Смерть Боромира, Роланд та Оліфант

Мініатюра Симона Марміона на сюжет "Пісні про Роланда" з "Великих французьких хронік". Сер. XV ст. Під деревом справа від центру мініатюри лежить загиблий Роланд.

Смерть Боромира для англійського читача є більш несподіваною ніж для українського. Розділ, що в українському перекладі називається "Смерть Боромира", в оригіналі має назву "Departure of Boromir", що у сучасному вжитку означає "відхід" або "відплиття" Боромира і лише у застарілому значенні "departure" означає "смерть".

Отже, коли Фродо і Сем перепливають річку щоб продовжити шлях у Мордор лише удвох, а Араґорн у пошуках Фродо підіймається до Трона Зору на вершині Амон-Гену, на табір нападають орки:

"Араґорн насторожився. Він почув крики, і серед них із жахом розпізнав хрипкі голоси орків. Тоді раптом гучно засурмив великий ріг, і його глибокий звук луною розкотився по горах і ущелинах, заглушивши навіть ревіння водоспаду.

— Ріг Боромира! Він у біді! — вигукнув Араґорн і великими стрибками кинувся вниз сходами і далі стежкою. ...

Кор Блок — улюблений художник Толкіна?

Битва за Горнбург

В одній розповіді про те, як стиль ілюстрацій до творів Толкіна змінювався із часом, почув що Толкіну подобалися досить дивні ілюстрації датського художника Кора Блока, тож я вирішив про це дізнатися більше.

Кор Блок (1934-2021), художник та викладач історії мистецтв, з 1958 року став створювати ілюстрації до "Володаря Перснів" у "квазі-примітивному" мінімалістському стилі. Блок зустрівся із Толкіном у 1961 році і показав йому п'ять своїх робіт, які Толкіну надзвичайно сподобались. Картину "Битва за Горнбург" Толкін придбав і повісив у вітальні свого будинку, де вона тішила відвідувачів.

Ґімлі — паладин леді Ґаладріель

Ґімлі отримує пасмо волосся Володарки Ґаладріель

Можливо це очевидна річ, але мені здалося цікавим придивитися до цього уважніше. Особисто я помічав елементи середньовічної куртуазії у ставленні Ґімлі до Ґаладріель, але ніколи не узагальнював ставлення гнома до Володарки (а в оригіналі — Lady, тобто Леді*) Ґаладріель саме цими словами. Але якщо зробити такий крок, деякі речі стають більш помітними. До речі, слово "леді" в цьому контексті має особливе значення, бо слова "лицар має служити дамі" англійською звучать як "the knight is to serve a lady".

Нагадаю, як зародилося особливе ставлення Ґімлі до Леді Ґаладріель. Коли під час розповіді Араґорна про те як загинув Ґандалф лорд Келеборн дізнається що це сталося через Балроґа, "зло, яке розворушили гноми", він каже що якби дізнався про це раніше, то заборонив би Ґімлі перетинати кордони свого королівства, а разом і з ним всім його товаришам.

Хто такі Сині маги і чому їх колір — синій? (моя версія)

Сині маги йдуть на Схід. Тед Насміт

Сині маги (Blue Wizards) — два маги, які доповнюють число магів у Середзем'ї зі згаданих поіменно трьох (Ґандалфа, Сарумана та Радаґаста) до п'яти. Єдина згадка про них у "Володарі Перснів" — слова Сарумана, коли він відмовляється віддати Ґандалфові свою патерицю та ключі від Ортханка:

"Пізніше! Так, коли ти [Ґандалф] здобудеш також Ключі від самого Барад-дура; і корони сімох королів, і патериці П'ятьох Чарівників, і придбаєш собі чоботи, на кілька розмірів більші, ніж зараз".

