"Серп яскраво сяяв над гребенем пагорба"

Великий Віз — сім зірок Великої Ведмедиці. Фото Акіри Фуджі, ESA

Перечитував розділ, де гобіти разом із Бурлакою, очікуючи нападу Чорних Вершників або їх підручних, барикадуються у кімнаті щоб пережити неспокійну ніч у "Брикливому Поні". І раптом звернув увагу на місце в тексті, де Фродо визірає у вікно і бачить на небі сузір'я:

"До дверей присунули важке крісло і зачинили вікно. Визирнувши надвір, Фродо побачив, що ніч ясна. Серп* яскраво сяяв над гребенем пагорба. Фродо замкнув на засув важкі внутрішні віконниці й заслонив фіранки. Бурлака розклав вогонь і позадував усі свічки".

У тексті це слово має примітку (тому я теж поставив цей знак): "* Так гобіти називають Віз, або Велику Ведмедицю", тож це слово важко не помітити. Це примітка автора, а тому вона є у всіх виданнях і око читача завжди зупиняється в цьому місці.

Лорієнська річка Німродель: Лета, Стікс і вавілонське стовпотворіння

Німродель. Ілюстрація Сари Морелло

Річка Німродель, перша, яку Братство Персня перетинає на шляху в Лотлорієн, має цікаву назву і властивості. Як пояснює Леголас, раніше в цих місцях жила ельфійська діва Німродель, чиє ім'я і стало назвою річки.

Сама річка дуже нагадує Лету з грецької міфології. Том Шиппі у своїх книгах "Дорога в Середзем'я" та "Толкін — автор сторіччя" збирає багато ознак на користь того що річка незвичайна, перетинаючи яку герої залишають звичайний світ, хоча і не згадує при цьому грецьку міфологію. Те що це "інший світ" видно з того, що Фродо бачить дивлячись із середини Лорієну за Андуїн: "Він підняв очі вище над рікою... і знову повернувся у знайомий світ. За рікою земля була пласка і пустельна, безформна і укрита туманом...".

Тож, говорячи про Німродель, Леґолас каже що вода річки "цілюща для втомлених", а перетнувши її, вони можуть перепочити на іншому березі, де шум її водоспаду "навіє нам сон і забуття всіх печалей". І справді, Фродо, переходячи через річку "відчув, як вода змиває весь порох і втому подорожі".

Незвичайна "Перлина"

Мініатюра з манускрипта: Сновидець
стоїть на іншому березі струмка
від Перлинної діви.

У видавництві "Астролябія" є книжка із трома середньовічними поемами 13 та 14 ст. у перекладі Толкіна: "Сер Ґавейн і Зелений Лицар, а також Перлина і Сер Орфео".

В той час як "Сер Ґавейн і Зелений Лицар" — це лицарський роман, інші два твори мають досить цікаве походження.

У поемі "Сер Орфео" викладається грецький міф про Орфея та Еврідіку, але тут король Англії сер Орфео рятує свою дружину Геуродіс (тобто Eurydice — Еврідіку), яку викрав король фейрі і тримає у своєму підземному королівстві.

Поема "Перлина" теж особлива: видавництво називає її "елегією на смерть дитини", але тут можна копнути глибше.

Дійсно, за сюжетом батько сумує за втратою своєї Перлини. Він засинає у саду і бачить сон, в якому він перенісся у небесний сад, там, на іншому березі прекрасного струмка, він бачить молоду дівчину у якій впізнає свою Перлину. Перетнути струмок йому не дозволено і вони ведуть досить незвичну богословську бесіду, де Перлина уподібнюється Діві Марії. В кінці сновидець кидається у струмок, щоб потрапити на інший берег, але прокидається і роздумує над значенням цього сну.

Ейфелева вежа, артурівський ліс та єгипетське потойбіччя

Мерлін та Вівіана
у лісі Броселіанд
(гравюра Гюстава Доре)

У своїх творах Толкін приділяв багато уваги географічним назвам. При цьому багато назв взято з реального світу але переосмислено і отримало свою "внутрішню" етимологію. Тим не менш цікаво знаходити у ельфійських назвах досить неочікувані прототипи.

Для початку візьмемо науково доведений факт: Белеріанд, північний захід Середзем'я, місце де відбуваються події Першої епохи Сильмарилліону, у чернетках початково мав назву Броселіанд. А Броселіанд — це ліс, у якому відбуваються основні події легенд про короля Артура. 

При цьому Толкін трохи відозмінив написання назви Броселіанд, залишивши майже незмінним звучання (у Толкіна Broceliand, в Артурівському циклі Brocéliande). Щоправда при перекладі на інші мови такі тонкощі зазвичай втрачаються, тож нам легше помічати подібності 😀

Схід на карті Трора

Карта Трора з "Гобіта"

Цікаве зауваження знайшов у книзі Ніка Грума щодо карти Трора. Тут схід знаходиться згори. Це відповідає середньовічним практикам — Схід це напрямок на Єрусалим, це також сумісність з мусульманськими картами, які теж орієнтувалися на свої святині. Ще однією причиною називають практичну: Сонце сходить на сході, його легше знайти і зорієнтувати мапу в правильному напрямку. І власне слово "орієнтувати" походить від "орієнт" — схід :)

Проте всі інші карти у Толкіна намальовані за сучасними стандартами (він навчився малювати карти під час військової служби). Тобто карта Трора — давній артефакт, "аутентичний" документ з минулого, намальований саме Трором, а не Толкіним.

Що таке "Арда" і звідки походить її назва?

