Чи пов'язані імена та суть? Чиє ім'я найдовше?

Древлен та Том Бомбадил — найстаріші персонажі
у книзі "Володар Перснів"

Як пов'язана назва із сутністю, ім'я персонажа та те, ким він є насправді? Чому речі називаються так, як вони називаються? Іноді це питання задають персонажі, а іноді Толкін підштовхує до них свого читача.

Наприклад у "Гобіті" Більбо питає Ґандалфа чому скеля біля дому Беорна називається Каррок, на що чарівник відповідає:

"Він назвав її Каррок, бо такі речі він називає карроками. Ця скеля — Каррок з великої літери, тому що вона така єдина біля його дому і він добре її знає".

Тобто каррок називається каррок, бо це і є каррок! Схоже на те, як сказав про себе Ґандалф на початку книги: "Я Ґандалф, а Ґандалф — це я!".

Сьогодні для нас звичні довільні імена, їх буквальне значення для нас не важливе. Може вони і означають щось конкретне (наприклад Валентин означає "здоровий"), але ми давно їх так не сприймаємо. Вони як етикетки, що строго закріплені за речима. 

Колись в давнину імена та назви були описовими: так Ґандалф означає "ельф із жезлом", а місцина Фрогмортон — "жаб'є болото", бо там справді є болото із жабами (в перекладі воно просто Жаб'є). Тим не менш навіть такі імена ми зараз сприймаємо просто слова і не замислюємося над їх значенням.*

Із проблемою невідповідності імені та суті стикаються гобіти (і читачі), коли намагаються дізнатися хто такий Том Бомбадил? Проблема полягає у тому що він з очевидністю унікальна особа: він єдиний, на кого не діє Перстень.

На питання Фродо "Хто ти, Господарю?", Бомбадил відповідає: "Ти не знаєш імені мого? То єдина відповідь". Далі він додає: "Скажи мені, хто ти, один, сам по собі і безіменний?"**, маючи на увазі, що важко сказати "хто ти", не вживаючи свого імені або назви якоїсь групи, до якої належиш (гобіт, воїн, мандрівник). Проте, він дає самому собі таке "означення":

"Найстарший — ось хто я. Запам’ятайте мої слова, друзі: Том був тут іще до ріки та до дерев; Том пригадує першу краплю дощу і перший жолудь. Він прокладав тут стежки перед Великим Народом і бачив прибуття Маленького. Він був тут іще до Королів, і до могил, і до Могильних Духів. Коли ельфи пішли на захід, Том уже був тут, перш ніж заокруглилися моря. Він запізнав темряву попід зорями, коли в ній іще не було страху — перед тим, як Темний Володар з’явився сюди з Позасвіття".

Тобто, якщо не вживати ім'я, треба розповісти коротенько всю свою біографію, яка, у випадку Тома, співпадає із історією цієї частини світу від моменту його (світу) створення.

Але ент Древлен бере свою біографію за основу — його справжнє ім'я повністю співпадає з історією його життя. Знайомлячись із Піпіном та Мері він каже:

— ...Я ент, принаймні так мене називають... Декотрі звуть мене Фанґорном, інші — Древленом. Нехай буде Древлен".

— Ент? — перепитав Мері. — Що це таке? А як ви самі себе називаєте? Яке ваше справжнє ім'я?

Хоча Древлен не називає його, виявляється що його справжнє ім'я схоже на оповідь Тома Бомбадила про себе:

...Свого імені я вам не назву, принаймні поки що... Хоча би тому, що на це пішло би надто багато часу: моє ім'я росте разом зі мною, а живу я дуже-дуже довго, тож моє ім'я — то ціла історія. У моїй мові, у староентській, так би мовити, справжні імена завжди розповідають історію тих, хто їх носить.

Мабуть ім'я Древлена — найдовше, адже, за словами Ґандалфа, він "найстарший із усіх [живих істот***], хто все ще ходить під Сонцем цього Середзем'я".  

Тут можна згадати про "істинні імена", що якимось чином відповідають істинній природі живої істоти, предмета чи явища. У міфах та фольклорі знання справжнього імені дає владу над тим, кому воно належить. Наприклад у книгах Урсули Ле Гуїн про Земномор'я знання істинних імен є основою магії: можна прикликати попутній вітер, чи перетворитися на сокола, якщо знаєш їх істинні імена. Більбо у розмові із Смауґом, також не називає своє ім'я із тих самих причин. Автор не каже, чого боїться Більбо, але коментує: "Так, власне, і слід розмовляти з драконами, якщо ви не хочете відкривати своє справжнє ім’я (це мудро)". Схоже що у випадку Древлена його справжнє ім'я максимально відповідає його істинній природі.

Ось так у двох найстарших персонажів "Володаря Перснів" по-різному поєднуються ім'я і суть. Том Бомбадил має ім'я-"етикетку", яке втім нічого не говорить про його суть, тож суть йому доводиться переказувати окремо. Древлен має описове "справжнє ім'я", яке включає у себе суть ента, проте воно настільки довге, що ми його не чуємо "за браком часу" (принаймні за словами ента).

__________

* Про різницю імен "довільних" та "описових" пише Том Шиппі у книзі "Дорога в Середзем'я".

** В оригіналі: "Tell me, who are you, alone, yourself and nameless?" У виданні "Астролябії" 2006 року це перекладено як "Скажи мені, а хто ти, сам, без імені?", а у виданні 2020 цього речення взагалі нема.

*** В українському перекладі уточнення "живих істот" пропущено, але це ключ до того щоб визначити хто старіший — Древлен чи Том Бомбадил?