Мечі, що світяться червоним і незримий світ

Коли я вперше побачив «Володар Перснів» у кіно, я був вражений сірою імлою, яку бачить Фродо, коли вдягає Перстень, бо ані у «Гобіті», а ні на початку «Володаря Перснів» про це взагалі не згадувалось*. Цим і цікаві гарні ілюстрації та кіно — увагою до візуальної складової, до деталей, які можуть загубитися під час читання.

Але у книзі можуть бути візуальні деталі, які не потрапили у кіно. І не тільки тому що творці їх не помітили. Тож перечитаємо деякі місця «Володаря Перснів», де описано незримий світ, який можна побачити лише за певних умов.

Вдягни Перстень і побач інший світ

Вперше ми стикаємося із незримим світом саме коли Фродо надягає Перстень. В цей момент він стає невидимим для звичайних створінь (людей, гобітів, орків), але видимим для Примар Персня, для яких невидимий світ — рідна стихія. Ґандалф пояснює: 

«Ти був у найбільшій небезпеці, коли надягав Перстень, бо тоді наполовину опинявся у світі примар, і вони могли тебе знищити. Ти бачив їх, а вони — тебе».

Тобто Перстень переводив того, хто його вдягав, на поріг незримого світу і дозволяв бачити «незриме», наприклад більш детально зовнішній вигляд Примар.

Примари Персня, або назґули

Ось опис Примар, коли вони підбиралися до чотирьох гобітів та Арагорна на Грозовій горі: 

«Вони радше відчули, ніж побачили, як над краєм улоговини, з протилежного боку від пагорба, піднялася тінь, одна чи більше. Вони вгледілись, і тіні мовби виросли. Невдовзі сумнівів не залишилося: три-чотири високі чорні постаті стояли на схилі й дивилися на них. Вони були такі темні, що здавалися чорними дірами в темряві позаду».

Тобто Примари для звичайного зору виглядають більш чорними ніж звичайна темрява. Ґандалф каже що їх видно тільки завдяки плащам: «коні — реальні; так само і чорні плащі є справжніми плащами, які вони одягають, аби надати форми своєму небуттю при зустрічі з живими».

Концепт-арт для фільму

А ось як їх побачив Фродо, коли вдягнув Перстень:

«Відразу ж, хоча все інше залишалося, як і раніше, тьмяним і темним, постаті стали жахливо виразними. Він зміг прозирати крізь їхні чорні покрови. Було п'ять високих постатей: дві стояли на краю улоговини, троє підходили. На їхніх білих обличчях горіли пронизливі та безжальні очі; під мантіями були довгі сірі ризи; на сивому волоссі — шоломи зі срібла; в кістлявих руках — сталеві мечі. Їхні очі впали на Фродо і пронизали його наскрізь; тіні кинулись уперед. У відчаї він вийняв меча, і лезо зблиснуло червоним, наче головешка. Двоє зупинилися. Третій був вищий за інших: волосся довге та блискуче, а на шоломі сяяла корона. В одній руці він тримав довгого меча, у другій — ножа; ніж і рука тьмяно відсвічували».

Як бачимо, Фродо бачить їх білі обличчя, безжальні очі, сиве волосся, сірі ризи, шоломи, корону — тобто деталі, які не видно звичайним поглядом (зверніть увагу також на червоний блиск меча). Коли Фродо прийшов до тями, Сем описав ці події таким чином: 

«...вони бачили тільки, як до них наближалися невиразні тіні. Раптом Сем із жахом помітив, що його господар щез; тієї ж миті повз нього прошмигнула чорна тінь, і Сем упав. Він чув голос Фродо, що викрикував дивні слова, та ніби з великої відстані чи з-під землі. Більше нічого вони не бачили, аж поки не перечепилися через тіло Фродо». 

Тобто всі описані деталі для всіх інших залишилися незримими. Але побачити незриме можна не тільки вдягнувши Перстень.

