"Вічний" календар Ширу

Календар Ширу. Жовтим позначений
день народження Більбо та Фродо

У ці дні — між Різдвом і Новим Роком саме час поговорити про дивовижний календар Ширу.

Цей календар незвичайний: кожен місяць має по 30 днів (навіть лютий), а один день посеред року — Середрічний День, — не відноситься до жодного дня тижня. Завдяки цьому одні й ті ж дати завжди припадають на один і той самий день тижня, адже 364 дні це рівно 52 тижні. Через це день народження Більбо та Фродо (22 вересня) завжди припадає на четвер.

"Вічний" календар на 50 років

Ця особливість робить цей календар "вічним", придатним до використання в будь-якому році. Колись такі календарі були досить популярні — можна було покрутити диск і отримати календарну сітку на потрібний місяць та рік.

 
Схоже що Толкін зробив календар Ширу "вічним" не просто так. На наших календарях завжди проставлено рік, для якого він зроблений, а у Ширі роки йдуть, і нічого не змінюється. Він дійсний і сьогодні, і через рік, і через тисячоліття.

Однорідна структура календаря, де всі місяці мають одну кількість днів, а роки нічим не відрізняються, підкреслює любов гобітів до життя в якому усе передбачувано і нема місця для несподіванок. Цей одноманітний час, гобітський "день, місяць і рік бабака", — ознака "профанного" часу, часу бескінечного самоповторення. (В англійській мові "вічний" календар називається не "eternal" — "вічний", а "perpetual" — "що продовжується вічно однаковим чином").

Дев'ять пальців Саурона

Обкладинка книги "Повернення короля", ескіз Толкіна

На обкладинці книги "Повернення Короля", яку намалював Толкін, у верхньому лівому куті можна побачити фігуру Саурона, який загрозливо тягнеться своєю рукою зі Сходу. Цей образ використаний і у тексті: 

"І коли капітани подивилися на південь, у бік Землі Мордору, їм здалося, що там, чорна супроти хмари, здіймається величезна тінь, непроникна, коронована блискавками, вкриваючи все небо. Вона зависла над світом і простягнула до них загрозливу руку, жахливу, та безсилу*: бо навіть у той час, коли вона нахилялася над ними, її підхопив сильний вітер, відніс її та розвіяв".

*) рука тут "безсила", бо Перстень вже знищено. 

Більш контрастний Саурон з обкладинки

Толкін неодноразово використовує метафору руки Ворога, коли описує дії його військ, посланців або шпигунів, або навіть несприятливі погодні умови, які діють йому на користь. Коли загін хранителів Персня засипає снігом на схилі Карадрасу і Боромир каже що у Ґондорі вірять що Саурон може керувати погодою, Ґімлі реагує: 

— То довгу руку він мав відростити, — здивувався Ґімлі, — якщо зміг пригнати сніги з Півночі сюди на нас за три сотні ліг.

— Рука його подовшала, — мовив Ґандалф.

Еовін та назґул

Сайт художниці.

Вперед, Ґандалфе!

Значок із словами Ґандалфа

На реддіті знайшовся значок із словами Ґандалфа, якими той розпалював вогнище у хуртовині на схилі Карадрасу та підпалював вовків-варґів: "Наур ан едрайт аммен! Наур дан і нґаурот!"

Ці слова сказані найбільш розповсюдженою мовою ельфів — на Синдарині, тобто Араґорн і Леґолас прекрасно розуміли що каже Ґандалф. "Наур ан едрайт аммен!" означає "Вогонь для спасіння нас!", а "Наур дан і нґаурот!" — "Вогонь проти вовків-оборотнів!".

Фрази йдуть по колу значка, а всередині гномськими рунами кірт написано "Go Go Gandalf" — "Вперед, Ґандалфе!"

Ось як він розпалював вогонь:

"Піднявши жмут хмизу, він мить потримав його, а тоді владно промовив: «Наур ан едрайт аммен!» — і вдарив патерицею у жмут. Умить вирвався великий зелено-синій сніп полум'я, і дерево запалахкотіло та засичало.

— Якщо тут хтось є, то принаймні я їм відкрився, — сказав він. — Я написав «Тут Ґандалф» знаками, зрозумілими всім від Рівендолу до гирла Андуїну".

А ось бій з варґами:

"У мерехтінні світла Ґандалф раптом ніби виріс: він здійнявся великою загрозливою тінню, мов кам'яний монумент якогось стародавнього короля. Він вихопив із вогню гілляку й пішов на вовків. Ті позадкували перед ним. Високо в повітря підкинув він палаючу вуглину. Вона спалахнула раптово, мов біла блискавка, а голос його загримів громом.

— Наур ан едрайт аммен! Наур дан і нґаурот! — крикнув він. Почулися рев і тріск, і дерево поруч спалахнуло вогняними квітами.

Вогонь пострибав із дерева на дерево. Уся верхівка пагорба заяскріла сліпучим світлом. Мечі та кинджали оборонців сяяли і мерехтіли. Остання стріла Леґоласа зайнялась у польоті й, палаючи, встромилась у серце великого вовка-вожака. Решта відразу розбіглася".

