Бовадійські фрагменти

Вчені майбутнього аналізують залишки текстів про падіння Бовадіуму, у назві якого можна впізнати латинізовану назву Оксфорду ("Бичого броду"). Згідно решткам текстів, частина яких написана англійською, а частина — латиною, в Бовадіумі з'явився демон, який вигадав "моторес" (автівки), які дозволяють швидше пересуватися. Містяни з радістю стали заводити собі ці "моторес", але із збільшенням їх кількості зростав і шум, і сморід від їх роботи. Врешті-решт слова демона виявилися зрадливими: швидке пересування спочатку перетворилося на суцільні дорожні "корки", а потім життя у місті зупинилося через те, що вулиці повністю забилися цими "моторес":

"Невдовзі Віа Максима була заповнена безперервним потоком Моторес, що повзли так повільно від зупинки до зупинки, що людина могла (наче тварина) пройти всю довжину вулиці й повернутися назад, аби знайти «вершника» лише на якихось 10 ярдів далі по дорозі, в той час як гудок його Мотора роздратовано трубив".

Цей твір Толкін написав у 60-ті, коли в Оксфорді, університетському місті, де будь-куди можна було дійти пішки, стало зростати населення. Місто розрослося і на дорогах стало все більше машин, аж поки не виникла проблема "корків". Для її вирішення у 1948 році запропонували прокласти дорогу через парк Christ Church Meadow, улюблене місце пікніків та прогулянок. Ця пропозиція зустріла опір жителів Оксфорду, але навіть у 60-ті продовжувала обговорюватись. "Бовадійські фрагменти" — сатиричний твір, який виник на тлі цієї дискусії, але досі не був опублікований.

P.S. Демона зовуть "Daemon of Vaccipratum", а слово Vaccipratum означає "cow-meadow" (коров'ячий луг), що очевидно натякає на Christ Church Meadow, де начебто і досі пасуться корови. З іншого боку завод по виробництву автомобілів Morris знаходився у Cowley, Оксфордшир (у назві теж є Cow). P.P.S. Ще одна лінгвістична деталь: прізвища трьох вчених, що обговорюють фрагменти тексту звучать як Rotzopny, Dr. Gums та Dr. Sarevelk. Рональд Кірмсі помітив, що ці прізвища, прочитані у зворотному напрямку перетворюються на Impostor, Smug та Cleverass — самозванець, пихатий та розумник (кмітливий засранець). Цитати з книжки взяті зі статті про твір на Толкін Гейтвей.

Огляд від Jess of the Shire
Прев'ю на Амазоні
Стаття BBC про "План Шарпа" 1948 року із пропозицією прокласти дорогу через парк

Селище "Лісовий зал" та ельфійський зал у лісі

Ґілдор та гобіти / Алан Лі

У "Володарі Перснів" є момент, коли Фродо, Сем і Піпін, рятуючись від Чорного Вершника зустрічають ельфів. Ті беруть їх із собою і влаштовують скромну вечерю у лісі, яка для гобітів стає справжнім святом. За словами Толкіна, він намагався показати тут паралельність світів ельфів і людей. Я, звичайно, йому повірив, але в українському тексті це не було відчутно — поки я не перечитав цей епізод англійською мовою.

Ельфи йдуть ночувати у "лісах і пагорбах над [Вудхолом]*". У перекладі назву селища Вудхол передано як "Лісовий Дім", але можна перекласти і як "Лісовий Зал". Ідучи з ельфами гобіти виходять на лісову галявину:

"Раптом дерева розступились, і попереду очам відкрилася велика галявина, заросла травою, що сіріла в темряві. З трьох боків галявину обступав ліс, а зі сходу вона закінчувалася крутосхилом; темні верхівки дерев, які росли десь унизу, сягали ніг. Удалині під зоряним небом спали пласкі низини, загорнуті в туман. Трохи ближче, мерехтіло кілька вогнів [селища Вудхол]." 

Книга книг і Пісня пісень

Я вже писав про те, чим стає Ізенгард в кінці "Володаря Перснів". Енти перетворюють його на сад (Древлен запрошує гостей в "Сад Ортханку"), причому він має багато ознак Едемського саду, наслідуючи сад з "Листка пана Дрібнички", який в свою чергу відсилає до дантівського Земного Раю на вершині гори Чистилища в "Божественній комедії".

