Ангельські чини, валари та майари

Ікона, що зображує дев'ять ангельских чинів 

Я помічав що у листах Толкіна до читачів він називає Валарів Лордами, ангелічними силами Середзем'я, намісниками Бога. А в листі 153 (точніше у невідісланій чернетці) він пише що вони — "Сили" або "Влади" Середзем'я, а з католицької точки зору — створені духи високого ангельського чину. Для мене все це звучало як синоніми, але дивувало що слово Сили іноді пишеться із великої літери.

А нещодавно я натрапив на сторінку з ієрархією янголів: де один з ангельських чинів називається Сили або Влади (Powers or Authorities). Таку назву він отримав, бо ці ангели "мають владу над злими силами, які вони здатні стримувати, не даючи їм заподіяти шкоду". І ця місія також перегукується із завданням Валарів — саме цим вони і мали займатися у Середзем'ї, проте не досягли у цьому великого успіху.

Як виявилось, інші ангельські чини також добре співвідносяться із сходинками ієрархії безсмертних створінь у толкінівському легендаріумі. Для початку подивимось на список ангельських чинів від вищих до нижчих:

Пальці руки Морґота

В Мордорі. Іллюстрація Джона Хоу (John Howe)

Два місяці тому писав про назґулів як дев'ять пальців руки Саурона, а сьогодні знайшов підтвердження тому, що у Толкіна була метафора, що ототожнювала виконавців із "пальцями руки".

Щоправда Толкін пише не про назґулів, а про орків. У "Кільці Морґота", десятому томі "Історії Середзем'я", розділ із різними нотатками, де Толкін роздумує про походження орків. І там є ось такий фрагмент:

"Але ще до того, як запідозрили злодіяння Морґота, Мудрі в Стародавні часи завжди вчили, що орки не були «створені» Мелькором, а отже, не були злими за своїм походженням. Вони могли стати непрощенними (принаймні для ельфів і людей), але вони залишалися в межах Закону. Це означає, що, хоча з необхідності, оскільки вони є **пальцями руки Морґота**, з ними треба боротися з усією суворістю, з ними не можна поводитися за їх власними законами жорстокості та підступності".

Приємно знаходити підтвердження своїм здогадкам :)

26 вересня — В гостях у Бомбадила / 26 грудня — св. Стефана Першомученика

Бомбадил і Старий Товстунчик

Про театральність Тома Бомбадила говорили минулого разу, а тепер про одне з трьох свят, яке вплинуло на образ Тома.

26 грудня відзначають день святого Стефана Першомученика. Він був засуджений за проповідь Євангелія невдовзі після смерті Христа, приблизно у 33–36 роках. З давніх часів св. Стефан шанувався як покровитель коней, тому в різних країнах в цей день проводять різні обряди пов'язані з кіньми: коней благословляють, освячують їх їжу (сіно та овес), влаштовують «катання на святого Стефана» на санях або возах, коли люди всім сімейством вирушають на веселу прогулянку на санях або кінній упряжці. В Англії в цей день проходять різні спортивні події, зокрема верхові перегони та полювання на лис.

У Тома Бомбадила можна помітити дві риси, які, ймовірно, перегукуються з образом святого Стефана: він називає себе «найдавнішим» (а отже, і «першим») і має особливий зв’язок із гобітськими поні. Про це ми дізнаємося коли гобіти залишають дім Бомбадила, але майже одразу потрапляють у полон до Могильного Духа, а їх поні розбігаються хто куди. 

Травневе чаювання (1928 рік)

Сім'я Толкінів, травень 1928 року

Дж. Р. Р. Толкін із дружиною Едіт, та їх дітьми — Джоном, Майклом та наймолодшим Крістофером, влаштували сімейне чаювання в сусідському саду на Нортмур Роуд.

В наступному році народиться єдина донька — Прісцилла, велика шанувальниця іграшкових ведмедів. Але і зараз на передньому плані є ведмедик, який збирається випити горнятко чаю.