У листі №211 (1958 рік) Толкін пише що нічого про двох магів не знає* (навіть їх кольорів), але думає що мабуть вони відправились в далекі краї на Схід та Південь і напевно зазнали поразки:

60 ведмедиків Прісцилли Толкін

Танцюючі ведмеді. Ілюстрація до "Гобіта", художниця Туве Яссон

У сім'ї Толкінів дуже любили ведмедів. Недарма ведмеді грають важливу роль у багатьох казках, які Толкін писав для своїх дітей. У "Листах Різдвяного діда" є Білий ведмідь, який іноді теж пише листи, у книзі "Містер Блісс" з'являються троє ведмедів — Арчі, Тедді та Бруно,— які засновані на іграшкових ведмедиках що належали трьом синам Толкіна.

Але найбільшою любителькою плюшевих ведмедиків була найменша дитина і єдина донька — Прісцилла. В певний момент її колекція досягла шістдесяти ведмежат. Прісцилла згадує що одного разу, коли сім'я вирушала у подорож, вона взяла із собою стільки ведмежат, що Толкіна запитали чи він випадково не є комівояжером, що продає плюшевих ведмедів*.

128 тисяч 646 слів

Cтільки слів міститься у онлайн-словнику присвяченому вигаданим мовам толкінівського легендаріуму. В першу чергу він присвячений ельфійським мовам, але тут є і гномська Кгуздул і ентська (вона ж Давньоентська) і загальна мова Середзем'я — Вестрон. Всього на сайті близько 40 мов, але все-ж таки більшість мов мають досить маленький словник, тож і для фільму "Володар Перснів" і для серіалу "Персні Влади" режисерам довелося наймати лінгвістів які створювали додаткові слова для орків та гномів, щоб їх мова звучала з екрану.

"Namárië" або "Плач Ґаладріелі" написана Толкіном мовою Квенья, 60-ті роки (Сотбіс)

Щоб оцінити цю кількість слів вигаданих Толкіном я подивився на те, скільки слів потрібно знати для найвищого рівня знання англійського. Для рівня C2 (рівня носіїв мови) треба знати 16 тисяч слів, тож 128 тисяч слів виходять далеко за межі необхідного мінімуму.

Проте в цю кількість слів входять також попередні варіанти слів. Наприклад справа наведена картка слова "kuduk", що на Вестроні (загальній мові Середзем'я) означає "гобіт". Видно що це слово має один основний та п'ять попередніх варіантів, а також чотири варіанти форми множини. Тож  для оцінки загальної кількості "унікальних" слів треба брати це до уваги.

Множина слова гноми (dwarves) — свідомий вибір чи помилка?

Гноми грають музику в гостях у Більбо. Ілюстрація Туве Янссон

Зазвичай у розповідях про творчість Толкіна цитують цей лист, де він пояснює чому він використовує нетипову множину для слова «гноми»:

«Навіть гноми (dwarfs) насправді зовсім не німецькі «гноми» (Zwerge, dweorgas, dvergar); щоб це підкреслити, я і кличу їх «dwarves». За своєю природою вони зовсім не злі і зовсім не обов'язково ворожі, і являють собою зовсім не подобу личинок, що розмножуються в камені, але один з різновидів втілених розумних створінь». (Лист до читача №156, 4 листопада 1954)

Скеля Каррок чи Візкамінь?

Каррок, ілюстрація Алана Лі

Після того як орли зняли компанію гномів, Більбо та Ґандалфа з палаючих дерев і врятували їх від гоблінів та варґів, що чекали на них унизу, вони віднесли мандрівників до своїх гнізд. Наступного ранку орли віднесли їх до скелі посеред річки, яка мала на вершині плаский майданчик, а знизу до неї вели сходи. Як ми потім дізнаємося, ці сходи зробив Беорн, а скелю саме він називає Каррок. Проте в українському перекладі Олени О'лір Каррок став називатись Візкамінь.

Думаю що розумію чому саме Візкамінь, адже "car" — автівка або вагон (віз англійською "cart"), "rock" — камінь, скеля. Можливо що така чудернацька назва має пояснити причину з якої Більбо допитувався Ґандалфа чому скеля так називається. На що Ґандалф йому відповів лише що "хтось" (Беорн) назвав скелю "Візкамінь, бо це підхоже слово. Він називає такі скелі «візкаменями», а ця – Візкамінь із великої літери, бо тільки вона розташована біля його дому й він добре її знає".