Візит Гендальфа до Толкіна

(У відповіді на лист читачки Толкін роздумує над тим як вийшло так, що книга справляє враження історичності описаних подій)

«Кілька років тому мене відвідала в Оксфорді одна людина, ім'я якої я встиг забути (хоча, здається мені, він — особистість відома). Його до глибини душі вразило те, що багато старовинних картин, на його думку, були створені як ілюстрації для «Володаря Кільця», задовго до виходу книги. Він привіз із собою пару репродукцій. Здається, спочатку йому просто хотілося зрозуміти, чи справді мою уяву живили картини, так само, як, з усією певністю, окремі види літератури та мови. Коли стало ясно, що, якщо тільки я не брехун, то я в житті не бачив цих картин і з живописом знайомий слабко, він замовк. Я помітив, що він пильно дивиться на мене. І тут він раптом сказав: «Ви ж, звичайно ж, не вважаєте, що написали всю цю книгу самі, правда?»

Гендальф чистої води! Я був надто добре знайомий з Г[ендальфом], щоб необережно підвести себе під удар чи спитати, що він має на увазі. Здається, я відповів: «Ні, тепер я так не вважаю». І з того часу вже не в змозі думати інакше».

Лист №328 до Керол Баттен-Фелпс, осінь 1971

* * *

Книга «Гобіт» закінчується розмовою Баліна, Гендальфа і Більбо:

— Тож пророцтва старих пісень так чи інакше справдилися! — зауважив Більбо.

— Звісно! — відказав Ґандальф. — А чому б їм не справдитися? Сподіваюся, ти не перестав вірити у пророцтва лишень тому, що доклав руку до їхнього здійснення? Ти ж не думаєш насправді, що всі твої пригоди і втечі закінчувалися щасливо завдяки чистісінькій фортуні й тільки для твоєї власної користі? Ви дуже симпатична особа, пане Торбине, і я вас дуже люблю, – втім, зрештою, Більбо, ти лише маленька істота в цьому великому світі!

— Дякувати долі! — відповів Більбо, сміючись, і простягнув чарівникові торбинку з тютюнцем.