Фермер Чудар та дух Ширу

Чударі збирають врожай / Henning Janssen

Я вже писав, що подумки часто повертаюсь до таємничої постаті Бомбадила. Ось і цього разу дві цитати з листів Толкіна раптом відкрилися для мене з нової сторони.

У листі присвяченому збірці "Пригоди Тома Бомбадила" Толкін називає його "духом (зникаючої) сільської місцевості Оксфорда та Беркшира”. В іншому місці він додає: "Якщо вважати (як і було задумано), що Гобітон та Рівенділ розташовані приблизно на широті Оксфорда…".

Отже і Шир, і Том Бомбадил пов'язані з Оксфордом. Причому якщо раніше я вважав Тома "духом природи Оксфорда", то тепер я бачу, що слова "природа" у Толкіна тут немає. Є "сільська місцевість", невіддільною частиною якої є люди, що живуть і працюють на цій землі. По суті, Шир — це ідеалізована сільська місцевість з дитинства Толкіна, час, про який він зберіг свої найтепліші спогади.

Гобітський дух

Тому варто придивитися до спільних рис цього «духу» та гобітів, які населяють Шир. Здається, Бомбадил — це втілення гобітських рис, зведених в абсолют.

Якщо влада у гобітів присутня лише номінально (єдина офіційна особа — мер, по суті, головує лише на застіллях), то Бомбадил не сприймає ідею влади як таку. Так само і Перстень, впливу якого гобіти піддаються найменше у порівнянні з іншими народами, на Бомбадила не впливає аж ніяк.

Ставлення до природи — гобіти живуть в ідилічній пасторалі, вони тримають домашніх тварин і обробляють поля, не виснажуючи природу; Бомбадил взагалі чужий до ідеї будь-якої експлуатації природи.

Бомбадил не полишає своїх володінь, але й гобіти також мало цікавляться зовнішнім світом. Власне, "батьківське" ставлення Бомбадила і Золотинки до Фродо і його друзів виправдане — вони є "вихованцями" духу землі, на якій вони живуть.

Загадка фермера Чударя

Тут виникає закономірне питання — чи є у Ширі хтось, у кому цей дух втілений найбільше? З розмови із Томом гобіти дізнаються, що він спілкується і глибоко поважає фермера Чударя: "Він міцно стоїть на землі, руки його натруджені, мудрий він від природи і зір має гострий". І якщо порівняти цього фермера з Томом, то можна знайти чимало цікавих паралелей.

В сучасній англійській мові прізвище фермера (Maggot) буквально означає "личинка", але Толкін пише, що для гобітів це слово беззмістовне. Проте в нього є архаїчне значення — "Примхлива, ексцентрична, дивна або хибна думка чи ідея"*. Якщо Чудар "чудний" у своєму прізвищі, то Бомбадил просто втілення ексцентричності — від яскравого одягу до дивних пісень-нісенітниць.

Обидва персонажі охоче діляться всім, що знають, — їм для цього навіть не потрібно ставити запитань. Бомбадил розповідає історію своєї землі від сьогодення аж до створення світу. А щодо Чударя Толкін пише: "Було зрозуміло, що хазяїн розповість їм набагато більше, якщо його не підштовхувати і не перебивати, тому вони прийняли запрошення".

Обидва — господарі: Чудар у буденному сенсі, а Бомбадил — "Господар лісів, гір і вод". Щоправда непроханих зайд у Чударя виганяють його пси, але гостей він запрошує до свого дому. 

Світло з прочинених дверей

І ось тут можна помітити як починають перегукуватись пригоди гобітів. Залишаючи оселю фермера, гобіти бачать його дружину, яка "стояла у світлі, що падало з відчинених дверей". Гобіти отримують від неї кошик з грибами, і згодом Фродо скаже про них: "Їх подарувала мені пані Чудар, королева серед господинь".

А ось гобіти входять у дім Бомбадила: "Раптом широкий жовтий промінь сяйнув із відчинених дверей. ... гобіти ступили на поріг, і їх залило золотаве світло. ... Вони ступили ще кілька боязких кроків уперед і почали низько та незграбно кланятися, ніяковіючи так, мовби постукали у двері селянської хати, щоби попросити напитися води, а їм відчинила прекрасна королева ельфів, закосичена живими квітами."

Затишна селянська хата, з дверей якого ллється світло, дві господині, яких порівнюють з королевами — таке враження наче гобіти увійшли у магічне дзеркало яке перетворює метафори, що прикрашають буденність на реальність міфу.

Подорож у тумані

Коли настає час прощатися, обидва господарі готові проводити гостей до межі своїх володінь. Тих, до кого Чудар ставиться із приязністю, він охоче підвезе на власному возі. Сама дорога від гостинного дому до меж володінь також відтворюється за схожим сценарієм. Віз Чударя їде крізь нічний туман: «Нарешті праворуч із темряви раптом випливли два білі стовпи, які вказували на поворот до Переправи». У цей момент гобіти чують цокіт копит, і з туману виїжджає темна постать вершника. На щастя, то був лише Меррі на своєму поні — просто туман зробив його постать значно більшою, ніж вона була насправді.

Але цей ілюзорний містичний жах стає реальною загрозою в землях Бомбадила. Серед білого дня гобіти блукають у тумані, намагаючись виїхати на дорогу. Раптом із мли з'являються «два велетенські камені, трохи нахилені один до одного, наче опори височезних дверей». І щойно вони проїжджають між каменями, їх оточує темрява і зустріч із Могильним духом стає неуникненною.

Послідовність подій та сама. Але те, що було грою уяви та збігом обставин у безпечних межах Ширу, у Пралісі перетворюється на міфічну реальність.

Рідність душ

Шукаючи етимологію імені Чударя я зазирнув у статтю на Tolkien Gateway і знайшов підтвердження деяким своїм висновкам, і, треба віддати належне нашим перекладачам, жодного слова про ексцентричність, приховану у слові "maggot", там немає. Але є відомості про розвиток персонажа протягом роботи автора над книгою: 

"Коли Дж. Р. Р. Толкін узявся писати про Тома Бомбаділа, він грався з думкою зробити фермера Меґота (Чударя) якоюсь іншою істотою, а не гобітом — можливо, спорідненою із самим Томом."

Як бачимо, ця спорідненість у фінальній версії тексту нікуди не зникла. Вона просто перейшла з буквальної спорідненості у разючу схожість характерів та дзеркальне повторення пригод, які переживають гобіти поруч із цими двома незвичайними персонажами.

__________

* "A whimsical, eccentric, strange, or perverse notion or idea, 1625" (OED)