У 1938-му році видавництво «Аллен енд Анвін» уклало договір із потсдамським видавництвом «Rütten & Loening» про публікацію німецького перекладу «Гобіта». Німецьке видавництво надіслало запит до Толкіна, щодо підтвердження його арійського (arisch) походження. Наступні два листи показують ставлення Толкіна до цього питання.
Лист №29 до Стенлі Анвіна 25 липня 1938 року:
«Треба сказати, доданий лист від «Rütten & Loening», як то кажуть, перебрав міри. Хотілося б знати, чому така немилість: чи то через моє німецьке прізвище, чи то їхні ідіотські закони наказують вимагати сертифікат на «арійське» походження від будь-якого жителя будь-якої країни?
Особисто я схильний відмовитися давати яке б то не було Bestätigung [підтвердження] (хоча, між іншим, можу) і відіслати німецький переклад світ за очі. У будь-якому разі я рішуче заперечую проти того, щоб такі заяви з'являлися в пресі. Я зовсім не вважаю, що відсутність єврейської крові (можлива) — це неодмінно привід для гордості; у мене чимало друзів-євреїв, і я дуже б не хотів створити відчуття, ніби підтримую цю надзвичайно згубну й антинаукову расову теорію».
Лист №30 у видавництво «Rütten & Loening», 25 липня 1938 року
«Вельмишановні сери!
Дякую вам за лист... На мій жаль, мені не зовсім зрозуміло, що ви маєте на увазі під словом arisch. Я — не арійського походження; тобто не індоіранського: наскільки я знаю, ніхто з моїх предків не розмовляв гіндустані, перською, циганською або спорідненими з ними діалектами. Але якщо ваше запитання насправді має на увазі, чи немає в мені єврейської крові, можу лише відповісти, що, на превеликий мій жаль, здається, серед моїх предків представників цього обдарованого народу не числиться. Мій прапрадід перебрався в Англію з Німеччини у XVIII столітті; таким чином, за походженням я практично корінний англієць, а також — англійський підданий; цього повинно бути достатньо. Проте я звик пишатися своїм німецьким прізвищем — і гордості цієї не втратив упродовж усієї останньої сумної війни (тобто 1-ї світової — А.К.), під час якої служив в англійській армії. Проте ж не можу не зазначити, що, якщо образливе й недоречне наведення довідок такого штибу стане нормою в питаннях літератури, то недалекі ті часи, коли німецьке прізвище перестане сприйматися як привід для гордості.
Поза всяким сумнівом, ваш запит продиктований законодавством вашої власної країни, однак поширювати ці вимоги на підданих іншої держави не личить, навіть якби це все й мало (що абсолютно не так) хоч якийсь стосунок до переваг моєї книжки або її придатності до публікації; бо щодо останнього ви, вочевидь, дійшли повного задоволення безвідносно до мого Abstammung [Походження, генеалогії].
Сподіваюся, моя відповідь вас цілком задовольнила; досі залишаюся вашим відданим слугою,
ДЖ. Р. Р. ТОЛКІН».
* * *
Ще один лист, де Толкін розповідає, що його прізвище часто пишуть на манер єврейських прізвищ:
...Сьогодні ми асоціюємо єврейські імена головним чином із німецькою та з розмовним ідиш, що переважно німецького походження. (Можливо, саме тому моє прізвище сьогодні так часто пишуть неправильно — ТОЛКЕЙН (Tolkein), попри всі мої зусилля виправити помилку, — усі, навіть службовці мого коледжу, банку та повіреного! Моє прізвище — Толкін (Tolkien), англізований варіант To(l)kiehn = tollkühn, і прийшло із Саксонії у XVIII ст. Воно не єврейського походження, хоча, якби це було так, я б вважав це за честь.
Лист №324 до Грема Тейара 4-5 червня 1971 року
Немає коментарів:
Дописати коментар