Про що кричать чайки Лорієну?

Ґаладріель у Лорієні

В Лорієні відбувається багато чудес. Щойно ельф Галдір сказав, що жоден з мешканців цього краю ніколи не бачив моря, як Фродо, піднявшись на пагорб, чує крики чайок: 

"Вони ввійшли до кола білих дерев на Керін-Амроті. Південний вітер зашарудів у гіллі. Фродо завмер, почувши голос прибою на узбережжі, вже давно поглинутого морем, і крики морських птахів, чиє плем'я давно вимерло".

Звідки ці голоси? Що це за чайки, і чому їх голоси досі чутно?

Лотлорієн — місце, де час зупиняється, а світ довкола виглядає водночас юним і прадавнім: "Усе навкруги було дуже виразне, а обриси його так чітко окреслені, мовби їх задумали і створили за мить до того, як із очей Фродо зняли пов'язку; водночас усе було таке стародавнє, наче існувало вічно".

Може, чари цього місця зберігають не тільки вигляд рослин, але й давні звуки — голоси чайок і шум прибою з морів, яких вже нема? Може колись давно тут було море і Фродо чує самі лише звуки тих часів?

Це цікава думка, яка, нажаль не справджується: вочевидь саме присутність ельфів є джерелом чар цього місця, а ельфи з'явилися коли зміни континентів залишилися у минулому.*

Але звідки тоді ці голоси?

Карта Середзем'я. Червоним обведені Сірі Гавані, жовтим — Шир,
зеленим — Лотлорієн. Як видно Шир набагато ближче до моря, але
навіть там не чутно ані чайок, ані прибою.

Чари Ґаладріелі

Провідник гобітів, ельф Галдір, сказав що їх дивне відчуття пов'язані із чарами Ґаладріелі:

«Фродо обернувся і побачив, що Сем стоїть поряд, спантеличено озираючись і протираючи очі, мовби хотячи пересвідчитися, що це йому не сниться.
— Дивіться, тут сонце і ясний день, — сказав він. — А я думав, ельфи люблять лише місяць і зорі: а це місце ельфійськіше за всі. Так, ніби я опинився всередині пісні, розумієте, про що я?
Галдір поглянув на них і, здавалося, зрозумів і слова, і думки Сема.
— Ви відчуваєте владу Володарки ґаладримів, — сказав він, усміхнувшись».

Цікаво співставити враження Сема із тим, що розповідає про ельфів Толкін у есе "Про чарівні історії"**: Сем відчуває що опинився у пісні, і протирає очі, щоб впевнитись що не спить. У своєму есе "Про чарівні історії" Толкін писав, що в міфології ельфи володіли здатністю створювати вигадані світи, настільки реальні, що людина могла фізично відчути, що вона в них перебуває:

"...вистави, які ельфи, за численними свідченнями, часто показували людям... настільки сильно впливають на людину, що вона не просто вірить у вигаданий світ, а ніби фізично потрапляє до нього. ... Це відчуття дуже схоже на сон... [Але] ти опиняєшся всередині сну, сплетеного чужою свідомістю... Ти сприймаєш «вторинний» світ безпосередньо, і це такий сильний трунок, що віриш у все по-справжньому, якими б дивовижними не були події".

Фродо також відчуває себе частиною чарівної оповіді, яка відбувається навколо нього: 

"він відчував, що потрапив у позачасовий край, який... не знає забуття. Вони підуть звідси до інших країв, а Фродо, мандрівець із Ширу, і далі гулятиме тут, по траві між еланором і ніфредилом у прекрасному Лотлорієні". 

Тож опинившись у Лотлорієні, герої потрапили у чарівну історію, створену Ґаладріеллю. Крики чайок і шум прибою — частина «вистави», яку неможливо відрізнити від реальності.

Про що розповідає Лотлорієн?

Крістофер Толкін пише*** що з паперів, що залишив його батько, зрозуміло, що Ґаладріель сумувала за Валінором. Вона вважала, що вже ніколи не зможе туди повернутися. Назви Лотлорієн та більш давня Лауреліндорінан (у книзі її можна почути від Фарамира) Ґаладріель дала цій землі сама, і схоже, що вони обидві влаштовані таким чином, щоб у скороченій формі — Лорієн і Лаурелін — нагадувати про Валінор. 

Саме там, у Валінорі, знаходиться справжній Лорієн, край вали Ірмо — «тихе місце з затіненими гаями та струмками, притулок від турбот і смутку». І саме там колись росло дерево Лаурелін: воно світилося золотим світлом, а з останнього його плоду було створене Сонце.

І ось там, у справжньому Лорієні, у гаях Валінору, дійсно можна почути крики чайок і шум хвиль, що набігають на берег.

Лотлорієн — це «світ всередині світу», земне віддзеркалення Лорієну За Морем, спроба Ґаладріелі створити шматочок Земного Раю, який існував би незмінним посеред світу, що змінюється із плином часу.

__________

* За існування ельфів була одна катастрофа, коли разом із Нуменором затонула західна частина Середзем'я і море стало набагато ближчим до Ширу. Але у околицях Лотлорієну таких катастрофічних змін не відбулося.

** У своєму есе "Про чарівні історії" (On Fairy Stories) Толкін пояснює що Fairy Stories — це або історії, у яких йдеться про ельфів ("faërie",  фейрі), або історії, які створені самими ельфами.

*** Це сказано у коментарі до оповіді «Про Ґаладріель і Келеборна». Вона була опублікована у 1980 році Крістофером Толкіном у книзі «Незавершені оповіді Нуменора і Середзем'я» вже після смерті батька.