Лорієнська річка Німродель: Лета, Стікс і вавілонське стовпотворіння

Німродель. Ілюстрація Сари Морелло

Річка Німродель, перша, яку Братство Персня перетинає на шляху в Лотлорієн, має цікаву назву і властивості. Як пояснює Леголас, раніше в цих місцях жила ельфійська діва Німродель, чиє ім'я і стало назвою річки.

Сама річка дуже нагадує Лету з грецької міфології. Том Шиппі у своїх книгах "Дорога в Середзем'я" та "Толкін — автор сторіччя" збирає багато ознак на користь того що річка незвичайна, перетинаючи яку герої залишають звичайний світ, хоча і не згадує при цьому грецьку міфологію. Те що це "інший світ" видно з того, що Фродо бачить дивлячись із середини Лорієну за Андуїн: "Він підняв очі вище над рікою... і знову повернувся у знайомий світ. За рікою земля була пласка і пустельна, безформна і укрита туманом...".

Тож, говорячи про Німродель, Леґолас каже що вода річки "цілюща для втомлених", а перетнувши її, вони можуть перепочити на іншому березі, де шум її водоспаду "навіє нам сон і забуття всіх печалей". І справді, Фродо, переходячи через річку "відчув, як вода змиває весь порох і втому подорожі".

Тут можна додати асоціації з грецьких міфів. Лета, це річка, випивши воду якої людина забуває все що з нею було. Саме слово "лете" — "λήθη" означає "забуття". По-друге, за Овідієм, річка протікає через печеру Гіпноса, бога сну, де її жебоніння викликає сонливість.

Шиппі звертає увагу, що перетнувши цю річку Хранителі забули про тугу за Ґандалфом, і згадали про неї лише коли Келеборн запитав чому він не прийшов з ними.

Є у описі річки і риси Стіксу. За Гесіодом Стікс витікає зі скелі: "Там та холодна вода витікає із скелі стрімкої звисока". Так само загін Хранителів чує поруч шум водоспаду Німроделі. 

Стікс асоціювався вдавнину із гірським струмком в Аркадії (зараз він називається Мавронері "Чорна Вода"). Павсаній пише про те що був біля нього: "Неподалік від руїн знаходиться висока скеля; я не знаю жодної іншої, яка б здіймалася на таку велику висоту. Зі скелі стікає вода, яку греки називають водою Стіксу". За легендою, яку переказує Фотій, води Стіксу в Аркадії зробила темними розлючена Деметра. 

Але навіть якщо не брати до уваги ці легенди, само слово "стігійський" в англійський мові означає "темний", "похмурий". Води Німроделі також — темні і мутні: "Темні бистрі води річки перетинали стежку і вливались у Срібну Жилу круговертю мутних заводей поміж корінням дерев". 

Подібність до грецьких міфів є також у тому що Німродель є водночас назвою ріки та іменем ельфійської діви, що жила в цих місцях. Так, річка Лета асоціювалася з богинею забуття Летою, а богиня Стікс, уособлення мороку і жаху є персоніфікацією річки Стікс.

Ельфійська діва Німродель

Німродель має цікаве ім'я. За Толкіном, корінь "ель" означає "зірка", як в імені Арвен Ундоміель, де "Ундоміель" означає "Вечірня Зоря". Власне, першим словом, яке сказали ельфи був вигук "ele!"* ("дивись"), коли вони побачили зорі — "елен", а себе вони називають "ельдар" — "народ зірок". 

Закінчення "-(і)ель" означає "донька" або жіноче закінчення, як в іменах Уіненіель — донька Уінена, Міріель — "донька самоцвітів", або Фіріель — "та, що померла" або "та, що зітхнула", — ім'я яке дали Міріелі, матері Феанора, першій з ельфів, що померла.

Толкін дає імені Німродель значення "леді білого гроту". Проте цікаво що етимологія частини "німрод" ніде детальніше не пояснюється.

Проте є ім'я біблійного персонажу, вавілонського царя Німрода, а "ель" є також семітським закінченням у таких іменах як Габріель, Рафаель, Даніель, тощо. Можна вважати це співпадінням, або одним із прикладів того, що Толкін використовував слова які, на його погляд, красиво звучать. Як приклад можна навести вежу Барад Ейфель, назва якої нагадує назву паризької Ейфелевої Вежі — Tour Eiffel.

З іншого боку можна пошукати якісь натяки від Толкіна, які могли б пояснити появу імені Німрода. Німрод — перший післяпотопний правитель Вавилона, який запропонував побудувати Вавілонську вежу на випадок, якщо Бог знову вирішить викликати потоп (про це згадує Йосип Флавій). Бог "змішав мову" будівельників башти і через це вони розсіялися по всьому світу. Данте поміщає Німрода у вигляді велетня** в дев'яте коло пекла, де він вимовляє незрозумілі жодному слова.

Можливо Німродель пов'язана з ідеєю розділення (що, доречі, чудово поєднується з ідеєю ріки, що розділяє померлих і живих). Леголас, розповідає легенду про Німродель та короля ельфів Амрота. Човен короля, що чекав на ельфійську діву, був віднесений від берега штормом — "І судно узяли смерчі / На навісне крило". Більше вони ніколи не зустрілися: Амрот стрибнув у море і загинув, а Німродель більше ніколи не бачили. За словами Леголаса легенда "розповідає про те, як смуток прийшов до Лорієну Квітучого, коли в горах гноми розбудили лихо. ... І тоді багато ельфів з роду Німроделі покинули свої домівки та помандрували в світ, а вона зникла далеко на Півдні, на перевалах Білих Гір". Тобто легенда розповідає з одного боку про ролучення коханих і смерть***; з іншого — про розділення народу, який залишив рідні місця, подібно до людей у легенді про Вавілонську вежу.

Німродель і Амрот. Ілюстрація Алана Лі

_________________

* У зв'язку із вигуком "ele!" неочікувано виникає асоціація з Данте, який вважав що слово "El" ("бог" у семітських мовах) було першим словом Адама. Хоча першим звуком, який видає людина при народженні, є крик болю, Данте вважав, що вигук Адама міг бути лише вираженням радості. Верлін Флігер, автор книги "Splintered Light" вважає що обидва слова пов'язані з першим світлом — еманацією Бога, і що цю подібність між вигаданим вигуком у Толкіна і висновком Данте про перше висловлювання Адама не можна не відзначити (посилання).

** Цікавий факт: араби приписують Німроду руїни давніх месопотамських міст; так, відкрите у XIX ст. місто Кальху закріпилась назва Німруд. У контексті Німрода-велетня це нагадує те, як у середньовічних англійських поемах римські руїни називали "роботою велетнів-ентів" — "enta geweork". Це фраза, яку використав Толкін для створення образу ентів-дерев. Данте, використовуючи образ велетня, має на увазі велетнів-титанів, які кинули виклик богам.

*** Том Шиппі, роздумуючи про географію Лорієну і його річок бачить паралелі з "Перлиною", де батько сумує за померлою донькою. Батько засинає у саду біля пагорба (схоже що це насправді кладовище і могила) і бачить уві сні Перлинну діву, у якій впізнає свою доньку. Вони розмовляють, але їх розділяє ріка, яку йому заборонено перетинати. Нарешті, коли він намагається перетнути річку щоб потрапити до неї на інший берег — він прокидається.

Стікс: вікі, брітаніка, "стігійський", Мавронері, Гесіод, Гесіод (вікісорс) 
Лета: річка, богиня
Німродель, Німрод, Вавилонська вежа