Вирішив прочитати як Толкін описує цей сад у книзі і в українському перекладі це прозвучало так:

"[Вони] виїхали до Ізенґарда і побачили, як господарювали енти. Усе кам'яне коло вони розібрали, а рівнину перетворили на розкішний фруктовий сад, через який протікала річка; тільки посередині було чисте озеро, а з нього стриміла Вежа Ортханка".

Про всяк випадок зазирнув в англійський оригінал і побачив таке:

"...the land within was made into a garden filled with orchards and trees..."

тобто "...рівнину перетворили у сад, заповнений фруктовими садами і деревами...".

Теологія квітів

Письменниця і перекладачка Зоя Жук час від часу пише про середньовічні сади. Мене ця тема зацікавила, оскільки в кінці "Володаря Перснів" є цілий ряд садів: Фарамир і Еовін мають навести лад в Ітілієні — "Садах Ґондору", на зворотньому шляху гобіти відвідують Ізенґард, який був перетворений ентами з саруманівської "індустріальної зони" у чудовий сад. А потім гобіти потрапляють у Шир, де Саруман і його поплічники влаштували таку ж екологічну катастрофу, але тепер самі гобіти мають відновити Шир, так само як це зробили енти в Ізенгарді.

І цей образ саду в Ізенгарді напевно має особливе значення, бо Толкін навіть вносить непослідовність у опис ентів: адже енти займаються лісами, а їх загублені дружини вирощували плодові сади. І саме ця відмінність "локусів" — протиставлення темного лісу плодовому саду, — призвела до того що енти втратили своїх дружин: їх способи життя і діяльності були надто різними. А тут раптом в Ізенґарді саме енти, без допомоги дружин вирощують плодовий сад.

На мій погляд, тут важливим є зв'язок, який часто закладався у середньовічними садівниками — монастирські і аристократичні приватні сади часто створювалися як певний образ Едемського або "райського саду" — замкненого і впорядковоного простору, "моделі раю" на землі.

Втім, у цьому конкретному пості Зої йдеться про дещо дотичну тему. Йтиметься не про дерева, а про квіти і їх символічне значення у монастирських садах. 

Гоблінські печери (1932)

Печера гоблінів. Різдвяний лист 1932.
Малюнок Толкіна

1932 рік — Білий ведмідь знову встряв в халепу, цього разу він знайшов гоблінські печери і заблукав у них. Цікаво, що у листі згадується 1453 рік — мені-таки здається що у Толкіна особлива любов до XV століття, адже і Шир у нього живе у 1400-х роках:

«Гобліни для нас точнісінько те саме, що для вас пацюки, тільки ще гірше, бо вони дуже розумні, а якщо й краще то хіба тому, що їх у цих краях дуже мало. Ми думали, що їх узагалі більше не лишилось. У сиву давнину ми пережили велике їх нашестя — здається, це було близько 1453 року, — але дістали допомогу від ґномів, найзапекліших їхніх ворогів, і розбили напасників».

У 1932 році Толкін як раз закінчував «Гобіта», тож мотив війни гоблінів і гномів мабуть взявся звідти. Але 1400-х років у «Гобіті» нема, а про «Володар Перснів» письменник ще не здогадується.

Цікаво, чому Толкін згадує саме 1453 рік? Може просто як важливий рік зі шкільної історії? В цей рік Константинополь захопили турки-османи, а французи перемогли англійців у Столітній війні і, якщо проводити паралелі із розповіддю про гоблінів — саме французи пережили "велике нашестя", але потім змогли "розбити напасників" :)

На що схожа Корона Ґондору?

Корона Ґондору, малюнок Толкіна

Толкін, описуючи форму корони Ґондору порівнював її із короною Єгипту. Але чи можуть бути у неї інші прототипи?

У листі до Рони Бір (Лист 211) Толкін так описав корону Ґондора: "Я думаю, що корона Гондору (Південного Королівства) була дуже висока, подібна до єгипетської, але з крилами, прикріпленими не прямо назад, а під кутом".

Корона Озіриса оздоблена
двома страусиними перами

А ось так корона описана у "Володарі Перснів", під час коронації Араґорна: "Вона нагадувала шоломи вартових Цитаделі, та була вища, вся біла, і крила з обох боків були вироблені з перлів і срібла у формі крил чайки,.. і сім адамантів сяяли на обручі, а на верхівці шолома ще один самоцвіт горів полум'ям".