Дев'ять пальців Саурона

Обкладинка книги "Повернення короля", ескіз Толкіна

На обкладинці книги "Повернення Короля", яку намалював Толкін, у верхньому лівому куті можна побачити фігуру Саурона, який загрозливо тягнеться своєю рукою зі Сходу. Цей образ використаний і у тексті: 

"І коли капітани подивилися на південь, у бік Землі Мордору, їм здалося, що там, чорна супроти хмари, здіймається величезна тінь, непроникна, коронована блискавками, вкриваючи все небо. Вона зависла над світом і простягнула до них загрозливу руку, жахливу, та безсилу*: бо навіть у той час, коли вона нахилялася над ними, її підхопив сильний вітер, відніс її та розвіяв".

*) рука тут "безсила", бо Перстень вже знищено. 

Більш контрастний Саурон з обкладинки

Толкін неодноразово використовує метафору руки Ворога, коли описує дії його військ, посланців або шпигунів, або навіть несприятливі погодні умови, які діють йому на користь. Коли загін хранителів Персня засипає снігом на схилі Карадрасу і Боромир каже що у Ґондорі вірять що Саурон може керувати погодою, Ґімлі реагує: 

— То довгу руку він мав відростити, — здивувався Ґімлі, — якщо зміг пригнати сніги з Півночі сюди на нас за три сотні ліг.

— Рука його подовшала, — мовив Ґандалф.

З метафори руки як сили виникає і символ Сарумана.

Чорною Рукою Ґолум називає самого Саурона: "хазяїн віднесе Скарб Йому, просто в Чорну Руку, якщо хазяїн піде цим шляхом". Тож невипадково третя сила, яка хоче захопити Перстень — Саруман, також обирає своїм символом руку — Білу Руку, яка зображається на щитах його орків.

Цікаво, чи обрав Саруман свій символ через слова Ґандалфа, який сказав йому: "лише одна рука водночас може керувати Єдиним"?

Найбільш повно розкривають метафору руки як сили думки Піпіна перед атакою військ Саурона на Ґондор: "він згадав про довгі руки тієї Тіні: про орків у лісах і горах, і про зраду Ізенґарда, і про птахів злого ока, і про Чорних Вершників навіть на вуличках Ширу… і про крилатий жах, Назґула".

Та головна мета Саурона, те, куди він спрямовує основну свою увагу — захопити перстень, ось чому на вуличках Ширу з'являються вершники, вони є його руками. Чи пальцями?

У кінці книги менестрель співає пісню "про Фродо Дев'ятипалого", але і у Саурона дев'ять пальців, і Чорних Вершників, втілення його "рук" — теж дев'ять.

Елронд, оголошуючи створення Братства Персня каже "Загін Персня складатиметься з дев'ятьох осіб; Дев'ять Піших проти Дев'ятьох Вершників, котрі є злими" — символічно "злій парі рук" протиставляються "добрі руки", а кількість членів загону передвіщує втрату пальця Фродо.

Ця симетрія зберігається і протягом книги: загін Персня незворотньо втрачає Боромира, а назґули свого Володаря — Короля-Чаклуна (це теж символічно можна розглядати як втрату “пальця”).

Загін Чорних Вершників періодично розділяється на дві частини, і, коли Фродо втікає від них до Рівендольського Броду, п’ятеро скачуть за ним, коли раптом “із-за дерев і скель зліва вискочили ще четверо Вершників” — це наче дві руки, які намагаються ухопити Фродо.

Можна провести аналогію далі: Перстень може нести лише одна людина, у Братстві — це Фродо, він як палець із перстнем на “руках добра” (проте у нього перстень “не активний”). Ґандалф каже що назґули зберігають Дев’ять, тобто кожен з них — наче палець із своїм перстнем.

Бачимо що Толкін обігрує метафору Персня, використовуючи алегорію руки як символу сили. У цій метафорі пальці стають уособленням тих, хто реалізує волю цієї сили. Перстень, що може бути лише на одному пальці, відображає зосередження влади. Назґули, зберігаючи свої Дев’ять Перснів, також функціонують як частини єдиного цілого — пальці на “руці” Саурона. Таким чином, Толкін через образи Персня і руки створює багаторівневу алегорію, де боротьба між добром і злом набуває глибокого символізму, підкреслюючи взаємозв’язок сили, влади та її виконавців.