* * *

Англійською ці слова Ґандалфа передаються як “Naur an edraith ammen! Naur dan i ngaurhoth!”

Толкін як гора Фудзі

Террі Пратчетт

Дж. Р. Р. Толкін став своєрідною горою, яка з’являється у всьому наступному фентезі так само часто, як гора Фудзі на японських гравюрах. Іноді вона велика і на передньому плані. Іноді — лише силует на горизонті. А часом її взагалі немає, і це означає, що художник або свідомо вирішив обійтися без гори, що саме по собі цікаво, або насправді стоїть на самій горі Фудзі.

Террі Пратчетт

Ґаладріель та Діва Марія — чим вони схожі?

Багато читачів-християн звернули увагу на те що образ Галадріелі має багато рис Діви Марії. Одним з таких читачів був близький друг сім'ї Толкіна, католицький священник-єзуїт, отець Роберт Маррі, якого автор попросив прочитати першу частину "Володаря Перснів" перед публікацією. Той написав у листі, що книжка залишила по собі сильне відчуття «безумовної сумісності зі станом Благодаті» і порівняв образ Галадріелі з Дівою Марією.

Нажаль листи читачів не опубліковані, тому я вирішив пошукати думки сучасних католиків з цього приводу, і як виявилось я дуже мало знаю про культ Діви Марії в католицизмі.

Образ Марії у короні із зірок походить з Об'явлення Іоанна Богослова (знана як Апокаліпсис): «І з’явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір» Об'явлення 12:1

Із своєю першою появою Ґаладріель постає як особа королівського достоїнства, вдягнена в білі шати, з довгим волоссям. Вона уособлює собою чистоту і мудрість. Всі ці якості притаманні також і Діві Марії, яку у католицтві називають Королевою Небес (а у православ'ї — Царицею Небесною). Але це тільки початок, зв'язок цих двох образів набагато глибший.

Що таке справжній міф

"— Але ж, — заперечував Льюїс, — міфи — це брехня, хай навіть із благою метою.

— Ні, - відповів Толкін, — не брехня.

А тоді, показавши на високі дерева в Маґдален-гроув, що шуміли віттям на вітрі, Толкін перемінив аргументацію.

«Ти називаєш дерево деревом, — почав він, — але більше не задумуєшся про саме це слово. Але ж дерево не було "деревом", допоки хтось його так не назвав.

Ти називаєш зірку зіркою і кажеш, що це лиш куля, що рухається математично точним курсом.

Але це лише ти так її бачиш. Тож, називаючи речі й описуючи їх, ти тільки вигадуєш власні визначення для них. І так само як мова — це вигадане про речі та уявлення, так і міф — це вигадане про істину.

...Ми походимо від Бога, тож і в плетиві наших міфів, хоч воно і з помилками, неодмінно віддзеркалюється і скалка того істинного світла, вічної істини, що вона і є Бог.

Справді, лише через міфотворення, лише стаючи "співтворцем" і вигадуючи історії, Людина може наблизитися до того ідеального стану, в якому перебувала до гріхопадіння.

Наші міфи можуть водити манівцями, зате кермують таки до істинної гавані, навіть якщо й хистким курсом, натомість матеріалістичний "прогрес" — лише до бездонної прірви, до Залізної Корони сил зла».

Розʼяснюючи свою віру в притаманну міфології істинність, Толкін висвітлив і основу своєї філософії як письменника, переконання, що лежить в осерді «Сильмариліону».

Льюїс слухав, як Дайсон по-своєму підтверджує слова Толкіна, і запитав:

— Маєте на увазі, що історія Христа — це просто справжній міф, який впливає на нас так само, як і всі інші, але такий, що дійсно відбувся? Якщо так, то я починаю розуміти."

Гамфрі Карпентер. "Дж. Р. Р. Толкін. Біографія", видавництво "Астролябія"

Дерево Сонця, Дерево Місяця (2024)

Сухе дерево між Деревом Місяця і Деревом Сонця,
Руанський манускрипт 1444-1445

English version (extended)

На цій мініатюрі з манускрипту, що зберігається у Британській бібліотеці зображено цілий сад легендарних дерев: по центру — Сухе Дерево, зліва — Дерево Місяця, справа — Дерево Сонця.

Цікаво що у Толкіна можна легко знайти подібні дерева: Сухе Дерево дуже схоже на засохле Біле Дерево Ґондору у Мінас Тіріті, а Дерево Місяця і Дерево Сонця нагадують Два Дерева Валінору — Телперіон та Лаурелін.

Телперіон та Лаурелін

Телперіон вважався деревом-чоловіком. Він освітлював Валінор сріблястим світлом, а коли павучиха Унголіанта вбила Дерева Валінору, з останньої квітки Телперіону зробили Місяць. Лаурелін була деревом-жінкою, вона світилася золотим світлом, а її вогняний плід став Сонцем.