Переклад фрагмента поеми Кюневульфа "Христос"

Венера, вранішня зоря, "eorendel"

З цієї поеми народився вірш Толкіна про Еаренділа-мореплавця — перший текст його майбутнього Легендаріуму.

Алилуя, Еаренділе,     найясніший янголе,
На землі середні     людству зісланий,
І сонця світлого     світлом правдивим,
Ген за зірками,     ти всі сезони
Самим собою     завжди сіяєш!
Сам, бог від бога     єдинонароджений,
Син свого батька,     був єси присно
Несотворенний     у славі небесній,
Тепер твоє творіння     тебе потребує
Чекає у вічності,     що зішлеш на нас
Сяюче сонце,     і своїм пришестям
Освітиш усіх,     що дуже довго,
Димом повиті     та в темряві тут,
Нидіють в ночі;     в гріхах погребенні
Темну тінь смерти     терпіти повинні.
Тепер ми віруємо     в святе спасіння
Що словом господнім     людям явилось,
Що було від початку     з Отцем всемогутнім
Односутнім із богом,     і сталося знову
Без гріха тілом,     від діви рожденним
Зі страждань у безпеку.     З нами був Бог
Поміж гріхами зримий;     тепер пробувають
Могутній син Господа     і людські сини
Разом між людей.     Тож дяку складаймо
Богу звитяги     вчинками власними,
Бо він сам захотів себе     нам зіслати.

 Переклад Остапа Українця.