Дорога ця вперед веде — труднощі перекладу

Дорога до Самотньої гори, художник Matěj Čadil

Перед тим, як піти дорогою у Рівендел, залишивши Перстень для Фродо Більбо співає одну зі своїх пісеньок:

Дорога ця вперед веде,
Все далі від моїх дверей.
Де зупинюся я, і де
Моя снага на ній умре?
Затято я карбую крок,
Попереду все ширший шлях,
Все більше пасток і стежок.
А потім що? Не знаю я.*

Ось так збирається йти Більбо в Рівендел — не впевнений що дійде, з пастками на шляху а може і смерть може трапитись? При цьому розділу де Ґендальф лякає Фродо своїми відкриттями про Перстень ще не було, особливих підстав переживати за своє життя Більбо начебто не має. Тож чому він співає таку сумну пісню?

Якщо порівняти з англійським текстом, то там все не настільки сумно:

The Road goes ever on and on / Дорога все іде вперед
Down from the door where it began. / Вниз від дверей де почалася.
Now far ahead the Road has gone, / Тепер вона зайшла вже далеко,
And I must follow, if I can, / І я маю піти за нею слідом, якщо зможу,
Pursuing it with eager feet, / Переслідуючи її бадьорими ногами,
Until it joins some larger way, / Поки вона не приєднається до ширшого шляху,
Where many paths and errands meet. / Де зустрічаються багато стежок і доручень.
And whither then? I cannot say. / А що далі? Не можу сказати.

Герой не питає "де він зупиниться" і снага його не "помирає" — він "має слідувати, якщо стане сил, бадьорими ногами", а на ширшому шляху не "більше пасток і стежок" а більше стежок і доручень — доручень а не пасток!

Потім цей вірш звучить вдруге: перед першою зустріччю з Чорним Вершником вже Фродо читає цей вірш "повільно та голосно, але немовби сам до себе". Текст (в українському перекладі) ідентичний тексту Більбо. Піпін каже: "Схоже на старі віршики Більбо, — сказав Піпін. — Чи ти сам це склав? А загалом, не дуже підбадьорює".

Том Шиппі у книзі "Дорога в Середзем'я" розмірковує над тим як цей вірш трансформується протягом книги. Він звертає увагу на те що версія Більбо і версія Фродо відрізняються одним словом: "eager feet" — "бадьорі, охочі ноги" у вірші Більбо стають "weary feet" — "втомленими ногами" у вірші Фродо.

Відповідно, в англійській версії тон вірша з бадьорого перетворюється на "не підбадьорюючий" заміною одного(!) слова і тим, що вірш читається дуже повільно. Ось тому і Піпін дивується що вірш наче схожий на вірш Більбо, але "не підбадьорює".

Але в українському перекладі обидві версії ідентичні! Тому подив Піпіна не дуже зрозумілий.

Мабуть заради цієї сцени з Фродо звучать усі ці натяки на смерть, пастки і зупинку на шляху. Схоже що зміна вірша лише в одному слові прослизнула повз перекладачів непоміченою, тож "стара дорожня пісня Більбо" стала не надто надихаючою.

* * *

 Роздобув текст видання 2020 року. В цілому вірш краще відповідає оригіналу:

Дорога все біжить, біжить,
І я покинув свій поріг.
Оцю Дорогу, що манить,
Якби я всю здолати зміг!..
Допоки я карбую крок,
Мені все далі й далі йти —
Туди, між пасток і стежок,
Аж до кінця. Якби змогти...

Проте, як і раніше, Більбо і Фродо читають один і той самий вірш, залишилися "пастки" замість "доручень" чи "справ". Словом, залишився простір для вдосконалення.

__________

* За виданням — Львів: Астролябія, 2006.