Ельфи-католики Туата-де-Дананн

Вершники Сидів / Джон Дункан, 1911

Вчора на курсі згадали Туата-де-Дананн і на мій погляд це дуже крута тема яка, як на мене, для багатьох залишається невідомою. Це міфічний народ, дуже схожий на те, як ми уявляємо ельфів: вони живуть під землею, у пагорбах, де час іде не так як на землі. Вони прекрасні, мають магічні здібності і можуть зачаровувати людей.

За легендою Туата-де-Дананн, "Племена богині Дану", були населенням Ірландії до прибуття туди людей — синів Міля. Міль із своїми людьми приплив з Іспанії і завоював Ірландію. Переможці уклали із Туата-де-Данан угоду, за якою наземна частина відходила людям, а підземна — племені богині Дану.

Це може здаватися дивним, але до 18 століття ірландці були переконані що Туата-де-Дананн — реальний, сусідній до них народ. Так само як ми впевнені що десь не дуже далеко живуть поляки чи угорці, і зовсім не дивина, коли у когось в роду є прадід або прабабуся цієї національності. І це не перебільшення, адже багато у кого з правлячої ірландської аристократії в родоводі згадувались представники Туата-де-Данан.

Це особливо цікаво в контексті творів Толкіна, адже і у нього ельфи — обов'язковий елемент родоводу ідеального правителя: Арагорн має серед своїх предків ельфійську діву Лютіень і сам одружується із напівельфійкою Арвен і започатковує нову династію королів Ґондору.

І є ще одна особливість, яка могла промовляти до Толкіна, ревного католика. Католицька церква в Ірландії не вважала Туата-де-Дананн вигадкою, "нечистю", або язичницькими богами — у церковних переказах вони виступали зразковими християнами-католиками. Вважалося що під водою озера Лох-Лейн у них є діючий монастир. Їх довголіття пояснювалось природними причинами, наприклад особливими травами які вони споживають, а незвичайний плин часу у сідах, де жив цей народ, мабуть сприймався як незвичайний факт світоустрою.

Християнство

У 5 столітті в Ірландії з'явилися християнські місіонери, зокрема св. Патрик. Вони не проголосили історію про Туата-де-Данан вигадкою чи язичницькими забобонами. Натомість у своїх проповідях вони використали цей народ як зразок людей, що дотримуються старої традиції, яка відходить у минуле, і на їх прикладі показували нові принципи, яким мають слідувати християни.

В одній з таких історій наслідний принц Аед знайомиться у лісі із красивою дівчиною, яка виявляється принцесою Айлленн народу Туата-де-Данан. Він пропонує їй руку і сердце, але вона спершу хоче спитати благословення свого батька. Він відпускає її, але через різницю у плині часу Айлленн довго не повертається. Йдуть роки, він стає королем і його змушують оженитися на іншій жінці. Під час вінчання, яке проводить сам св. Патрик з'являється ельфійська принцеса яка каже, що на дві години збігала додому і батько дозволив їй вийти заміж. За старими звичаями багатожонство було дозволено, але св. Патрик звертає увагу, що Аед вже хрещений, церемонію вінчання завершено і християнин не може мати більше однієї дружини, принаймні поки вона не помре. Принцеса готова швидко владнати цю проблему, але Патрик каже що не можна вбивати, чи якимось іншим чином вкорочувати віку суперниці, у тому числі за допомогою магії.

З цього прикладу видно як порівнюються старі язичницькі звичаї із новими християнськими. Історія, втім, має щасливий кінець: перша дружина через декілька років помирає з природних причин і король жениться вдруге вже на ельфійській принцесі.

Пізніше, коли вже вся Ірландія стала християнською і зникла потреба у прикладах старих звичаїв, Туата-де-Данан стали прикладами ідеальної християнської поведінки.

Правителі

Час, коли ельфи стали бажаним елементом генеалогії правителів настав пізніше, із нормандським завоюванням в 12 столітті. Новій аристократії потрібна була легітимність не тільки по факту завоювання, але і через зв'язки із тими, хто мав право правління в Ірландії. Проблема полягала у тому, що родоводи усієї старої ірландської аристократії були добре відомі і прибульцям важко було додати собі у пращури якогось позашлюбного сина відомого роду.

І тут Туата-де-Данан, колишні володарі Ірландії, народ, який і досі живе десь поруч і має свою аристократію, стали нащадкам нових завойовників у нагоді. Багато родів (Фіцджеральди, О'Кіф, О'Донахью) на основі відомих легенд створили історії про те, як їх пращур зустрів чарівну дівчину з сіду від союзу з якою з'являлася дитина. І від цієї дитини походять всі нащадки цього роду. Часто історія мала трагічний поворот: з різних причин шлюб не укладався, майбутня мати поверталася у свій сід ще до народження дитини, а батько однієї ночі знаходив згорток на порозі свого будинку і розумів звідки ця дитина з'явилася.

Тож і аристократія і церква підтримували думку про реальність існування Туата-де-Дананн. Все це продовжувалось поки католики у Ірландії (а з ними і тогочасна аристократія) в кінці 17 ст. не були остаточно обмежені в правах, після чого легенди про Туата-де-Данан перейшли повністю у народний фольклор.

Легендаріум

Короткий викладення легенд про Високих ельфів, які перегукуються із легендами про Туата-де-Дананн є у Вікіпедії, скажу лише що там згадується і історія Берена і Лютіен, і прибуття у Середзем'я ельфів під проводом Феанора із спаленням кораблів.

У підсумку можна сказати, що Туата-де-Данан та їх включеність в життя середньовічних  ірландців настільки добре відповідають ельфам у легендаріумі Толкіна, що жодних сумнівів у тому звідки вони туди потрапили у дослідників нема.

Наостанок наведу цитату Толкіна, яка описує роль ельфів у його міфології:

«"Ельфи"... представлені як раса, схожа з людьми зовнішнім виглядом (і чим далі в минуле, тим більше), а в минулі дні — і статурою. ...Якби від мене зажадали раціоналістичного пояснення, я б сказав, що насправді вони уособлюють собою людей, наділених набагато більшим естетичним і творчим потенціалом, більшою красою, більш довгим життям і шляхетністю, — то Старші Діти, приречені згаснути, поступаючись шляхом тим, хто прийшов слідом (людям), і вижити лише в тонкій гілці родоводу, що змішала кров із народом людей, серед яких лише це одне і дає право на істинну "шляхетність"».