Перстень, вогняне колесо та грецький міф про Іксіона

Голлум робить останню спробу завадити Фродо та Сему знищити Перстень

Іллюстрація Теда Насміта

Щоближче Фродо наближається до Ородруїну, тим важче йому нести Перстень. Більше того, він каже Сему: "Я такий утомлений. А Перстень такий важкий, Семе. І в мене постійно перед очима вогняні кола". В цьому місці переклад не точний. У Толкіна "And I begin to see it in my mind all the time, like a great wheel of fire" — "Я весь час бачу його у своїй уяві як величезне вогняне колесо".

Так само і в наступних двох випадках "коло вогню" заміщує собою толкінівське "wheel of fire":

— Чи пам'ятаєте того кролика, пане Фродо? — запитав він. ...

— Ні, Семе, не пам'ятаю. Тобто я знаю, що це було, та уявити собі нічого не можу. Я не пам'ятаю смаку їжі та води, ні шелесту вітру, ні образу дерева, трави чи квітки, місяця чи зірки. Семе, я голий у темряві, нічим не прикритий від вогняного кола. Я вже бачу його перед собою, а все інше тьмяніє.

У Толкіна в цьому місці "I begin to see it even with my waking eyes" - "починаю бачити його (вогняне колесо) навіть з відкритими очима". Тобто раніше це було лише в його уяві, а тепер він бачить це колесо перед собою наяву.

Потім, коли Фродо погрожує Голуму після його спроби забрати перстень біля вершини Ородруїну, навіть Сем на якусь мить бачить це вогняне колесо на грудях у Фродо:

"І раптом, як уже було під Емін-Муїлом, Сем побачив двох супротивників іншими очима. Скорчена постать, мов тінь живої істоти, зруйнована та розбита, але все ж сповнена огидної жадоби й люті; а перед нею стояла друга, сувора, недоступна милосердю, вдягнута у біле, а на грудях у неї було коло вогню. З полум'я прозвучав безжальний голос:

— Забирайся, не зачіпай мене! Якщо хоч раз доторкнешся до мене — сам загримиш у Провалля Фатуму.

...

Тоді видіння розвіялось, і Сем побачив, що Фродо стоїть, притискаючи руку до грудей, і важко дихає, а біля його ніг — Ґолум, на колінах і впершись у землю розчепіреними пальцями".

Знову "a figure robed in white, but at its breast it held a wheel of fire" — "постать у білому одязі, але біля грудей вона тримала вогняне колесо.

Цікаво, що цей образ вогняного колеса ми зустрічаємо у п'єсі Шекспіра "Король Лір". Ближче до кінця п'єси король Лір прокидається у наметі своєї дочки Корделії. Він думає що вже помер, знаходиться у пеклі, а вона — душа на небесах. Звертаючись до неї він каже: "Thou art a soul in bliss but I am bound upon a wheel of fire that mine own tears do scald like molten lead" — "Твоя душа в блаженстві, а я прив'язаний до вогняного колеса, і мої власні сльози обпікають, як розплавлений свинець", або, у перекладі М. Рильського:

А я прикований до вогняного

Страшного кола, сльози по щоках

Течуть моїх, як олово гаряче.

То що ж, виходить Толкін запозичив шекспірівський образ вогняного колеса щоб показати муки Фродо?

Виявляється ні. У книзі "Володар Перснів. Супутник читача" Хаммонд і Скалл пишуть що образ вогняного колеса "відомий також у класичній та християнській міфології як символ пекельних тортур. Можливо, найвідомішим його вираженням є грецький міф про Іксіона". 

Іксіон на колесі, зображення з античної амфори

Згідно з міфом Іксіон був царем лапітів, що обманув свого тестя, Дейонея, і не заплатив викуп за те, що женився на його доньці. Натомість він запросив Дейонея на бенкет, а сам наказав слугам розпалити велике вогнище під підлогою, так що Дейоней впав у цю вогняну яму і згорів живцем. Боги визнали цей вчинок огидним, проте Зевс, який чинив так само заради коханок, очистив Іксіона від гріха і запросив поїсти за своїм столом на Олімпі. Іксіон виявився невдячним і задумав спокусити Геру, яка, як він вважав, скористається можливістю помститися Зевсу за його численні зради. Проте Зевс здогадався про його наміри і створив із хмари подобу Гери, а Іксіон не помітив підміни та віддався з нею любовним втіхам. За цю невдячність Зевс прив'язав Іксіона до вогняного колеса, яке безупинно котиться по небу.

