Кішки королеви Берутіель

У Морії Араґорн каже про Ґандалфа: "Він краще знайде дорогу додому у глуху ніч, аніж коти королеви Берутіель". Це — одна з двох згадок про котів у "Володарі Перснів" (інша — що око Саурона було "жовте, мов котяче").

Що відомо про цю королеву та її кішок? 

«Є лише чорновий начерк історії цієї королеви, частина якого нерозбірлива. Королева Берутіель була злою, замкненою, нелюблячою і нелюбою дружиною Тараннона, дванадцятого короля Гондору. Вона жила в Осгіліаті, у Королівському палаці. Королева ненавиділа шум і запах моря і будинок, збудований Таранноном під Пеларгіром - будинок цей "стояв на арках, опори яких були занурені в широко розлиті води Етір-Андуїна". Вона ненавиділа всі вправні вироби, яскраві фарби і витончені прикраси; одягалася вона виключно в чорне зі сріблом і жила в порожніх покоях, а сади її будинку в Осгіліаті були заповнені дивними збоченими скульптурами, що стояли серед тисів і кипарисів. У королеви було дев'ять чорних кішок і одна біла - її рабині, з якими вона розмовляла або читала їхні спогади, і яких посилала винюхувати всі темні таємниці Гондору, тож королеві було відомо чимало таких речей, "які люди найсильніше бажають приховати". А білу кішку вона відправляла стежити за чорними, і мучила їх. Жодна людина в Гондорі не наважилася б зачепити їх - усі боялися цих кішок, і лише посилали прокльони їм услід. Далі єдиний наявний рукопис стає повністю нерозбірливим - за винятком кінця, де йдеться про те, що ім'я Берутіелі було викреслене з "Книги королів" ("але пам'ять людська зберігається не лише в книжках, і кішки королеви Берутіелі назавжди увійшли до приказки"), і що король Тараннон велів посадити королеву на корабель разом із її кішками та пустив цей корабель на волю хвиль, коли дув північний вітер. Востаннє цей корабель бачили, коли він, освітлений серпом місяця, пропливав повз Умбар. Одна кішка сиділа на верхівці щогли, а друга - на носі корабля, немов статуя».

З книги «Незавершені оповідання Нуменора та Середзем'я»