P. S. У фільмі Джексона Фродо каже, що він почувається дуже самотнім. Ґаладріель відповідає: "Носити Перстень Влади означає бути самотнім", тобто можна сказати що Фродо "один як палець" Проте у Толкіна нема такого діалогу, а у англійській мові не має аналогу прислів'ю "один як палець". Можна лише поспекулювати що Толкін вивчав російську мову і міг знати вислів "один як перст".

Цитати із використанням метафори руки

Фродо сидів мовчки та нерушно. Страх простягнув до нього довжелезну руку, наче темна хмара зі Сходу, що погрожувала його поглинути.

***

Підвівшись на лікті, він побачив, що вони лежать у галереї, що завертає за ріг. А звідти тягнеться, пальцями намацуючи дорогу, довга рука і добирається до Сема, який лежав скраю, та до руків'я меча на горлянці.

***

— То довгу руку він мав відростити, — здивувався Ґімлі, — якщо зміг пригнати сніги з Півночі сюди на нас за три сотні ліг.
— Рука його подовшала, — мовив Ґандалф.

***

У найпівнічнішому кутку озера їхній шлях перетнула вузька затока. Зелена та застояна, вона нагадувала слизьку руку, що тяглася до навислих гір.

***

Він зняв Перстень із пальця. Серед ясного дня він стояв навколішки біля трону. Чорна тінь, немов рука, промайнула над ним, оминула Амон-Ген, майнула на захід і щезла.

***

І великі орки, на котрих також Біла Рука Ізенґарда: вони найсильніші та найжорстокіші.

***

"Ми слуги Сарумана Мудрого, Білої Руки — Руки, яка годує нас людським м'ясом".

***

— Так, у Нього на Чорній Руці лише чотири пальці, та Йому їх вистачає, — здригнувся Ґолум. — І Він ненавидить місто Ісілдура.

***

"Але хазяїн віднесе Скарб Йому, просто в Чорну Руку, якщо хазяїн піде цим шляхом".

***

— Проте зараз твої зовнішні укріплення вже захопив у свої руки найстрашніший із усіх вождів Барад-дура, — мовив Ґандалф. — Король Анґмару давніх часів, Чорнокнижник, Примара Персня, Володар Назґулів, спис жаху в руці Саурона, тінь розпачу.

***

— Я не дозволяв тобі піти, — суворо сказав Ґандалф. — Я не закінчив. Ти здурів, Сарумане, і тебе шкода. Ти міг би ще відвернутися від зла та безуму і принести користь. Але волієш сидіти у вежі й пережовувати рештки старих інтриг. Ну, то сиди! Але попереджаю — пізніше вийти стане важко. Хіба що чорні руки Сходу простягнуться, щоби врятувати тебе, Сарумане! — крикнув він владним і рішучим голосом. — Я вже не той Ґандалф Сірий, якого ти зрадив. Я Ґандалф Білий, який вирвався з пазурів смерті. Тепер ти не маєш власного кольору, і я усуваю тебе з ордену та Ради.

***

Не ватажок орків і не отаман розбійників керував наступом на Ґондор. Темрява розступилася раніше, ніж планував її Пан: фортуна зрадила його на мить, і світ повернувся проти нього; перемога вислизала просто з рук. Але руки його були довгі. Він усе ще був могутній, а військо його — величезне. Король, Примара Персня, Володар Назґулів, зброї він мав багато. Він відступив від Воріт і зник.

***

Денетор про атаку, в якій Володар Назґулів в’їхав у ворота Мінас-Тіріту: “Перемога над Силою, яка зараз піднімається, неможлива. До цього міста простягнувся лише один палець її руки”.

***

"«А тепер послухайте про Фродо Дев'ятипалого та про Перстень Влади». Й усі принишкнуть, як ми колись у Рівендолі, коли слухали про Берена Однорукого та про Велику Коштовність."

***

— Не сідай у це морське чудовисько! Нехай люди моря принесуть їжу й інші потрібні нам речі, і ти сам можеш залишитися тут, поки Король-Чаклун не піде додому. Адже влітку сила його ослабне; а зараз подих його смертельний, а холодна рука його — довга.

***

Отож, коли, врешті-решт, почалася Війна, головний удар був спрямований на південь; хоча права рука Саурона була довга й він міг скоїти велике зло на Півночі, якби король Даїн і король Бранд не заступили йому дорогу.