Цікаво що в одому з листів Толкін згадує інший варіант цієї легенди: "Навіть якщо люди і чули стародавні легенди (а таких стає дедалі менше), вони й не підозрюють про закладене в них застереження. Ну, як виробник мотоциклів міг назвати свою продукцію «Іксіон»? Іксіон, навіки прикутий у пеклі до колеса, що безперервно обертається!" (Лист №75, 1944 рік)

Тож в цьому разі Толкін і Шекспір обидва звертаються до образу з грецької міфології, спільного культурного багажу європейської цивілізації. "Коло вогню" або вогняне колесо, — образ пекельних мук, який показує наскільки сильними були страждання Фродо на останніх милях його шляху до мети.

Червонофігурна амфора із зображенням Іксіона

Цитати з джерел

Книга 6, розділ II. Земля тіні
— Справи покращуються, пане Фродо. Хіба надія не повернулася до вас?
— Ні, не зовсім, Семе, — зітхнув Фродо. — ...Я такий утомлений. А Перстень такий важкий, Семе. І в мене постійно перед очима вогняні кола.

'Well no, not much, Sam,' Frodo sighed. 'That's away beyond the mountains. We're going east not west. And I'm so tired. And the Ring is so heavy, Sam. And I begin to see it in my mind all the time, like a great wheel of fire.'

Книга 6, розділ III. Фатум-гора
— Чи пам'ятаєте того кролика, пане Фродо? — запитав він. ...
— Ні, Семе, не пам'ятаю. Тобто я знаю, що це було, та уявити собі нічого не можу. Я не пам'ятаю смаку їжі та води, ні шелесту вітру, ні образу дерева, трави чи квітки, місяця чи зірки. Семе, я голий у темряві, нічим не прикритий від вогняного кола. Я вже бачу його перед собою, а все інше тьмяніє.

I am naked in the dark. Sam, and there is no veil between me and the wheel of fire. I begin to see it even with my waking eyes, and all else fades.'

Книга 6, розділ III. Фатум-гора
І раптом, як уже було під Емін-Муїлом, Сем побачив двох супротивників іншими очима. Скорчена постать, мов тінь живої істоти, зруйнована та розбита, але все ж сповнена огидної жадоби й люті; а перед нею стояла друга, сувора, недоступна милосердю, вдягнута у біле, а на грудях у неї було коло вогню. З полум'я прозвучав безжальний голос:
— Забирайся, не зачіпай мене! Якщо хоч раз доторкнешся до мене — сам загримиш у Провалля Фатуму.

...

Тоді видіння розвіялось, і Сем побачив, що Фродо стоїть, притискаючи руку до грудей, і важко дихає, а біля його ніг — Ґолум, на колінах і впершись у землю розчепіреними пальцями.

a figure robed in white, but at its breast it held a wheel of fire. Out of the fire there spoke a commanding voice.

* * *

King Lear, Act 4, Scene 7. Waking up in his daughter Cordelia’s tent, Lear thinks that he is dead, he is in hell and she is a soul in heaven. He is speaking both metaphorically and symbolically here. The daughter he rejected he now sees as a heavenly angel, while for his punishment he is tied to a wheel of fire and being burned by his own tears. Remorseful for his past tyrannical behavior towards Cordelia, he believes hell with its torment of the damned is the rightful place for him.

"You do me wrong to take me out o’ th’ grave:
Thou art a soul in bliss, but I am bound
Upon a wheel of fire, that mine own tears
Do scald like molten lead".

"Ти робиш мені погано тим, що витягаєш із могили:
ти — душа в блаженстві, а я прив'язаний
до вогняного колеса, і мої власні сльози
обпікають, як розплавлений свинець"

Переклад О. Грязнова:

Мене із домовини не виймайте.
Ти – райський дух, напевне. А мене
Повинні на вогні колесувати,
Бо навіть сльози оловом киплять.

Переклад М. Рильського:

Навіщо ви покликали мене

Із домовини? Ти – душа блаженна,
А я прикований до вогняного
Страшного кола, сльози по щоках
Течуть моїх, як олово гаряче.