Щоб бачити як примара — стань примарою

Інший варіант побачити незриме — стати примарою. З розмови Ґандалфа і Фродо в Рівенделі ми дізнаємося що після того, як назґул поранив Фродо моргульським ножем, той поступово перетворювався на примару і починав бачити світ так, як його бачать назґули: 

«Біль Фродо посилився, й упродовж дня все довкола нього потьмяніло до примарно сірих тіней. Він майже радів приходу ночі, бо тоді світ здавався не таким блідим і порожнім, як удень».

«Блідий і порожній світ» — саме так бачать назґули удень. Як розповідав гобітам Араґорн ще до нападу назґулів на Грозовій: 

«вони не бачать реального світу так, як бачимо його ми, та наші постаті відкидають у їхній свідомості тіні, які руйнує лише полудневе сонце; а в темряві вони сприймають багато такого, що приховано від нас».

Тож Фродо тепер бачить як примара і без допомоги Персня, але, що для нього небезпечніше — Примари Персня теж бачать його незалежно від того вдягнув він перстень, чи ні. Коли загін стикнувся з назґулами на під'їзді до Бруїненського броду, Чорні вершники чудово бачили Фродо навіть вдень. Як пояснює Ґандалф: 

«Щойно ти кинувся навтьоки, Вершники помчали за тобою. Допомоги коней вони не потребували, бо вже бачили тебе самі: ти був на порозі їхнього світу».

Втеча до Бруїненського броду і що бачив Фродо

Отже, під час втечі Фродо від чорних вершників він бачить незримий світ не вдягаючи Перстень: 

«Вершники сиділи на високих скакунах, мов загрозливі статуї на горбі, темні та непорушні, а весь ліс і земля позаду них відійшли в туман. Раптом Фродо усвідомив, що вони мовчки наказують йому почекати. Тоді в ньому відразу прокинулися страх і ненависть. Його рука кинула повіддя і схопила руків'я меча; оголене лезо спалахнуло червоним».

«Оголене лезо спалахнуло червоним» — це вже друга згадка червоного сяйва, але про це пізніше.

Почалася погоня: 

«Зараз він бачив їх виразно: вони відкинули свої каптури та чорні плащі й були одягнуті в біло-сіре. У блідих руках тримали оголені мечі; на головах мали шоломи. Холодні очі палали, і вони кликали його жорстокими голосами».

Детальний опис Чорних Вершників ми вже зустрічали — біло-сіре вбрання, шоломи, очі, — все це Фродо бачив коли вдягав Перстень на Грозовій.

Хвилі Бруїненського броду

Далі Фродо перетинає брід і коли Чорні Вершники в'їхали у воду, ріка заревіла і зашуміла: 

«бурхливі води котили безліч валунів. Крізь імлу Фродо бачив, як ріка внизу збурунилась, і донизу помчала білогрива кіннота хвиль. Біле полум'я мерехтіло на гребенях, і у воді Фродо привиділися білі вершники на білих конях із пінистими гривами».

Ґандалф каже що повінь викликав Елронд, але тут була і його робота: «Чесно кажучи, від себе я також додав дещо: ти, можливо, не помітив, але деякі хвилі набули форм великих білих коней зі сяйливими білими вершниками, а вода котила валуни за валунами». Біле полум'я на гребенях не пояснюється, але можливо це теж видіння незримого світу? Якщо так — це може бути ознакою магії Ґандалфа, як він потім каже про себе Балроґу: «Я служитель Таємного Вогню, повелитель полум'я Анора»

Перших вершників змило водою, тим часом Фродо, втрачаючи свідомість «побачив сяйливу постать із білого світла; а за нею бігли невиразні фігурки, вимахуючи смолоскипами, що жаром палахкотіли в сірій імлі, яка опускалася над світом».

