте

Данте і Толкін

Слухав учора лекцію Філоненка про Данте, де він розповів про те, що нечасто автори пояснюють навіщо вони написали свій твір. Але Данте залишив пояснення, для чого він написав "Божественну комедію":

"Є відомий лист до Кан Гранде делла Скала, в якому Данте пояснює своєму покровителеві (кондотьєру, правителеві Верони, людині заможній і, м'яко кажучи, не ніжної вдачі), навіщо він цим займається - складає віршований текст так довго й завзято. І Данте не вигадує нічого кращого, як написати свої видатні слова про те, що «мета мого твору проста: вивести людей зі стану лихого і привести їх у стан щастя». Завдання для сучасної людини вкрай амбітне. Жоден наш сучасник - ні в Церкві, ні за її межами - не ставиться так до жодного тексту, окрім Святого Письма".

Це нагадало про цінну підбірку листів Толкіна, де він у тому числі відповідає на питання читачів про те, що він вкладав у свої тексти. Але є і друга подібність (знов зі слів Філоненка):

Коли Данте помер, "Божественна комедія" залишилася недописаною. Зі ста запланованих не вистачало більше десятка пісень "Раю". Син Данте — Пьєтро навіть вирішив що допише їх сам. На щастя, коли він спав, йому наснився батько і провів його по будинку до потрібної кімнати і показав місце, де зберігалися вже написані ним завершальні пісні "Раю". Коли Пьєтро прокинувся він кинувся туди і справді знайшов папери батька.

Окрім того, що він опублікував тексти з батьківського архіва, він також став першим коментатором "Божественної комедії". Пьєтро видав книгу із коментарями до "Аду" Данте.

Тут знову пригадується син Толкіна Крістофер, який все своє життя присвятив роботі з архівом батька, коментував, зводив докупи (а дещо дописував) і видавав неопубліковані твори Дж. Р. Р. Толкіна, такі як Сильмарилліон, 12 томів "Історії Середзем'я", а також як мінімум 11 інших книжок.

Глосолалія або Дар мов — найбільш лінгвістичне серед християнських чудес

Сем із фіалом Ґаладріелі

Звернув увагу, що у книзі "Володар Перснів" Фродо і Сем в критичні моменти вигукують ельфійською якісь слова, що відлякують сили зла і повертають гобітам душевні сили. Замислився: чи є цьому якесь пояснення?

І якраз нещодавно переглядав статтю про християнство, де згадувався "дар мов" або "глосолалія" — коли людина отримує здатність говорити мовами, які ніколи не вчила раніше. І я зрозумів що це — воно.

Дивно, що не зустрічав згадок про це чудо в контексті творів Толкіна, адже це, мабуть, найбільш лінгвістичне чудо, яке є у Біблії. Вперше про нього згадується у "Діяннях апостолів": на свято П'ятидесятниці на апостолів зійшов Святий Дух у вигляді язиків полум'я після чого вони заговорили на різних мовах для того щоб нести Благу звістку іншим народам.

Чи пов'язані імена та суть? Чиє ім'я найдовше?

Древлен та Том Бомбадил — найстаріші персонажі
у книзі "Володар Перснів"

Як пов'язана назва із сутністю, ім'я персонажа та те, ким він є насправді? Чому речі називаються так, як вони називаються? Іноді це питання задають персонажі, а іноді Толкін підштовхує до них свого читача.

Наприклад у "Гобіті" Більбо питає Ґандалфа чому скеля біля дому Беорна називається Каррок, на що чарівник відповідає:

"Він назвав її Каррок, бо такі речі він називає карроками. Ця скеля — Каррок з великої літери, тому що вона така єдина біля його дому і він добре її знає".

Тобто каррок називається каррок, бо це і є каррок! Схоже на те, як сказав про себе Ґандалф на початку книги: "Я Ґандалф, а Ґандалф — це я!".

Сьогодні для нас звичні довільні імена, їх буквальне значення для нас не важливе. Може вони і означають щось конкретне (наприклад Валентин означає "здоровий"), але ми давно їх так не сприймаємо. Вони як етикетки, що строго закріплені за речима. 

Як Більбо оженили на принцесі

Більбо у себе вдома

У 1966 році режисер-мультиплікатор Джин Дейч, лауреат "Оскара" за найкращий короткометражний мультфільм, випустив 11-хвилинну екранізацію "Гобіта" яку майже ніхто не побачив. 50 років по тому цей мультфільм виклали в інтернеті і кількість переглядів в тисячі разів більша за тодішню аудиторію. Як так сталося і що це за мультфільм?

