Тож перші письмові згадки про щорічний чин благословення саду (особливий молебн) припадають на 5-6 століття.Далі - між 8 і 12 ст. - відбувається посвята важливих для людини рослин опіці Богоматері чи конкретних святих. Пшениця і виноград - присвячені особисто Христу, бо вони потрібні для Євхаристії. Троянди, мальва і алтея, розмарин, чебрець, материнка, канупер, календула, чорнобривці тощо - Богородиці. Звіробій - Івану Предтечі. Осінні айстри - архангелу Михаїлу. Якщо ви візьмете якийсь стародавній зільник, ця інформація буде там поруч із рецептами застосування - кому молитися, щоб рослина набула більш цілющої сили.
Приблизно з 11 ст. в західній іконографії стає модним сюжет «Вигнання з раю»: детально промальовується огороджений Едемський Сад, величезний ангел на воротях і дрібні Адам і Єва, яких звідти вигнано. Якщо міркувати, чому цей сюжет набуває такої актуальності саме в 11ст., то тут відповідь проста: хрестові походи, знайомство з культурою сходу повернули в західний дискурс ідею, що сад може мати не лише практичну цінність, але й естетичну та гедоністичну - не просто плодовий сад, але з альтанками, лавицями і куртуазними коханцями:)
«Панські» сади, особливо єпископські та королівські з кожним поколінням ставатимуть складнішими, вишуканішими, а отже, потребуватимуть більшої праці, як від кваліфікованих найманих працівників і кріпаків-віланів. І простій людині, яка там не працює, потрапити у королівський сад - майже неможливо і дуже небезпечно, якщо спіймають, то скарають на смерть… безпечніше тужити за красою Божого саду - туди все одно щасливчики потрапляють після смерті. Не всі звісно, лише праведні.
Божий сад охороняють янголи високого чину - архангели та херувими. Королівський сад - королівська варта. Сад дрібного шляхтича - який пристаркуватий сторож, колишній вояка. А хто охороняє мій сад? Напевне, якийсь ангел з низьким званням - може, учень чи підмайстро, бо й ми люди прості. Логіка народної ангеології дуже проста: ми віримо, що небесне правдиве, тому переносимо іконографічний символічний образ в побут і прикладаємо до життя. Але це не зневага - навпаки, це вияв шанобливості і акцентування важливого і значущого. Ангели охороняють лише те, що по-справжньому важливе: людську душу, стольний град, головний храм єпархії, університет тощо. І сад в обійсті вільного фермера янгол охороняє саме тому, що від цьогь залежить життя і добробут громади.
Сюжети про янголів, сади та садівників трапляються в легендарії по всій Європі спорадично. Але центр особливого вшанування охоронців саду і цілісна міфологія виникли і збереглися в Англії. Там втілення охоронця саду - це найстарше яблуневе дерево. Воно шанобливо зветься Old Apple Mаn. Йому співають особливих колядок і вгощають сидром.
Як і всі янголи, охоронець саду невидимий для людини. Але він може набувати подоби птаха - найчастіше, вільшанки чи синички. (але не сойки чи сороки:). Тому до цих птахів слід ставитися шанобливо, ніколи не знаєш, хто з них насправді янгол і які небесні кари спадуть на сад, якщо зневажити Божого слугу. Рідше - бідняка-волоцюги, який просить вгостити яблучком - це вже випробування на щедрість.
***
https://en.wikipedia.org/wiki/Apple_Tree_Man
Зоя Жук: мені здається, що Old Man Willow походить з трохи іншого джерела: у британському фольклорі були Король дуб (добрий до людей), його антогоніст Король Падуб або Король Бук (лихі до людей), і ще Вільха-відьма, та й усі інші дерева розглядалися, як доброзичливі чи ворожі до людини сили. Але Толкін виріс серед цього - він до 12 років жив у селі, а потім приїздив до родичів на канікули, тож воно не могло не вплинути. І «Фантастес» Макдональда читав, і прерафаелітів.
Мій коментар: О, ціла колекція магічних дерев, є де розгорнутися уяві
Але і протиставлення саду і лісу у Толкіна є — енти та дружини ентів. А Старого Вербу читачі часто асоціюють з гуорнами, "темною" стороною лісу. Тому опозиція сад-ліс може мати рацію.
Зоя Жук: мені здається, що Old Man Willow походить з трохи іншого джерела: у британському фольклорі були Король дуб (добрий до людей), його антогоніст Король Падуб або Король Бук (лихі до людей), і ще Вільха-відьма, та й усі інші дерева розглядалися, як доброзичливі чи ворожі до людини сили. Але Толкін виріс серед цього - він до 12 років жив у селі, а потім приїздив до родичів на канікули, тож воно не могло не вплинути. І «Фантастес» Макдональда читав, і прерафаелітів.
Мій коментар: О, ціла колекція магічних дерев, є де розгорнутися уяві
Але і протиставлення саду і лісу у Толкіна є — енти та дружини ентів. А Старого Вербу читачі часто асоціюють з гуорнами, "темною" стороною лісу. Тому опозиція сад-ліс може мати рацію.
Немає коментарів:
Дописати коментар