День 40, Велика Субота Страсного тижня
Середзем'я, 25 березня. Військо оточене на Шлакових Пагорбах. Фродо та Семвайз досягають Саммат-Наура. Ґолум відбирає Перстень і падає у Провалля Фатуму. Падіння Барад-дура та кінець Саурона.
Це кульмінація усієї розповіді, і Толкін зосереджує на цьому дні найбільше паралелей зі Страстями.
Найбільш очевидна з них — це підйом на Ородруїн (своєрідну Ґолгофу), де Сем частину шляху несе Фродо на собі, уподібнюючись Симону Киринейському, що ніс Ісусів хрест. Те, що Фродо не зміг вкинути Перстень, і знадобився Ґолум, який випадково впав у розщелину, теж має християнський підтекст: для спасіння недостатньо самих лише зусиль людини, воно не можливе без втручання Провидіння.
Окрім перспективи двох гобітів, Толкін показує ці події з двох інших точок зору: Араґорна і його війська та Фарамира і Еовін, що тривожно дивляться на схід в очікуванні звісток.
Військо спостерігає падіння королівства Саурона зблизька: тут ми бачимо і землетрус, і "неосяжну темряву", яка злітає до неба — явища, подібні до землетрусу й незвичайної темряви під час смерті Христа. Вогонь пронизує темряву, і Фродо з Семом також опиняються в оточенні полум'я — лави, що вивергається з жерла Ородруїну. Цей "вогняний Апокаліпсис" нагадав читачам опис вибуху новітньої на той час зброї — ядерної бомби.
Водночас Фарамир несподівано для себе згадує загибель Нуменора: "величезна темна хвиля затопила зелені поля та гори, і настала непереборна темрява". Парадоксальним чином "вогняне" очищення від темряви уподібнюється очищенню водою. Ця пара стихій "вода" і "вогонь" має паралель у Біблії. Обидві стихії несуть очищення, причому вода завжди передує вогню. Іоанн Хреститель хрестив водою, Ісус — вогнем Святого Духа. Увесь світ був очищений Ноєвим потопом у старозаповітні часи, а під час Другого пришестя світ чекає очищення вогнем. Затоплення Нуменора водою в сиву давнину і нинішнє знищення Сауронового царства вогнем слідують цій біблійній традиції.
Паралель із потопом не випадкова. У літургії цього дня читають дванадцять пророцтв, які типологічно зв'язують Старий Заповіт із смертю та воскресінням Христа, причому події, що пов'язані із "початком" чи "відновленням", за біблійною традицією відбуваються саме 25 березня, і цю ж дату Толкін обрав для знищення Перстня.
На 25 березня припадає: створення Адама (Ісус як "новий Адам", що очищує первородний гріх), падіння Люцифера (перемога над "принцем темряви"), Ноїв Потоп (очищення світу від гріха), жертвоприношення Авраама (готовність Отця пожертвувати Сином), перехід через Червоне Море (прохід через води задля спасіння від рабства).
Останній епізод варто розглянути окремо. Окрім самого чуда, коли народ Ізраїлів проходить по дну моря, за переказом військо фараона, що кинулося навздогін утікачам, гине, коли води моря знову сходяться за їхніми спинами. Цей мотив впізнається у Толкіна, коли військо Саурона гине і розсіюється біля Чорної Брами.
У Мінас-Тіріт звістку про перемогу приносить орел:
Чорну Браму розбито,увійшов ваш Король звитяжно у неї.
Втішно співайте, ви, Заходу сини,
ваш Король прийшов до вас
і житиме між вами відтепер і повік.
Його радісну пісню Том Шиппі порівнює з Псалмом 24:
О Брами, свої голови зведіть!Правічні двері, ширше відчиніться,
щоб увійшов крізь вас преславний Цар!
Хто цей славетний Цар?
То всемогутній Господь всесильний,
Господь, непереможний воїн.
І саме під час суботньої літургії знову оживає орган, дзвонять дзвони, зі статуй святих знімають покривала. Початково суботня служба тривала всю ніч і момент відновлення всієї краси ритуалу відбувався на сході сонця в неділю, але з часом початок літургії змістився на ранок суботи, тож звістка про воскресіння Христа парадоксальним чином проголошувалась ще в суботу вдень. Саме тому поява орла зі звісткою про перемогу над Сауроном перегукується із тогочасним обрядом.
Адже 25 березня за середньовічними уявленнями — передусім дата смерті Спасителя, і Толкін слідує цій традиції. Фродо і Сем переживають символічну смерть — вони втрачають свідомість на схилі Ородруїну, звідти їх забирають орли. Аналог "Великодня" (святкування на Кормалленському полі) відбувається значно пізніше — коли гобіти прокидаються від двотижневого цілющого сну.
* * *
Деякі літургійні тексти Великої Суботи
Пророцтво І, Бут. 1-1:2-2 (Створення світу)
Пророцтво ІІ, Бут. 5-8 (Потоп та Ноєв ковчег)
Пророцтво ІІІ, Бут. 22:1-19 (Жертвоприношення Ісаака)
Пророцтво IV, Вихід 14:24-31,15:1 (Перехід через Червоне море)
Євангеліє: Мф. 28:1-7 Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб. І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві; Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам.
Немає коментарів:
Дописати коментар