Деякі подібності з життя Толкіна і Данте

Данте і Толкін

Слухав учора лекцію Філоненка про Данте, де він розповів про те, що нечасто автори пояснюють навіщо вони написали свій твір. Але Данте залишив пояснення, для чого він написав "Божественну комедію":

"Є відомий лист до Кан Гранде делла Скала, в якому Данте пояснює своєму покровителеві (кондотьєру, правителеві Верони, людині заможній і, м'яко кажучи, не ніжної вдачі), навіщо він цим займається - складає віршований текст так довго й завзято. І Данте не вигадує нічого кращого, як написати свої видатні слова про те, що «мета мого твору проста: вивести людей зі стану лихого і привести їх у стан щастя». Завдання для сучасної людини вкрай амбітне. Жоден наш сучасник - ні в Церкві, ні за її межами - не ставиться так до жодного тексту, окрім Святого Письма".

Це нагадало про цінну підбірку листів Толкіна, де він у тому числі відповідає на питання читачів про те, що він вкладав у свої тексти. Але є і друга подібність (знов зі слів Філоненка):

Коли Данте помер, "Божественна комедія" залишилася недописаною. Зі ста запланованих не вистачало більше десятка пісень "Раю". Син Данте — Пьєтро навіть вирішив що допише їх сам. На щастя, коли він спав, йому наснився батько і провів його по будинку до потрібної кімнати і показав місце, де зберігалися вже написані ним завершальні пісні "Раю". Коли Пьєтро прокинувся він кинувся туди і справді знайшов папери батька.

Окрім того, що він опублікував тексти з батьківського архіва, він також став першим коментатором "Божественної комедії". Пьєтро видав книгу із коментарями до "Аду" Данте.

Тут знову пригадується син Толкіна Крістофер, який все своє життя присвятив роботі з архівом батька, коментував, зводив докупи (а дещо дописував) і видавав неопубліковані твори Дж. Р. Р. Толкіна, такі як Сильмарилліон, 12 томів "Історії Середзем'я", а також як мінімум 11 інших книжок.