Що думав Толкін про подібність слова "гобіт" та слова "кролик"?

Гноми у домі Більбо, ілюстрація братів Гільдебрандт

Відомо що Толкін неодноразово заперечував походження слова "hobbit" ("гобіт") від слова "rabbit" (тобто "кролик"). Наприклад у листі редактору газети "Обзервер" він писав: "Крім того, протестую: мій гобіт жив зовсім не в Африці, і зовсім він не вкритий шерстю, — хіба що ступні волохаті. І на кролика він анітрохи не схожий. Він — процвітаючий, вгодований молодий холостяк, власник незалежного доходу. Обзивати його "мерзенним кроликом" міг тільки вульгарний троль, так само як слова "нащадок щурів" підказані гном'ячою злістю; і те, й інше — навмисні образи, що натякають на його невисокий зріст і ступні, і дуже зачіпають гобіта" (Лист №25)

J. R. R. Tolkien: Artist and Illustrator

J. R. R. Tolkien: Artist and Illustrator is a collection of paintings (mostly watercolour) and drawings by J. R. R. Tolkien for his stories, published posthumously in 1995. The book was edited by Wayne G. Hammond and Christina Scull. It won the 1996 Mythopoeic Scholarship Award for Inklings Studies. The nature and importance of Tolkien's artwork is discussed.

The book explores Tolkien's art at length, from his childhood paintings and drawings to his final sketches. It reproduces 200 examples of his artwork. At its heart are his illustrations for his books, especially The Hobbit and The Lord of the Rings. Also examined are the pictures Tolkien made for his children (notably in his The Father Christmas Letters and Mr. Bliss), his expressive calligraphy, his love of decoration, and his contributions to the typography and design of his books. There is an appendix on Tolkien's calligraphy.

(from Wikipedia)

Опис на Tolkien Library

Книга на сайті Internet Archive (зараз доступ обмежено)

Беорн — людина та ведмідь

Беорн, ілюстрація Братів Хільдебрандт

Беорн, як про нього розповідає Ґандалф "міняє свою власну шкуру: часом набуває подоби велетенського чорного ведмедя, часом – кремезного та дужого чорнявого чоловіка зі здоровенними руками й величезною бородою. ...Одні кажуть, що він ведмідь, який походить із великого стародавнього роду гірських ведмедів, які жили в горах, доки туди не прийшли велетні. Інші кажуть, що він чоловік, чиїми предками були перші люди, котрі жили в цих землях до того, як сюди внадився Смоґ та інші дракони..."

Як Толкін читав "Гобіта" своїм дітям і хто такий Скандалф

Сім'я Толкіна: Крістофер, Майкл (попереду), Джон, Едіт тримає Прісцилу та гувернантка, 26 березня 1930 р.

Хоча фразу "У норі попід землею жив собі гобіт" Толкін придумав ще у кінці 20-х років, саму історію він почав вигадувати пізніше: на початку 1930-го року він став писати перші розділи "Гобіта" і розповідав їх своїм дітям. Майкл Толкін у своїх неопублікованих спогадах пише що чітко пам'ятає, як його батько стояв спиною до вогню у своєму кабінеті на Нортмур-роуд, 22, і говорив, що збирається почати розповідати синам "довгу історію про маленьку істоту з пухнастими ногами, і запитав нас, як цю істоту назвати, а потім, відповідаючи сам собі, сказав: "Думаю, ми назвемо його Гобіт".

Таємниця і значення імені Ґолум

Гра у загадки, Тед Насміт

(На сторінку з подібною назвою потрапляють люди що шукають інформацію про своє ім'я, або підбирають ім'я для своєї дитини. Сподіваюсь це не той випадок :)

Походження імені Ґолум у тексті "Гобіта" Толкін пояснює так: "коли він вимовив «ґоллум», із його горлянки вирвався страшний ковтальний звук. Ось чому в нього було таке ім'я, хоча сам він завжди називав себе «мій дорогесенький»" ("мій дорогесенький" англійською "my precious").

