Чим Морія схожа на Стежини Мертвих

Двері Стежини Мертвих / Фільм «Володар Перснів» 

У «Володарі Перснів» є два важливих епізоди, де герої проходять через підземелля. Перший — коли Загін Персня під проводом Ґандалфа входить у копальні Морії; другий — коли Араґорн із Дунаданами Півночі, а також Леґолас і Ґімлі йдуть Стежиною Мертвих. 

Обидва шляхи починаються з воріт, оздоблених написами. У Морії напис, викарбуваний на дверях, світиться відбитим світлом Місяця і зірок. Хоча героям довелося поламати голову над загадкою дверей, виявилось що потрапити всередину не важко. 

У випадку Стежини Мертвих дверей як таких немає — це моторошна арка, і для того щоб увійти у неї треба перемогти власний страх: «У скелі пащею ночі відкривалися Темні Ворота. Знаки та літери, висічені на широкій арці, в сутінках було важко розібрати; і страх сірим туманом сочився із Воріт». Тут теж є напис, але його зміст залишається таємницею.

Двері Стежини Мертвих / Джон Хоу

Після обох підземель герої посеред білого дня містичним чином бачать зорі. Пройшовши Стежину Мертвих герої опиняються у вузькій ущелині: «Такою глибокою та вузькою була ця ущелина, що небо вгорі здавалося темним, на ньому виблискували дрібні зірки. Однак, як пізніше довідався Ґімлі, було ще дві години до заходу сонця».

А після виходу з Морії Ґімлі із гобітами йде подивитись у Дзеркальне Озеро: «Вони нахилилися над темною водою. Спершу не було видно нічого. Потім поволі вони розгледіли обриси навколишніх гір, віддзеркалені в синій безодні, далі — шпилі, мов пір'їни білого полум'я, а за ними — простір неба. Там, мов занурені у глибочінь коштовності, мерехтіли зорі, хоча на небі сяяло сонце. Їхні власні похилені постаті не відбивалися в озері».

Цей повторюваний мотив — ворота із таємничим написом, прохід через підземелля і споглядання зірок — одразу викликає паралелі із «Пеклом» Данте Аліґ'єрі. Дорога у підземний світ у Данте починається із брами з написом:

«...Лишайте сподівання всі, хто входить».
Із чорних літер напис я такий
Побачив на вершку хмурної брами.

Після тривалої подорожі кріз кола Пекла Данте виходить на поверхню землі — і знову бачить зорі:

Щоб вийти з того Пекла до життя,
І дуже довго без перепочину
Угору йшли, він — першим, другим — я,
Аж поки не уздрів я в шпару скелі
Усю красу небесного буття.
Ми вийшли й зір звели на зорні стелі.

(В оригіналі кожна частина «Комедії» — Пекло, Чистилище і Рай закінчується словом «зорі» — «stelle»)

У Данте зорі з'являються перед світанком, коли ще триває ніч. Герої Толкіна здатні побачити зорі навіть удень — завдяки містичній природі озера гномів або давньому повір'ю, що з глибокого колодязя зорі можна побачити навіть у ясний полудень.

Паралелі між Данте і Толкіном стають ще виразнішими, якщо пригадати що в усіх випадках вихід з підземного царства охороняють потойбічні сили: Данте має пройти пройти повз Люцифера, що вмерз у крижане озеро в центрі Пекла. Загін Персня стикається із вогняним демоном Балроґом, що пробудився у глибинах Морії. А шлях Стежиною Мертвих охороняють душі тих, хто порушив клятву і не знайшов спокою після смерті. 

Ці подібності не здаються випадковими: і Морія, і Стежина Мертвих є образами пекла — символічної смерті, духовного випробування, проходження через яке веде до очищення та внутрішньої трансформації героя.

Двері Морії як їх хотів опублікувати Толкін