29 вересня — відплиття Фродо за Море

Відплиття з Сірих Гаваней / Тед Несміт

Том Шиппі одним із перших відзначив, що 25 березня, день знищення Перстня Саурона, у середньовічній традиції має особливе значення. Вважалося, що це не тільки дата Благовіщення, але й істинний день смерті Христа, що створює символічну паралель між перемогою над Темним Володарем у "Володарі Перснів" і перемогою Спасителя над силами зла і спасінням людства від духовної загибелі.

29 вересня, коли Фродо відправляється за Море, теж має особливе значення. Разом із 25 березня (Благовіщення), 25 грудня (Різдво, Christmas) та 24 червня (день Середини літа або св. Івана Хрестителя) це один із чотирьох "квартальних днів", офіційних меж сезону.

Час винагород

29 вересня, день архангела Михаїла (Michaelmas), був "новим роком" землевласників (а пан Торбин був саме землевласником). Після збору урожаю підбивалися підсумки року, виплачувалися борги, закінчувалися старі та укладалися нові річні контракти, в тому числі із робітниками, які отримували повний розрахунок і могли перейти до іншого господаря.

З цієї точки зору символічним виглядає те, що саме у цю дату, коли слуги і робітники отримували свою винагороду, Сем із слуги Фродо перетворюється на господаря Бег-Енду  — чудова винагорода за вірну службу і початок життя у новому статусі. Думаю, що його відчуття співпадали із тим, що відчував Фродо, коли успадкував садибу Більбо:

Сам Фродо, оговтавшись від першого приголомшення, зрозумів, що бути самому собі господарем і власне паном Торбиним із Торбиного Кута досить приємно. (Володар Перснів)

Політ в небеса

Але у цього свята, окрім "господарського", є ще й духовний вимір. Архангел Михаїл, окрім того, що стоїть на чолі небесного війська, є також і психопомпом — провідником, який гарантує* безпечний шлях душі на Небеса. І подорож Фродо є у чомусь саме подорожжю на небо, адже ельфійські кораблі пливуть Прямим Шляхом, не слідуючи кривизні Землі:

…хранителі людської премудрості стверджували, що Прямий Шлях мусить і далі десь існувати для тих, кому вільно його знайти. Вони повчали, що, хоча новий світ і [йде униз], стара дорога та стежка пам’яті про Захід незмінно існує у вигляді могутнього невидимого мосту, який веде через повітря подиху та лету (воно тепер кругле, так само як і світ), перетинає Ілмен, [який плоть без допомоги не витримає], і нарешті сягає Тол-Ерессеа, Самотнього Острова, а може, навіть і далі — Валінору… (Сильмарилліон, Аккалабет)

Тут йдеться про катастрофічну зміну форми світу після загибелі Нуменора. У Другій епосі світ був пласким, і до Аману, земель Валар, можна було доплисти, просто пливучи на захід.

Із загибеллю Нуменора світ став кулеподібним, але Аман залишився на "старому місці". Щоб потрапити туди, треба плисти по прямій (Прямим Шляхом), але океан закруглюється, і звичайні кораблі слідують його кривизні. Ілмен, який треба перетнути — сфера над повітрям, якою подорожують Місяць і Сонце — Небеса.

Як світ став з плаского круглим. Поява "Прямого Шляху"

У подорожі Фродо супроводжує хоч і не Михаїл, але теж ангельська фігура — Ґандалф. Як пише Толкін, "він — втілений 'ангел': в прямому сенсі слова άγγελοζ, … посланець Володарів Заходу" (лист 156). В іншому листі він каже, що хоча смертним заборонено плити на Захід, саме Ґандалф міг дати такий дозвіл для Фродо і додає: "Оскільки на тому ж Кораблі відплив і Ґандалф, то, так би мовити, ніяких проблем не мало виникнути ані під час посадки, ані під час висадки" (лист 246). Тож, як бачимо, Ґандалф, вісник Валар і гарант безпечної подорожі Фродо у Небеса, ідеально відповідає ролі архангела Михаїла.

Так, символізм 29 вересня спрацьовує у романі на двох рівнях: це завершення сільськогосподарського річного циклу (час збору урожаю, винагородження слуг), а також день, присвячений архангелу Михаїлу — провіднику душ на Небеса.

__________

* Johnson, Richard Freeman. Saint Michael the Archangel in Medieval English Legend p. 30: "In his capacity as psychopomp, St. Michael is closely associated with the Virgin Mary, conveying her body to heaven and reuniting it with her soul for all eternity. As commander of the angelic host, St. Michael accompanies Christ on his descent to hell, and guides the holy ones of the Old Testament into paradise. The themes of st. Michael's intercession and his protection of the souls of the faithful at death become a significant aspect of St. Michaels's legendary persona in the early Middle Ages, and especially in Anglo-Saxon and late medieval England.

...The third office is to protect the souls of the faithful from the influence of the devil, especially at the moment of death. And the fourth office is to call away men's souls from their earthly life and bring them to judgement, as is suggested by the offertory chant of the mass of the Dead: "..." (May St. Michael, the standard-bearer, conduct them into the holy light, which you promised of old to Abraham and his seed). (cf. Missal 1949, p. 230)