Тим не менш у книзі "Анотований Гобіт"* є версія що це ім'я може походити від слова з давньоскандинавської мови. Goll або gull в цій мові означає "золото, скарб, щось дорогоцінне" (в оригіналі останній пункт "something precious"), а в давальному відмінку слово goll має форму gollum (давальний відмінок слова "золото": кому? чому? — "золоту"). Також це слово може означати "перстень", як у складному слові fingrgull "кільце на палець".

Тож можливо що Толкін дав Ґолуму завдяки скарбу, який він оберігав — золотому персню, який  робив свого власника невидимим.

_______

* The Annotated Hobbit, edited by Douglas Anderson

На основі PPP episode 061, 49:30

"Гобіт", "Дюна" та хробаки-перевертні

У книзі "Гобіт, або Туди й звідти" є місце, де Більбо каже що готовий піти у далеку пустелю на сході і битися там із дикими вервормами (хробаками-перевертнями). Напевно їх можна назвати пустельними хробаками, вони майже як піщані хробаки у Дюні Френка Герберта!

Шай-Хулуд з фільму Дені Вільньова "Дюна"

Ось як цей пасаж виглядає англійською: "Tell me what you want done, and I will try it, if I have to walk from here to the East of East and fight the wild Were-worms in the Last Desert" — "Скажіть мені, що треба зробити, і я спробую, навіть якщо доведеться йти звідси на Схід Сходу і битися із дикими хробаками-перевертнями (Were-worms) в Останній Пустелі". Хробаки-перевертні  або верворми, що їх вигадав Толкіном це, судячи з назви, аналоги вервольфів — людей що перетворюються на вовків, але замість "вольф" — вовк стоїть слово "ворм" — хробак. Власне спільна частка "вер" походить від давньоанглійського wer — чоловік. Відповідно верворм, "хробак-перевертень" — це якась людина-хробак.

Надія невгасима

У чернетках Толкіна залишився епізод, де Ґандалф дає Фродо і Сему імена, що підкреслюють якості які вони проявили в цій історії, і якими їх будуть згадувати у піснях менестрелів:

"І коли завершилося поховання [Теодена], і закінчилася остання пісня, в залі був великий бенкет ... [називалися імена і піднімалися тости за королів Марки] ... І тоді Ґандалф встав і наказав усім людям піднятися, і вони встали, і він сказав: "Ось останнє похвальне слово перед тим, як закінчиться бенкет. Останнє, але не менш важливе. Я називаю тих, хто не буде забутий, і без чиєї доблесті не було б нічого з того, що було зроблено; і я називаю перед усіма вами Фродо з Ширу і Семвайза, його слугу. А барди та менестрелі мають дати їм нові імена: Бронве атан Гартад та Гартад Улуїтіад, Витривалість понад надію та Надія невгасима"*.

_______

* В оригіналі: "Bronwe athan Harthad and Harthad Uluithiad, Endurance beyond Hope and Hope unquenchable".

Текст взятий  звідси.

1966: Написи ельфійською в метро і Толкінівське Товариство

У газеті Times Daily в рубриці "Підліткова розмова" 30 серпня 1966 року була опублікована стаття про Діка Плотца, тоді випускника школи, і про те як він заснував Толкінівське Товариство членами якого стали учні, студенти, професори і навіть відомий англо-американський поет У. Г. Оден, який особисто був знайомий з Толкіном.

Стаття на сторінці Times Daily

"У країні під назвою Середзем'я живуть гноми, хоббіти, ельфи та чарівники. Вони співають, працюють, грають, володіють різноманітними чарами і раз на Третю Епоху вирушають у славний похід. 

Їх та інших чудернацьких істот, що населяють Середзем'я, в тому числі й людей, створив Дж. Р. Р. Толкін у своїх книгах "Гобіт" і трилогії "Володар перснів". Познайомившись з ними та їхньою історією, відчувши смак їхньої мови на власному язиці, важко покинути їх і спуститися на звичайне-тут-та-зараз-зем'я.

