![]() |
| Більбо віддає Фродо мітрилову кольчугу |
Колись давно я прочитав що "Толкін вигадав слово для непотрібних речей, які жаль викинути — «метом»", або як сказано у "Володарі Перснів": "Усе, що гобітам не було потрібне, але шкода було викинути, вони називали «метомами»".
Вражений такою новиною, я розповів про це своїй матері, на що вона сказала: "таке слово і раніше було, це називається "непотріб". "Дійсно", — подумав я, — "навіщо вигадувати нове слово, коли є слово "непотріб"?"
Пройшли роки, і нарешті я отримав відповідь на питання, звідки Толкін взяв слово "метом" і навіщо Толкін його згадує.
Виявляється, що саме слово — не вигадане, Толкін взяв його з давньоанглійської мови, де "māþum" або "madm"* означає "скарб, цінний предмет, коштовність, прикраса, подарунок". Книга "Ring of Words" з цього приводу каже, що римський історик Тацит описував звичаї германських племен: їх воєначальники постійно дарували коней чи списи, щоб забезпечити лояльність своїх підлеглих, а також згадує що, сусідні громади обмінювалися подарунками: «добірні коні, чудова зброя, металеві диски та нашийники». "Дарування подарунків було соціальним цементом того періоду" — підводить підсумок "Ring of Words".**
"Отже, хоч у Ширі все ще зберігали таку-сяку зброю, проте її вивішували як прикрасу над каміном чи на стінах або ж виставляли в музеї Великого Ритова. Називали його «Домом метомів»; усе, що гобітам не було потрібне, але шкода було викинути, вони називали «метомами». Ті швидко назбирувались у їхніх оселях, і багато подарунків, які переходили з рук у руки, були саме такого походження".
Власне у гобітів обмін подарунками — також важлива частина підтримки соціальних зв'язків***, гобіти "були гостинні й любили вечірки, а також подарунки, які роздавали щедро і приймали охоче". Але зброя, що цінується у суспільстві, що побудоване на принципах військової аристократії, у гобітському суспільстві стає "красивою але не потрібною річчю". Суспільство гобітів — це суспільстві міщан, буржуазії, "середнього класу"; власне гобіти є представниками нашого часу у світі епічних героїв Середзем'я.
А ось як Більбо вчинив із своїми обладунками після повернення:"Свого меча, Жало, Більбо повісив над каміном, а чудесну кольчугу — дар гномів із драконового скарбу — офірував музею, власне, «Дому метомів» у Великому Ритові".
З точки зору "Беовульфа", щойно названі "дари гномів" та "драконів скарб" — це також "метоми". Так називають і скарби з якими ховають короля данів Скілда: "купи скарбів — здобич походів". Це і дари "достойні вождів", це і скарби, що охороняє дракон ("Weard unhiore,.. goldmaðmas heold" — дослівно "Страж страхітливий,... златоскарби охороняв").
![]() |
| Булави, чекани, перначі — скарби Львівського Арсеналу |
Власне і "дом метомів" (mathom-house), як гобіти називають свій музей, це теж не вигадка Толкіна: це — осучаснене написання давньоанглійського слова "maþmhus", що означає "скарбниця". Не маю сумнівів що епічний герой потрапивши в ширський музей (або у сучасний музей середньовічної зброї) назвав би його скарбницею.
![]() |
| Ґолум і Перстень |
І нарешті, як то кажуть, уважний читач, міг помітити, що ставлення Ґолума до Персня також повністю описується давньоанглійськими значеннями слова метом — "скарб, цінний предмет, коштовність, прикраса, подарунок":
- "скарбом" його називає сам Толкін: "І володів Ґолум таємним скарбом"
- "цінний предмет" виражається словом, яким Ґолум його називає — "дорогесссенький" (англійською в обох випадках це слово "precious" — "прешшшессс");
- золотий перстень це очевидно як коштовність, так і прикраса;
- і наостанок Перстень, за словами Ґолума — це "дарунок на день народження".
__________
* або ще декілька варіантів написання, включаючи "maðm".
** Ще один цікавий приклад з "Ring of Words" з християнського манускрипта Ormulum (1200 р.), де кожен з "трьох царів" приносить дари Христу "off hiss madmess" — "зі своїх скарбів".
*** В одному з листів Толкін розписує гобітські традиції пов'язані з подарунками на 5 аркушів. Ось коротка цитата з нього: «Відповідно до ширського етикету, на момент Свята (дня народження — А.К.) «подарункові очікування» поширювалися не далі, ніж на троюрідних рідних або більш близьких, які проживають в межах 12 миль. (Звідси гобітський вираз «дванадцятимільний кузен», що позначає суб'єкта, який тримається букви закону і не визнає ніяких зобов'язань окрім чітко обумовлених: такий ні за що не подарує тобі дарунок, якщо відстань від його порога до твого (згідно його власним замірам) у 12 миль не вкладається)». Лист №214, кінець 1958 — поч. 1959 р.



Немає коментарів:
Дописати коментар