Толкіну пропонували працювати у розвідці у 1939 році

Список кандидатів, що проходили навчання у GCCS

1 вересня 2016 року Британський центр державного зв'язку GCHQ опублікував раніше не відомі документи, згідно яких Толкін проходив курс криптоаналізу за півроку до початку Другої світової війни. Якби після цього він погодився приєднатися до їх служби, то був би колегою Алана Тьюрінга у Блетчлі-Парку. Там під час війни був розташований криптоаналітичний центр що працював над розшифровкою німецьких військових повідомленнь. В цьому центрі Тьюрінг і його колеги зламали шифр машини "Енігма".

Напередодні війни Державна школа кодів та шифрів (GCCS), як тоді називався Центр державного зв'язку, вирішила створити центр для розшифровки ворожих повідомлень, і підготувати для нього персонал. Вони шукали людей з різних університетів, які будуть зламувати шифри під час війни, яка невідворотньо наближалася.

Директор організації, відомий під іменем "Алістер Дж. Деністон" у листопаді 1938 року склав список з п'ятдесяти потенційних кандидатів з Оксфорда та Кембріджа, які вже раніше працювали із урядом під час Першої світової війни.

Том Бомбадил — проблиск іншого світу

Багато списів зламано у спробах зрозуміти ким є Том Бомбадил, тому кожне нове знайдене свідчення автора викликає великий інтерес. У 2009 році на сайті аукціону Christies з'явився раніше не опублікований лист, а з невеличких наведених цитат було зрозуміло що у ньому йдеться про Бомбадила в якомусь "театральному" контексті, що призвело до появи нових чудернацьких версій. Нарешті один з блогерів зконтактував з нащадками Пшемислава Мрочковського і отримав повну цитату з цього листа.

«Я вдячний за те, що ви сказали про мій опус, і думаю, що ви маєте рацію: ця одночасність різних площин реальності, що торкаються одна одної і впливають на інші, але дотично, була частиною не стільки задуманої, скільки глибоко відчутої ідеї, яку я мав. У випадку з Ельфами це явно виражено (I 93-94) (мається на увазі зустріч Фродо, Сема і Піпіна у лісі з ельфами, які відлякали Чорного вершника — А.К.). Крім того, я відчуваю, що жодна конструкція людського розуму, чи то в уяві, чи то в найвищій філософії, не може вмістити у своєму «охопленні» все, що існує, або навіть звести все, що знає конструктор, до частини своєї конструкції. Завжди залишається щось, що вимагає іншої або більшої конструкції, щоб «пояснити» це або пов'язати його з рештою.

Вавілонська вежа у Толкіна

Я вже писав про те що енти та Ортханк з'явилися із фрази "orþanc enta geweorc". Там ще була примітка, щодо збірки проповідей давньоанглійською, де було сказано що "Після Ноєвої повіні велетні (eontas) мали намір збудувати місто і вежу настільки велику що її дах піднімався б до небес" і що фраза ця стосується легенди про Вавілонську вежу.

Остаточна версія Ортханку, як на мене, далеко відійшла від Вавилонської вежі, але у початковому вигляді Ортханк у Толкіна був максимально на неї схожий. Ось як розповідають у книзі "Толкін: художник та іллюстратор" початковий опис вежі у чернетках "Володаря Перснів":

Ортханк (1). Малюнок Толкіна

Старий Сарум — фортеця, розібрана по камінчику (і до чого тут Саруман)

Нещодавно Фейсбук показав пост археологічної сторінки, яка двома реченнями описувала історію колишнього міста Старий Сарум, де зараз є лише фундамент кафедрального собору та залишки стін фортеці.

Старий Сарум сьогодні

Назва цього місця нагадала про Сарумана, беззаперечно "старого", а два концентричних кола нагадували Ізенгард та вежу Ортханк, що стоїть посеред круглого зеленого простору, оточеного зовнішніми стінами.

Поліз у Вікіпедію, і чим більше читав, тим більше бачив схожих деталей, хоча ані Толкін, ані Саруман у статті не згадувався. Одна з деталей: що назва Сарум*, що ім'я Саруман походять від слова давньоанглійського "searu" — "пристрій, конструкція, вигадка, мистецтво".