Ґлорфіндель та Балроґ

Постать з білого світла

Постать з білого світла — це ельф Ґлорфіндель (якого у фільмі замінили на Арвен). Про це дізнаємося із розмови Ґандалфа і Фродо:

«— Мені здалося, я бачив білу постать, яка світилась і не тьмяніла, як інші. Це був Ґлорфіндель?

— Так, ти бачив його на мить таким, який він на іншому боці — один із могутніх Першородних».

Про Ґлорфінделя мало сказано у «Володарі Перснів», але у Сильмарилліоні розповідається що він бився з Балроґом, вбив його, але і сам загинув, проте (що є можливим для ельфів), з часом отримав нове тіло і повернувся у Середзем'я. Це перебування у Валінорі дає йому здатність існувати одночасно в обох світах — зримому та незримому. Ґандалф каже про це так: 

«Тут, у Рівендолі, все ще живуть його (Саурона — А.К.) головні супротивники — ельфійські мудреці, володарі елдарів з заобрійних морів. Вони не бояться Примар Персня, адже ті, що перебувають (в англ. тексті «have dwelt» — жили — А.К.) у Благословенному Краї, живуть водночас в обох світах і мають велику силу проти Видимого та Невидимого»

Поява Арвен як це бачить Фродо

В екранізації Пітера Джексона місце Ґлорфінделя займає Арвен. І, як у книзі, Фродо бачить її не так як інші його супутники. Але згідно книги жодних підстав для цього нема — вона народжена у Середзем'ї і ніколи не бувала у Валінорі.

Ще цікавий момент — «невиразні фігурки», що вимахували смолоскипами. Ґандалф підтверджує що протягом погоні Ґлорфіндель знав про те що вода ріки підніметься, коли вершники будуть її перетинати і тому вони розклали вогнище і запалили смолоскипи щоб відлякувати чорних коней разом з вершниками.

Меч, що світиться червоним

А що це за червоний блиск меча Фродо, якій він споглядав перебуваючи на порозі світу примар?

На шляху до Рівендола мечі гобітів були однакові, їх відібрав Том Бомбадил з могильника воїнів, що бились в давнину проти Короля-Чаклуна Ангмару: 

«Для гобітів він вибрав кинджали майстерної роботи: довгі, у вигляді тонких листків, прикрашені червоно-золотистим зміїним візерунком. Кинджали зблиснули, коли він вийняв їх із чорних піхов, вироблених із дивного металу, легкого та міцного, оздоблених полум'яними каменями. Чи то завдяки добрій якості цих піхов, а може, через чари могильника, клинки виблискували на сонці, наче їх не торкнувся час, непритуплені та не покриті іржею. <...> І він пояснив гобітам, що багато років тому ці леза викували люди з Вестернесу: вони були супротивниками Темного Володаря, та здолав їх злий король Карн-Дума в землі Анґмару».

Ми вже звертали увагу на те, що лезо меча Фродо спалахувало червоним «наче головешка». Це траплялося всього два рази — один раз коли Фродо вдягнув Перстень на Грозовій, і вдруге, перед початком погоні, коли Фродо вже був на порозі світу примар. Більше у книзі яскравий червоний блиск цих клинків ніде не згадується — бо у сутичці з назґулами меч Фродо знищується, а потім Фродо отримує меч Більбо і пара «оголений меч з кургану — вдягнений перстень» більше не зустрічається у тексті.

Скоріше за все цей незримий червоний блиск показує що ці мечі мають особливу силу, що ми і бачимо вже ближче до кінця книги, коли Мері удвох з Еовіною протистояли Королю Назґулів. «...Мері штрикнув іззаду мечем, прорізав чорну мантію і вразив нижче від кольчуги жилу під коліном», після чого Еовіна наносить останній удар назґулу. Далі Толкін пояснює особливість удару Мері: 

«Такий був кінець меча з Курганів, викуваного у Вестернесі. Зрадів би той зброяр, котрий колись повагом працював над ним у Північному Королівстві, давним-давно, в час, коли дунадани були ще сильні, а найлютішим їхнім ворогом був жахливий король-чаклун із Анґмару. Жодна інша зброя, навіть у міцнішій руці, не завдала би ворогові такої відчутної рани, розітнувши його невмирущу плоть, зруйнувавши закляття, що зв'язувало невидимі сухожилля його волі».