Здається що ще один ведмедик сидить на колінах самого Толкіна, між ним і Крістофером. У книзі "Пан Щасливець" (Mr. Bliss), переклад якої ось-ось вийде у "Астролябії", є три ведмеді, яких звуть Арчі, Тедді та Бруно, прототипами яких були ведмедики трьох синів Толкіна.

Змій у Едемському Саду: відрождення Ізенґарду та Ширу

Ґандалф під яблунею

Після перемоги над Сауроном головні герої вирушають у зворотню путь. По дорозі вони прибувають в Ізенґард, де енти наводять лад у місці, яке Саруман колись перетворив з лісу на індустріальну зону:

«Усе кам'яне коло вони розібрали, а рівнину перетворили на розкішний фруктовий сад, через який протікала річка; тільки посередині було чисте озеро, а з нього стриміла Вежа Ортханка, висока та неприступна, і чорні стіни її відбивались у дзеркалі води».

«Ласкаво просимо до Саду Ортханка!» — привітався з ними Древлен. У розмові з ентом виявилось що той відпустив Сарумана та Ґріму, але не бачить в тому загрози: «Гадюка без отрути може повзати, де їй завгодно» — каже він. Схоже що їжі у в'язнів було обмаль: «Від [Сарумана] мало що залишилося, коли він виповз, а той його Черв — він був, наче бліда тінь». Перед тим як попрощатися із гостями, Древлен пропонує своїм давнім знайомим — гобітам Мері та Піпіну, — випити з ним ентівської води, як у минулу зустріч.

Ця сцена містить кілька цікавих моментів. Передусім, енти висадили фруктовий сад. Це для них аж зовсім не типово, адже енти завжди опікувалися лісами, а фруктові сади висаджували дружини ентів. І саме через цю різницю в заняттях дороги ентів та їх дружин дуже давно розійшлися. Тому поява саду тут не звичайна, а отже — не випадкова.

Чарівна вистава Тома Бомбадила

Танок Бомбадила та Золотинки

Гобіти зустрічають Тома Бомбадила 26 вересня. У Британії 26 грудня святкують Boxing Day («день коробок» або «день подарунків») — вихідний, який традиційно проводять у сімейному колі.

Однією з традицій британського Різдва є сімейні відвідини театру, де на сцені ставлять спектакль-пантоміму. Попри знайомість цього слова, у Британії воно означає зовсім інший жанр вистави. На початку 19 століття пантоміма і справді була «німою» — актори грали без слів, використовуючи лише мову тіла. Однак у 1843 році парламент скасував обмеження, що дозволяли лише трьом лондонським театрам ставити спектаклі з діалогами. Відтоді пантоміма разом із іншими жанрами отримала голос і поступово перетворилася на яскраву музичну комедію з піснями, танцями та взаємодією із публікою. Сьогодні її можна порівняти із знайомими нам з новорічними або різдвяними виставами. Проте на відміну від наших вистав, вони цікаві не тільки дітям, але й дорослим.

Туристичні пам'ятки Середзем'я

Художник Джеф Мюррей

Святвечір в Ширі

Зустріч гобітів із Ґілдором

Після святкування 22 вересня в Гобітоні, що нагадує різдвяні урочистості, починається період, коли вересневі дати за календарем Ширу збігаються з грудневими у нашому календарі.

Таким чином, гобітське 24 вересня, що відповідає нашому Святвечору, стає особливим днем у подорожі Фродо і його друзів. Саме цього вечора, рятуючись від Чорного Вершника, вони зустрічають у лісі ельфів. Провівши ніч у їхньому товаристві, гобіти неначе опиняються у казці. Починається небесне зоряне дійство:

«Високо в небі на сході плила Реммірат, Зоряна Сіть, а з імли повільно підіймалася червона Борґіл, палаючи вогняним самоцвітом. Потім легкий вітерець розвіяв увесь туман, і над краєм світу піднявся Небесний Мечоносець, Менелваґор, в осяйному поясі».

Червона зоря, що підіймається у небі нагадує про Різдвяну зорю, що знаменувала народження Ісуса.

Навколишній ліс нагадує собою не просто галявину, а величну залу: