Загалом я — гобіт

«Загалом я — гобіт (у всьому, крім зросту). Я люблю сади, дерева, землі, оброблені вручну, без допомоги машин; я курю люльку, люблю смачну, просту їжу (незаморожену), терпіти не можу французьку кухню; я люблю (і навіть насмілююсь носити в наші безбарвні дні) вишиті жилети. Люблю гриби (прямо із поля); почуття гумору в мене невигадливе (навіть мої прихильні критики знаходять його стомлюючим); лягаю я пізно, встаю теж пізно (по можливості). Мандрую мало. Люблю Уельс (те, що від нього залишилося тепер, коли копальні та ще мерзенніші приморські курорти зробили все, на що здатні) і особливо валлійську мову. Але, насправді, я в Уельсі дуже давно не бував (хіба що проїздом, дорогою до Ірландії). Ось в Ірландію я їжджу часто (Ейре: Південну Ірландію), оскільки дуже люблю і її саму, і її мешканців (переважно); проте ірландську мову я знаходжу абсолютно непривабливою».

Лист №213 до Дебори Вебстер, 25 жовтня 1958