Арда, Перша епоха. Малюнок Толкіна
Середзем'я — континент в центральній та верхній частині

Всім знайома назва Середзем'я — місце де відбуваються основні події толкінівських книжок "Гобіт", "Володар Перснів" та "Сильмариліон". Назва Арда згадується набагато рідше і звучить воно досить незвично.

Тож що таке Арда?

Арда — це світ, де колись знаходилися заморські землі Валарів на крайньому заході, і Середзем'я — землі, де з'явилися і жили люди і ельфи. Спрощуючи, можна вважати Арду нашою планетою, а Середзем'я — одним із її континентів.

Цікаве походження цього слова. У світі Толкіна Арда означає "Царство" мовою квенья, але у цього слова є і реальний англо-саксонський прототип. 

У поемі англійського священника і поета Лайамона* "Брут", або "Хроніки Британії", написаній на межі 12 та 13 столітть описана легендарна історія Британії від заснування троянцем Брутом (Brutus) до 634 року, коли помирає валлійський король Кадваллон. Згадується тут і король Артур. Текст написаний словами англо-саксонського походження, максимально ігноруючи слова від французьких коренів, поширені в лексиці того часу. Це мало дуже сподобатись Толкіну — у нього був шкільний вчитель-пурист який також вимагав уникати слів французького походження і використовувати англо-саксонські синоніми, навіть якщо ті вважалися дуже грубими. 

Іронічно що в цій поемі з англо-саксонською лексикою максимально ігноруються власне англосакси, адже метою Лайамона було показати що історія Британії — це історія племені бритів (а не англів чи саксів). Це дуже важливий текст як з лінгвістичної так і з історичної точки зору, адже протягом 300 років не було написано жодної іншої англійської історичної хроніки.

Так ось, у цій поемі дуже багато разів згадується середзем'я, або middle-earth ("middle" — середній, "earth" — земля). Проте, оскільки в середньовічні часи не було орфографічних словників і Лайамон користувався принципом "як чую так і пишу" це слово у тексті зустрічається у 40 варіантах, наприклад: middilherþe (літера þ читається як th), middel ærde**, middelerþe, middel-eærde***. Цікаво що і слово "земля" ("earth" — друга половина серед-зем'я) також зустрічається у цьому тексті. Є там і erþe (erthe), але, що більш цікаво, форми "eærde" та "ærde". Остання форма дуже схоже на слово "arda".

І дійсно, лінгвісти вважають що слово Арда походить від англо-саксонської версії слова Earth, відомої також у давньосаксонській як erda та у готській як airþa.

Тож Арда, це не тільки Земля по суті, це ще і слово, що споріднене із англійською назвою нашої планети — Earth.

__________

* Згідно Тому Шиппі Толкін цінував Лайамона як передавача ранніх англійських легенд, що можна порівняти з роллю, яку відіграв щодо ісландських легенд Сноррі Стурлусон. (T. Shippey, The Road to Middle-Earth (1992) p. 300 and p. 57)

** У давньоанглійській мові літера "æ" мала звучання середнє між англійськими "a" and "e" (/æ/),  дуже схоже на короткий звук "a" у слові "cat" у сучасній англійській (з вікіпедії).

*** Можливо я б знайшов ще цікавіші варіанти, але Oxford English Dictionary просить 10 фунтів за оформлення підписки щоб можна було подивитись на сторінку з етимологією слова middle-earth.

Ґандалф та Балрог: битва у чотирьох стихіях

Зірак-Зігіль, Джон Хоу

Толкін передбачав падіння Гендальфа у безодню вже восени 1939 у нарисі глав про Морію: "Звичайно Гендальф має повернутися пізніше — можливо падіння було не на таку глибину, як це здавалося спочатку. Гендальф підштовхує Балрога під себе ... і в кінці-кінців слідучи за підземним потічком що витікає у затоку, він знаходить вихід — але не з'являється доти поки (з рештою загону) не відбулося багато пригод".

Як можна бачити — опис дуже простий, і більшість сучасних супергеройських фільмів на цьому зупиняється. Але не Толкін — він розгортає його у міфологічний сюжет, наповнений глибоким символізмом.

Чи перекладається "Cracks of Doom" як "Провалля Фатуму"?

Біля Провалля Фатуму — Тед Насміт

Розщелина, де Саурон викував свій Перстень у перекладі називається або Провалля Фатуму, або Розколини Судьби. Англійською вона називається Cracks of Doom ("cracks" — тріщини, "doom" — фатум, рок, приреченість). Наче все правильно.

Але ця фраза має ще й інше значення!

Виявляється що у англійських тлумачних словниках (і у сучасних газетах) вираз "Cracks of Doom" означає "Сигнал початку Судного дня" ("Грім фатуму") або просто "Судний день". Думка про те, що кінець світу возвестить гуркіт грому походить з декількох фраз у Одкровенні Йоана Богослова. Наприклад 6:1:

"Я бачив, коли відкрив Агнець одну з семи печатей, і я чув одну з чотирьох істот, що говорила, мов голос грому: "Прийди!"

І це не якийсь забутий вислів — в англійських газетах можна і зараз його зустріти. Словник Колінз наводить такий приклад з газети Sunday Times (2011): "It must deliver a fair trial... that does not stretch out to the crack of doom" — "Має відбутись чесна судова справа, яка не буде тягнутись до кінця світу".

Тож Толкін із вислову про "тріск грому в Судний день" зробив "тріщини у горі Фатуму" — ось такий каламбур, який ми не помічаємо у перекладі.