В який час могли б жити гобіти в реальній історії?

Падіння Константинополя

Де в історії реального світу може знаходитись суспільство, подібне до сільської громади гобітів?

Відомо, що Толкін був проти індустріалізації сільської місцевості. В "Очищенні Ширу" він як раз змальовує жахи індустріалізації Ширу напів-людьми напів-орками Сарумана, які зрубали дерева, забруднили річку і побудували жахливі цегляні бараки замість гобітських осель.

Толкін не був першим, хто виступав за збереження природи і відновлення англійського села. Занепад сільської Англії став помітним у 1870 році. З'явився цілий рух, який прагнув відновити давні традиції. Р. Хаттон пише, що зразком для ідиллічної Merrie England стала епоха королеви Єлизавети, що правила у 1558-1603 роки. Цей час вважався найкращею комбінацію двох світів: реформованої церкви та живої народної традиції. Толкін навряд чи погоджувався із першим пунктом — відхід від католицтва для нього був скоріше катастрофою*. Тож не буде помилкою сказати, що епоха його "ідеального села" лежить до створення англіканської церкви у 1534 році. Власне погляди протестантів на те що у народних звичаях забагато аморальності та ідолопоклонства призвело до занепаду народних традицій, танців та обрядів.

Скоріш за все Шир існує у доколумбівську епоху. На це натякає вагання Толкіна, чи варто згадувати у текстах картоплю та табак — рослини, що потрапили в Європу лише після відкриття Америки у 1492 році (хоч до Англії вони добралися лише у 1560 році). Тож верхньою межею можна вважати 1492 рік.

Деякі історики вважають цей рік також кінецем епохи Середньовіччя, проте важко сказати, чи важливою була для Толкіна формальна межа епох. В Англії кінцем Середньовіччя вважають 1485 рік — кінець Війни Роз.

Чорна смерть та Темна чума

Мандрівка гобітів часто проходить пусті землі що колись були заселені. Причиною цього є епідемія чуми (Dark Plague), що трапилася за їх календарем у 36-37 роках. Толкін пише, що у Рогані померло більше половини населення. Середньовічна епідемія Чорної Смерті 1346-53 років також мала високу смертність: у Європі помирало 40-60% жителів. Тож суспільство, що пережило Чорну смерть, але не знає американських рослин в нашій історії можна шукати між 1353 та 1492 роками.

Облога Візантії і Ґондору народами сходу

Цікаво що у цей проміжок потрапляє історична подія, що має аналогії у "Володарі Перснів" — падіння Візантійської імперії у 1453 році. Впродовж приблизно двох десятилітть до цього Візантія втратила майже всі землі окрім Константинополя і його околиць. 

Місто беруть в облогу "війська зі сходу" — турки-оттомани. Один з лідерів оборони, генуезець Джустініані Лонго отримує поранення, його дух ламається і він починає говорити про неминучість поразки, чим підриває бажання спротиву інших воїнів. 

Це нагадує Ґондор з його єдиним містом Мінас-Тірітом і його головою — Денетором, який під час облоги міста військами Мордору, що прийшли зі сходу, закликає своїх підданих кидати пости і рятуватися від неминучої поразки. 

Сам Толкін порівнює Ґондор із Візантією у листі до Мілтона Волдмана, де переконував його, що Сильмарилліон і "Володар Перснів" складають єдине ціле. Він пише: "На півдні Ґондор досягає вершини могутності,... а потім повільно згасає до зів’ялого Середньовіччя — своєрідного гордого, шанованого, але дедалі безсильнішого Візантію", а початок Книги П'ятої він описує так: "Ми приходимо до напівзруйнованого Візантійського Міста — Мінас Тіріта".

Тож, як бачимо у проміжок 1346-1492 років потрапляють епідемія Чорної Смерті, яка спустошила навколишні землі, оборона Міста — єдиного що залишилося від розквіту Імперії, і загальне "доколумбівське" відчуття Старого світу.

Цікаво, що події "Гобіта" і "Володаря Перснів" за Літочисленням Ширу приблизно потрапляють в цей період: Більбо вирушає у свою Пригоду у 1341 році, а Фродо у 1418. Чи вибрав Толкін цей період щоб пов'язати його із відчуттям "нашого" п'ятнадцятого сторіччя — питання відкрите :)

__________

* Правління Єлизавети I було пов'язане із переслідуванням католиків. Після того як Пій V у 1570 році відлучив королеву й звільнив підданих від присяги, католицизм став сприйматися як ознака потенційної нелояльності: вважалося, що католики присягнули іншому монарху — Папі Римському. За відмову від відвідування служб англіканської церкви запровадили штраф у 20 фунтів на місяць — сума, що перевищувала річний заробіток кваліфікованого ремісника. Перехід з англіканства до католицизму вважали державною зрадою, а католицьких священників страчували. Щоб запобігти заколотам у католицькі кола впроваджували агентів, кореспонденцію перехоплювали, а підозрілі контакти документували. «Релігійне питання» стало питанням державної безпеки, а католицизм — ознакою політичного ризику для корони.