Чому король ельфів Келеборн виглядає менш значущим за Ґаладріель

Акторка Кейт Бланшетт в образі Ґаладріелі

Коли читаєш про прибуття Братства Персня до Лотлоріену кидається у вічі що хоча Келеборн названий королем і він першим вітає прибульців, його дружина, Ґаладріель виглядає більш вражаюче. Вона чи то краще поінформована, чи то здогадується що трапилось із Ґандалфом, вона читає в їх сердцях, мовчки пропонуючи кожному вибір — отримати щось важливе одразу але відмовитись від квесту, або продовжити свій шлях до кінця.

Ґаладріель володіє особливою магією — вона має "дзеркало" що показує минуле, теперішнє і майбутнє, вона — Хранителька одного з ельфійських перстнів, вона набагато більш врівноважена і мудра за свого чоловіка. У порівнянні з цими здатностями Ґаладріелі Келеборн виглядає досить слабко.

Причина такої незбалансованості персонажів полягає в тому, що постать Ґаладріелі виникла у "Володарі Перснів" несподівано для Толкіна. У чернетках був лише король ельфів ("король Ґалдаран"), який, в тому числі показував Фродо та Семові минуле, теперішнє та майбутнє за допомогою того дзеркала що тепер ми знаємо як "дзеркало Ґаладріелі".

Дзеркало Ґаладріелі. Ілюстрація Алана Лі

Тож, коли у оповідь увійшла Ґаладріель, з кожною новою версією розділу вона перебирала на себе все більше і більше дій, які до того мав виконувати король ельфів.

Ґаладріель стала для Толкіна дуже важливою постаттю у всьому його Легендаріумі. Розвиток цього персонажу не зупинився із завершенням "Володаря Перснів" і тривав до останніх років життя Толкіна.

Спочатку він описував її історію як історію однієї з Високих ельфів, що прийшли у Середзем'я з Валінору під час бунту Феанора проти Валар. Він пише що слова Феанора "запалили її серце, і вона жадала побачити широкі незвідані землі і правити там королівством, можливо, власною волею". Мотивом Ґаладріелі називається бажання правити яким небудь королівством у Середзем'ї. Вже тут вона зустрічає Келеборна, правителя Лоріену. Він був з тих ельфів, що не дійшли до Валінору. Ця історія добре узгоджується із розповіддю Ґаладріелі про себе та про Келеборна у "Володарі Перснів". Крім того, її колишнє бажання влади стає основою для випробування, яке проходить Ґаладріель коли Фродо пропонує їй Перстень. Перстень для неї — можливість отримати набагато більшу владу, — здійснити те, чого вона прагнула в юності; адже саме заради влади вона прибула у Середзем'я. Ця відмова, за Толкіном, стає причиною того що Валари знімають заборону на повернення Ґаладріелі у Валінор і дає їй можливість відплисти із Сірих Гаваней разом з Елрондом та Ґандалфом.

У листі до читача Толкін пише про це так:

"Мене особливо зацікавили ваші зауваження про Галадріель..... Мабуть, цей персонаж справді багато чим зобов'язаний християнському і католицькому вченню та уявленням про Марію, але насправді Ґаладріель була розкаяною грішницею: в юності вона була однією з тих, хто очолював бунт проти Валар (ангелічних хранителів). Наприкінці Першої епохи вона гордо відмовилася від прощення і дозволу повернутися. Їй відпустили провину, оскільки вона не піддалася останній, нездоланній спокусі заволодіти Кільцем для себе" (Лист №320, 4/2/1971).

Пізніше Толкін декілька разів змінює причину з якої Ґаладріель прибуває у Середзем'я, прагнучи зменшити її гріховність. Спочатку з прибічниці Феанора, яка бажає більшої влади Ґаладріель стає месницею. Коли ельфи-нолдори під керівництвом Феанора нападають на ельфів-телері щоб забрати їх кораблі, Ґаладріель виступає на стороні телері, адже її мати, Еарвен, належить до цього народу. Вона перетинає Море для того щоб помститися Феанору за ті злочини і вбивства що він вчинив у Валінорі. Таким чином мотив порушення заборони Валар зберігається, але більш тяжкий гріх бажання влади над іншими замінено на бажання вчинити правосуддя власноруч. 

Вже за місяць до своєї смерті Толкін вирішив зробити Ґаладріель максимально безгрішною:

"Ґаладріель залишилася "незаплямованою": вона не вчинила нічого поганого. Вона була ворогом Феанора. У Середзем'я вона з'явилася не разом з іншими нолдор, а сама по собі. Вона бажала вирушити в Середзем'я з причин цілком виправданих, і їй би неодмінно дозволили поплисти, але, на нещастя, перш ніж вона вирушила в дорогу, спалахнув бунт Феанора, і надзвичайні заходи Манве, і заборона на еміграцію загалом торкнулися і її" (Лист №353, 4/8/1973).

Тепер Келеборн вже є одним з ельфів-Телері, що живуть у Валінорі та будують кораблі. Келеборн і Ґаладріель планують побудувати корабель і відплисти до Середзем'я. Ґаладріель "справді хотіла покинути Валінор і вирушити в широкий світ Середзем'я, щоб реалізувати свої таланти". Проте несподіваний бунт Феанора і подальші події призводять до того що Валари накладають заборону на подорожі у Середзем'я, але Ґаладріель із Келеборном зневірившись у Валінорі та нажахані злочинами Феанора відпливають з Валінора, порушуючи заборону. У Середзем'ї вони не беруть участі у війні проти Морґота, вважаючи її безнадійною, але виступають за те, щоб створити осередок сили далі на схід, де з часом утворюється Лоріен.

В цьому варіанті Ґаладріель скоріше жертва обставин ніж бунтівник проти волі Валар. Також така безгрішна Ґаладріель із самого початку набагато менше схильна піддатися спокусі абсолютною владою Єдиного Перстня, тому цей епізод з "Володаря Перснів" вже виглядає як набагато менше випробування.

Проте не зважаючи на ці неузгодженності видно, що Ґаладріель посіла дуже важливе місце у думках Толкіна. За словами Крістофера, схоже що це есе про історію Ґаладріелі стало останнім текстом про Середзем'я і Валінор що написав його батько.