Юнг, думки як природні події або Чому творець не володіє своїм творінням

Феанор та Сільмарилли

Юнг пише у "Червоній Книзі": "Мої думки — це не я, так само, як і речі світу, живі й мертві. Як я не зазнаю шкоди, живучи в частково хаотичному світі, так само я не зазнаю шкоди, якщо живу в частково хаотичному світі думок. Думки — це природні події, якими ти не володієш і значення яких ти лиш недосконало усвідомлюєш. ... Мені загрожує небезпека повірити, що я сам значущий, оскільки бачу значуще".

У цих словах Юнга я бачу можливу відповідь на питання, чому Толкін вважає гріхом, чи неправильним діянням бажання митця (або суб-творця, бо єдиним справжнім Творцем є Бог), отже бажання суб-творця володіти своїм творенням.

Хоча результат роботи майстра може бути прекрасним, що дає йому право сказати "це — моє, бо я його створив"? Саме такий конфлікт є основною темою Сильмарилліона — Феанор, що створив три сильмарилли та клятва його самого та його синів, що тільки вони мають право ними володіти.

Адже Феанор не може повторити своє творіння, і матеріали, з яких він зробив свій витвір він взяв з оточуючого світу (те ж світло дерев, які створені Валарами). Навіть думка, як створити шедевр, за словами Юнга, може прийти, а може і не прийти. Яким чином творець може сказати що саме він повністю відповідає за те що творіння вийшло таким прекрасним?