Звичайно, що у "Володарі Перснів" Більбо і Фродо ніхто не викрадав, але якщо випустити розповідь Більбо про його пригоди після зникнення з дня народження і залишити лише самі епізоди зустрічі із ним, вибудовується історія, подібна до фольклорних оповідей про людей, яких викрали фейрі чи інші подібні персонажі.
Ельфи з поеми "Сер Орфео"
Перша частина історії Більбо така: він зникає невідомо куди посеред більш ніж сотні свідків. Жителі Ширу впевнені, що Більбо помер:
...усі місцеві мешканці зійшлися на думці, що Більбо, який завжди був трохи схибленим, нарешті зовсім з'їхав із глузду й забіг десь світ за очі. Там він, річ ясна, шубовснув в озеро або річку, де на нього чекав трагічний, хоча далеко не передчасний кінець.
Пізніше Фродо знаходить його сплячим у володіннях ельфійського володаря Елронда. Більбо не вільний покинути Рівендел: він каже, що він хотів би повернутися у Гобітон, але "вони (Елронд та Ґандалф) йому не дозволять" (бо за межами Рівендолу життя Бегінса у небезпеці). На зворотному шляху Фродо знову бачить Більбо у Рівенделі — постійно напівсонного, і зрештою у кінці книги Фродо бачить його у ельфійській процесії, яка їде через ліс.
Ці елементи нагадують сюжет середньовічної поеми "Сер Орфео", яку свого часу переклав Толкін. Це своєрідне перенесення давньогрецького міфу про Орфея та Еврідіку на англійський ґрунт.
Якщо у давніх греків Еврідіку вкусила отруйна змія і німфа потрапила у підземне царство до бога мертвих Аїда, то дружину короля Орфео, прекрасну Г'юродис, викрадає король ельфів. Обидва герої вирушають на допомогу коханій і своєю грою на арфі розчулюють володаря підземного/ельфійського царства, і той погоджується віддати герою дружину. Втім, лише в "ельфійській" версії Орфео вдається повернутися додому із дружиною — в античному міфі Еврідіка залишається у царстві мертвих назавжди.
Том Шиппі знаходить вплив "Сера Орфео" у творах Толкіна. Так, у легенді про Берена і Лютіен ельфійка своїм співом розчулює Мандоса і повертає коханого до життя. А опис полювання ельфійського короля з поеми він вважає "майстер-текстом" подібної сцени у "Гобіті".
 |
| Король ельфів Трандуїл (фільм "Гобіт) |
• Зникнення посеред свідків
Отже, Більбо зникає під час своєї промови на очах у численних свідків. Щось подібне відбувається і з королевою Г'юродис. Під час полуденного сну у саду їй з'являється король ельфів і каже, що хоче вона того чи ні, а завтра він забере її у свій замок. Г'юродис у розпачі повідомляє про це своєму чоловікові, і наступного дня її у саду охороняє тисяча лицарів. І тим не менш, у полудень вона зникає, і ніхто не знає, як це вийшло.
• Сон у ельфійських володіннях
Фродо знаходить Більбо сплячим в Камінній залі дому Елронда. Тема сну і надалі супроводжує Більбо: спочатку його сонливість пояснюється властивостями Камінної зали, а потім, із знищенням Персня, Більбо швидко старішає і весь час знаходиться у напівсні.
Мотив сну важливий і у поемі. Коли Орфео знаходить дорогу до володінь короля ельфів він бачить там багатьох людей, яких у світі "оплакували як мертвих, але мертвими вони не були" (власне, таким є і Більбо для жителів Ширу). Втім, опис цих "живих" більше нагадує персонажів з царства Аїда:
Стояли без голів живі,
без рук, без ніг; ті у крові ...
чимало й полум'ям пойнятих,
на конях, у вояцьких латах, ...
а ще таких, що ніби спали
у тихий полудень чимало.
Так їх настиглі на землі
й сюди увергли чари злі [у Толкіна просто "чари фейрі"].
Переклад Олени О'Лір
Як бачимо, "сплячі у тихий полудень" складають окрему категорію викрадених. Свою дружину Орфео теж знаходить сплячою біля дерева, очевидно, такою вона була в момент, коли її забрали фейрі з королівського саду.
Далі Орфео співає для короля і отримує дозвіл попросити будь-яку винагороду — і він просить віддати йому Г'юродис.
Цікаво, що і у "Володарі перснів" є спів перед ельфійським володарем, щоправда, "Пісню про Еарендила" Елрондові співає не Фродо, а сам Більбо, і винагородою є хвала від ельфів.
