Чи схожий Араґорн на Томаса Бекета?

Місце загибелі Томаса Бекета
у Кентерберійськом соборі

У пошуках зв'язку подій "ВП" із легендами про святих буває що легенда дуже коротка і тоді зв'язок лежить майже на поверхні. Ось наприклад, за день до того, як Ґандалф падає у безодню Морії відзначався день Тібуртіуса, Валеріана та Максімуса — трьох мучеників, "єдиний достовірний факт" про яких це те, що їх поховали у римських катакомбах. Як тут не згадати "темні тунелі", якими Ґандалф переслідував Балроґа у надрах Морії: "Народ Даріна не копав тих ходів, Ґімлі, сину Ґлоїна"*.

Складніший випадок — це святі, про життя яких є багато відомостей. Ось наприклад зустріч Фродо і Араґорна у "Грайливому Поні" відбувається у день св. Томаса Бекета. Яка біографічна деталь може пов'язувати його життя із героями чи подіями цієї зустрічі? Він був і полководцем, і канцлером Генріха II, і улюбленим наставником його сина — Генріха Молодого Короля. Пізніше він став архієпископом Кентерберійським, а потім і вигнанцем після конфлікту з Генріхом II.

Декілька разів я починав читати статтю про Бекета і не міг зрозуміти — може він чимось схожий на Араґорна? Але якоїсь переконливої деталі я знайти не міг, аж поки не дочитав до опису того, як Томас Бекет загинув.

Сталося це так. Генріх II дозволив повернутися Бекету із вигнання і той одразу викликав гнів короля відлучивши від церкви трьох прихильних до нього єпископів.** Розповідають, що король вигукнув: «Невже ніхто не позбавить мене цього бунтівного церковника?»***. Чотири його лицарі сприйняли це як наказ вбити Бекета і вирушили у Кентербері. 

Там вони залишили коней і мечі під деревом, а самі накинули плащі на свої обладунки і зайшли у собор, де сказали Бекету їхати із ними на суд короля. Він відмовився, і тоді лицарі кинулися за своїми мечами. Монахи хотіли замкнути двері, але починалася вечірня служба і Бекет заборонив це робити, сказавши що не годиться робити з дому молитви фортецю.

Лицарі увірвалися у собор і кожен з нападників наніс Бекету удар мечем. Був серед них ще й п'ятий нападник — церковник, "свій серед чужих", який прибув із лицарями і також доклав свою руку до цього вбивства.

То що ж це нагадує? Багато деталей перегукуються із нападом Чорних Вершників на гобітів у "Брикливому Поні".

Спершу Ноб, слуга господаря "Грайливого Поні", знаходить лежачого на вулиці Мері, над яким схилилися дві темні постаті у плащах і рятує його. Араґорн каже що це Чорні Вершники, які  перелізли через стіну навколо Брі, залишивши коней за огорожею.

В очікуванні ночі Араґорн і господар Кремена барикадуються всередині заїзду, але вночі Вершники вриваються у кімнату, де мали спати гобіти і мечами розрубають згорнуті у вигляді сплячих гобітів подушки та ковдри. Пізніше Ґандалф розповідає на раді Елронда що йому вдалося дізнатися наступного дня:

"Отак я зостався на ніч, розмірковуючи, що сталося з Вершниками; бо виглядало на те, що у Брі чули тільки про двох. Але вночі їх з'явилося більше. Принаймні п'ятеро прийшло з заходу, і вони повалили ворота й бурею промчали через Брі; і народ там досі труситься і чекає кінця світу. Я піднявся перед світанням і подався за ними".

Тут і коні, залишені за огорожею, і плащі, і повернення зі зброєю для смертельного нападу, і п'ятеро лицарів що розбивають ворота, і "свій серед чужих" — шпигун Біл Папорот, що повідомив Вершників про незвичне зникнення гобіта — Фродо який впав зі стола і випадково вдягнув Перстень.

Тож ні — Араґорн не схожий на Томаса Бекета, але обставини загибелі архієпископа дуже схожі на напад Чорних Вершників на "Грайливий Поні". А мечі, що висять над місцем його загибелі, пасували б назґулам з "Володаря Перснів".

__________

* Ґандалф розповідає про боротьбу із Балроґом: "Ми боролися глибоко під живою землею, там, де не існує часу. Він намагався стиснути мене, а я відбивався, аж поки нарешті він утік у темні тунелі. Народ Даріна не копав тих ходів, Ґімлі, сину Ґлоїна. Набагато глибше від найглибших копалень гномів гризуть землю безіменні істоти. Навіть Саурон не знає про них. Вони старіші за нього. Я пройшов їхніми дорогами, та не скажу про них ані слова, щоби не затьмарювати світла дня".

** Коли Томас Бекет повернувся з вигнання, віряни зустріли його з великою шаною і буквально на руках віднесли у Кентерберійський Собор. Бекет одразу відлучив від церкви трьох єпископів, які у супереч традиції, яка віддавала ці привілеї архієпископу Кентерберійському, коронували сина Генріха II як його потенційного наступника на троні.

*** Біограф і сучасник Бекета Едвард Грім, що також постраждав під час цього нападу, пише, що Генріх ІІ нібито сказав так: «Яких же нікчемних боягузів і зрадників я годував і прихистив у своєму домі, якщо вони дозволяють низькородному церковнику ображати свого пана?»