Бій Еовін та Мері проти Королем Назґулів

Толкін підтверджує що інші мечі інших гобітів також мали на собі це закляття. У листі №210, де він критикує сценарій екранізації, де Сем на Грозовій мав вдарити мечем назґула він пише: «Сем зовсім не «встромляє свій клинок у стегно Кільцепримари», так само як і удар його зовсім не рятує Фродо життя. (А якби це було так, результат виявився б практично таким самим, як у «Поверненні Короля»: Привид звалився б на землю, а меч зник би)». У паперах Толкіна є опис цього нападу з точки зору Короля Назґулів: той не очікував такого спротиву від настільки маленького створіння, яке мало не поранило (а може навіть і вбило) його зачарованим мечем, а також присутністю «звичайного рейнджера» з надзвичайною внутрішньою силою. Він очікував що рана, нанесена Фродо, за два дні перетворить його на привида, але природна стійкість гобітів дозволила Фродо протриматись 17 днів.

Можна зробити спекулятивне припущення що «сірі фігурки із смолоскипами» також мали спочатку бути гобітами з мечами, які яскраво сяють червоним, але детальне пояснення від Ґандалфа видало б усю інтригу.

Чому мечі не світяться червоним у кіно

Кинжали, отримані гобітами від Араґорна

Цікаво що у обох літературних творах — як у «Гобіті», так і у «Володарі Перснів» головні герої отримують свою зброю з підземелля, після першої сутички, в якій здобувають перемогу не маючи власної зброї: Більбо — з печери тролів**, а Фродо і гобіти — з могильного кургану. Меч Більбо світиться блакитним сяйвом поблизу орків, мечі Фродо і його товарищів — червоним, але якщо дивитись зі світу примар.

Але чому деякі візуальні деталі не потрапляють у кіно? Як вже сказано вище, у книзі мечі гобітів були однакові, відібрані Томом Бомбадилом зі скарбів могильника. У фільмі весь епізод з Томом зник, натомість гобіти отримують від Араґорна чотири кинжали досить різного вигляду — мабуть не поганих, але очевидно що і не магічних. Схоже що це якісь звичайні кинджали, які Араґорн зміг роздобути для чотирьох гобітів.

Тож деякі деталі залишаються лише у книгах, а це — додатковий привід перечитати їх знову.

__________

* Згадка про сіру імлу, яку бачить Фродо вдягаючи Перстень з'являється лише в кінці першого тому «Братерство Персня», коли він втікає від Боромира і піднімається на вершину Амон-Ген: «Немов крізь імлу він побачив широкий круглий майданчик, викладений великими плитами...». Так само Сем, коли вдягає Перстень відчуває: «що слух його загострився, а зір затуманився, але якось не так, як у лігві Шелоби. Усе довкола тепер було не темне, а розмите; він сам був у сірому імлистому світі, мов маленький чорний твердий камінь, і Перстень, відтягуючи його ліву руку, був наче кільце гарячого золота».

** У книзі «Гобіт, або Туди й звідти» в пригоді з тролями не тільки Більбо, але і гноми не мали зброї: більшість потрапили у мішки тролів навіть не второпавши що трапилось, а Торін напав на тролів використовуючи гілляку, яку витягнув з багаття! В цій пригоді Більбо, Торін і Ґандалф отримують свої мечі: Більбо кинджал, якій потім назве Жало, Торін — меч Оркріст, а Ґандалф — меч Ґламдрінґ. Усі вони світяться коли поблизу знаходяться орки.