У сім'ї Толкінів дуже любили ведмедів. Недарма ведмеді грають важливу роль у багатьох казках, які Толкін писав для своїх дітей. У "Листах Різдвяного діда" є Білий ведмідь, який іноді теж пише листи, у книзі "Містер Блісс" з'являються троє ведмедів — Арчі, Тедді та Бруно,— які засновані на іграшкових ведмедиках що належали трьом синам Толкіна.
Але найбільшою любителькою плюшевих ведмедиків була найменша дитина і єдина донька — Прісцилла. В певний момент її колекція досягла шістдесяти ведмежат. Прісцилла згадує що одного разу, коли сім'я вирушала у подорож, вона взяла із собою стільки ведмежат, що Толкіна запитали чи він випадково не є комівояжером, що продає плюшевих ведмедів*.
Тож не дивно що і у "Гобіті" є сцена присвячена танцюючим ведмедям. Коли Більбо і гноми заночували у Беорна, а той пішов по своїм справам і не повернувся зранку, Ґандалф пішов розвідати що відбувалося вночі. Коли повернувся він розповів:
— Я розуміюся на ведмежих слідах, — промовив він нарешті. — Цієї ночі тут, надворі, певно, були чергові ведмежі сходини. Я відразу збагнув, що Беорн не міг сам так наслідити: слідів було надто багато, та ще й різної величини. Я б сказав, що там були маленькі ведмедики та великі ведмеді, звичайні ведмеді та просто гігантські, – й усі вони танцювали від смерку майже до самого світанку.
Звичайно що і сам Толкін дуже прихильно ставився до ведмедів. Середньовічний герой його улюбленого однойменного твору — Беовульф має ім'я-кеннінґ. Воно складається з двох слів: bee (бджола) та wolf (вовк) і означає "бджолиний вовк" що натякає на ведмедя — ворога або полювальника на бджіл, як його згадує Древлен у своєму вірші про всі види істот ("bear bee-hunter").
У незавершеному оповіданні "Записки клубу Думок", члени якого нагадують членів клубу Інклінгів, до якого належав і сам Толкін, згадується такий собі професор Решболд: "Старий професор Решболд з Пемброка, хоча я не знав його особисто. Буркотливий старий ведмідь..." Крістофер Толкін звернув увагу що Рашболд це переклад англійською прізвища Tolkien (Toll-kühn) — за сімейною легендою один з німецьких предків Толкіна за доблесть у бою з турками був названий "нерозважливо сміливим" Toll-kühn і це стало його прізвищем. Тож Толкін, на той час оксфордський професор Пемброк-коледжа назвав себе "старим ведмедем".
Детально про тварин (і ведмедів) у творах Толкіна — тут.
Навіяно PPP episode 68 2:00
__________
* До Другої світової війни Толкін володів автомобілем і віз цю коллекцію у своєму авто.
Немає коментарів:
Дописати коментар