Гобітон у малюнках чеського художника Matěj Čadil

Гобітон на початку "Володаря Перснів"

А це — опис того як Фродо, Сем, Мері та Піпін в'їзжали у Гобітон у передостанній главі "Очищення Ширу":

"Ми щось втрачаємо, не маючи міфології, яку ми могли б привести до власного рівня сприйняття"

Досить цікаве інтерв'ю, яке досі було опубліковано лише у американському аматорському журналі Niekas у 1967 році. В свій час він був єдиним журналом де у кожному номері публікувалася хоча б одна стаття про Толкіна та його твори (засновник журналу був членом створеного в 1965-му році Толкінівського Товариства Америки). Це скорочена версія телефонного інтерв'ю, яке Генрі Резник взяв у Толкіна 2 березня 1966 року.

Толкін в своєму домашньому кабінеті в Оксфорді, 1966

Генрі Резнік: З появою в Америці видання у м’якій обкладинці ваші книжки стали настільки доступними для людей, що вони стали чимось на зразок модного захоплення. Це не зовсім мода, тому що в ній немає фанатичного шаленства, яке зазвичай притаманне моді; однак це можна назвати "андеграундним захопленням" — є певні групи яскравих молодих людей, які люблять читати і які стали опікуватись ними, зробили з них своєрідний культ. Я не знаю, чи ви в курсі того що тут відбувається, але ви, звісно, знаєте про Толкінівське Товариство в Америці.

An interview with Tolkien (1966)

Cover art of issue #18 of Niekas magazine

HENRY RESNICK, March 2, 1966

H. Resnick: Professor Tolkien, thank you very such for letting me call. I appreciate this opportunity. I'd like to start by asking you some rather basic questions. First of all, nobody over here is exactly sure how to pronounce your name.

J. R. R. Tolkien: It is pronounced Tolkien as if it were spelled with two E's.

R: Also, I wondered if you can tell me some facts of your present life. Are you now teaching at Oxford?

T: I am retired. The retiring age in Oxford now is 66.

R: You are 74; is that correct?

T: That's right, so I am retired for a great many years.

R: Well, then, what is your position there now -- a resident fellow?

T: No. I remain here a fellow of my college us a kind of honor; I am entitled emeritus professor.

Перстень, вогняне колесо та грецький міф про Іксіона

Голлум робить останню спробу завадити Фродо та Сему знищити Перстень

Іллюстрація Теда Насміта

Щоближче Фродо наближається до Ородруїну, тим важче йому нести Перстень. Більше того, він каже Сему: "Я такий утомлений. А Перстень такий важкий, Семе. І в мене постійно перед очима вогняні кола". В цьому місці переклад не точний. У Толкіна "And I begin to see it in my mind all the time, like a great wheel of fire" — "Я весь час бачу його у своїй уяві як величезне вогняне колесо".

Так само і в наступних двох випадках "коло вогню" заміщує собою толкінівське "wheel of fire":

"Битва на Пеленорських полях" художника Tomás Hijo

Зверху кораблі піратів з Умбару, вершники Рохану. У Мінас-Тіріті Фараміра несуть на поховальне вогнище. Двома рівнями нижче Ґандалф везе Піпіна на коні. Зліва внизу Король-чаклун дивиться як Ґронд пробиває ворота. І купа інших деталей.

Сайт автора
 

Еаренділ, батько Елронда і перший персонаж Легендаріуму

Зоря Незгасної Надії. Ілюстрація Антоніо Вінчі

Ось як Сильмарилліон розповідає про те як корабель Еаренділа став небесною зорею:

"А [корабель] Вінґілот [валари] узяли, й освятили, і пронесли через Валінор до найдальшого краю світу; там він проминув Двері Ночі, і його здійняли аж до неозорих небесних просторів.

Став той корабель прегарним і дивовижним, сповненим хисткого полум’я, чистого та ясного; а за стерном стояв Еаренділ Мореплавець, іскристий од пилу ельфійських коштовностей, і Сильмарил пишався в нього на чолі. Далеко, аж до беззоряних порожнеч, запливав він на своєму кораблі, проте найчастіше бачили його вранці чи ввечері, як він сяяв при сході чи заході сонця, повертаючись до Валінору з мандрівок у позасвіття.