• Ельфійська процесія
Уже в самому кінці книги Фродо і Сем зустрічають у лісі процесію ельфів:
Стало видно Ґілдора та ще багатьох прекрасних ельфів, а потім, на Семів подив, з'явились Елронд і Ґаладріель. Елронд був одягнений у сіру мантію, на чолі його сяяла зірка, в руці він тримав срібну арфу... На білому коні їхала Ґаладріель, у білому вбранні, що мерехтіло, мов хмаринки навколо Місяця. ... За ними на невеличкому сірому поні, неквапно та куняючи, трюхикав сам Більбо.
Саме такої процесії у "Сері Орфео" ми не зустрінемо, але поема описує ціле розмаїття ельфійських процесій. Орфео, перш ніж знайти дорогу до ельфійських володінь, 10 років проводить у лісі. Там він бачить і полювання ельфійського короля, і "раті лицарів", і процесію, де йдуть "в танці лицарі та дами". А одного разу він бачить "шість десятків вершниць-дам", які полюють з соколами. В одній з них він впізнає Г'юродис, вона у зарослому волоссям самітнику впізнає Орфео, але інші дами кваплять її в дорогу. Слідуючи за ними, Орфео і знаходить ельфійські володіння.
Тож ельфійські процесії можуть приймати досить різні форми. І тим цікавіше, що процесію, досить схожу на процесію Елронда і Ґаладріель, ми знаходимо в іншій легенді, записаній у 17 столітті.
 |
| Процесія ельфів з фільму "Володар Перснів" |
Німецький центуріон і мертвий кухар
Відома дослідниця фейрі Катаріна Бріггс наводить цю легенду у своїй книзі "Фейрі в англійській традиції та літературі" (1969) в розділі "Військо Мертвих", де описує різні містичні загони, що скачуть лісами в англійському фольклорі. Вона зазначає, що:
Може здатися, що між привидами, давніми богами, демонами та фейрі мало подібного, однак, як я вже зауважувала, межа між фейрі та мертвими є нечіткою та мінливою.
Це зауваження добре пасує і королю ельфів з "Сера Орфео", який органічно перейняв на себе риси давньогрецького володаря царства мертвих Аїда.
Сама легенда вперше з'являється у книзі 1635 року. У ній розповідається про центуріона, що їхав верхи німецьким лісом і зустрів там процесію благородно вдягнених людей. У кінці процесії їхав його нещодавно померлий кухар, який вів за собою ще одного коня. Кухар сказав центуріону, що вони прямують до Святої Землі, оскільки знав, що вояк бажає туди потрапити. Центуріон прийняв пропозицію, застрибнув на запропонованого коня і зник з очей своїх слуг, що його супроводжували. Як зазначає Бріггс, зазвичай такі історії завершуються тим, що герой зникає назавжди або повертається, коли всі його сучасники давно померли. Але у цій історії він повертається наступного дня із сертифікатом паломника, який підтверджує, що він справді був у Святій Землі. На додачу, він привозить хустку, яку можна очистити лише кинувши її у вогонь, а також кинджал з отруєного металу, рана від якого призводить до вірної смерті (чим не моргульський клинок?).
Порівняємо опис процесії з "Останнім виїздом хранителів Перснів", який зустрічають Фродо і Сем в кінці роману. В обох процесіях смертний їде останнім (і не забуваємо, що Більбо "мертвий" для жителів Ширу). В обох саме він розповідає про кінцеву мету поїздки — Святу Землю в легенді, Благословенні Землі у "Володарі Перснів". В обох саме смертний пропонує приєднатися до процесії. Так, у "ВП" ельфи не згадують про свою мету: Елронд лише вітається з гобітами, а Ґаладріель хвалить Сема за те, як він розпорядився її подарунком і відновив Шир. І далі:
Тут прокинувся Більбо і розплющив очі.
— Привіт, Фродо! — сказав він. — Ну, сьогодні я перегнав Старого Тука! З цим усе зрозуміло. І тепер я готовий до нової подорожі. Ти з нами?
Після того як герой оповіді приєднується до процесії, він зникає для інших спостерігачів:
Весь вечір і всю ніч вони їхали Широм, але ніхто не бачив їх, лише дикі звірі; якийсь випадковий подорожній помічав сяйливі проблиски між деревами або світло й тінь, що ковзали по траві...
Звичайно, що Фродо не повертається у Шир на наступний день після подорожі, але повертається Сем, щоб розповісти про те, свідком чого він став.
Тож, як бачимо, сюжетні лінії Більбо і Фродо мають мотиви, пов'язані з історіями, де смертних викрадають ельфи або вони добровільно приєднуються до їхніх процесій, щоб назавжди зникнути із звичайного світу і потрапити у Дім Ельфів — за Море, на острів Тол Ерессеа.
Немає коментарів:
Дописати коментар