Різдвяна листівка Джона Саффілда

Джон Сафілд в гостях у своєї доньки Джейн Нів на свій день народження.
Бег Енд, Дормстон, Вустершир, 10 вересеня 1930

Джон Саффілд — дід Толкіна по материнській лінії. Толкін вважав що його любов до каліграфії та малювання пейзажів він успадкував по лінії Саффілдів: "Моє прізвище Толкін, але за смаками, здібностями і вихованням я Саффілд".

У "Біографії" Карпентер так описує Джона Саффілда у 1896-му році: "Джон Саффілд мав довгу бороду і виглядав дуже старим. Йому стукнуло шістдесят три, і він клявся, що доживе до ста. Великий веселун, він, схоже, зовсім не заперечував проти того, щоб заробляти собі на життя працею комівояжера, незважаючи на те, що колись володів власним магазином тканин у центрі міста. Іноді він брав аркуш паперу й ручку зі спеціальною тоненькою пір'їнкою, обводив кружком шестипенсову монету й найдрібнішим каліграфічним почерком вписував у цей кружок увесь текст "Отче наш". Його предки були граверами — мабуть, від них Джон Саффілд і успадкував це мистецтво; він з гордістю розповідав про те, як король Вільгельм IV дарував їхньому сімейству власний герб за тонку роботу, виконану за його замовленням, і про свою далеку спорідненість із лордом Саффілдом (останнє — неправда)".

Джон Саффілд працював коммівояжером до 86 років. Репортер газети "Evening Despatch" Р. Дж. Баклі, який брав у нього інтерв'ю на його дев'яносто п'ятий день народження, був вражений Джоном Саффілдом: "...його нестримною бадьорістю, веселим гумором, доброзичливістю і хлоп'ячою грайливістю, його буйною життєвою енергією... з його різноманітними даруваннями співака-тенора, вправного декламатора, невичерпного і драматичного оповідача..."

Також у статті згадується що і у свої вісімдесят років, і у дев'яносто він продовжував розважати своїх близьких і знайомих своїм умінням вписати "Отче наш" у кружечок розміром у шестипенсову монету. Крім того, кожного року він малював різдвяну листівку із власноруч написаними віршами.

Різдвяна листівка Джона Сафілда 1927-го року

На кожній листівці був кружечок із молитвою "Отче наш", а на деяких - перший куплет державного гімну "Боже, храни короля", написаного таким самим чином. На листівці згадувався вік автора, іноді прямо у вірші. Наприклад на листівці 1927-го року вірш закінчується словами: "So All Good Wishes / Come once more / Fro’ me John Suffield / Ninety-four!" (Тож добрі побажання знов йдуть до вас, від мене, Джона Саффілда, дев'яносто чотирьох років!).

Зазвичай на листівках були британські пейзажі. Але на листівці Саффілда до Різдва 1927 року зображено місце, відмінне від інших. На задньому плані — гори, на передньому — сосни. А на озері внизу — острів з маленьким містечком, розташованим на ньому. Ця сцена нагадує швейцарський пейзаж. Джейн Нів, донька Джона Саффілда і тітка Толкіна, іноді їздила в ботанічні подорожі до Швейцарії. Якщо вона надсилала листівки додому з таких подорожей, Джон Саффілд міг використати одну з них як натхнення для своєї щорічної різдвяної листівки.

Озерне місто (малюнок Толкіна)

Не виключено, що цей ескіз зробив свій внесок в історію Толкіна "Гобіт". Крістіна Скалл показала, що розуміння Толкієном археології, історії та культури середньовічного періоду часто слугувало підґрунтям для його вигадок. Джон Рателіфф у своєму дослідженні "Гобіта" зазначає, що Толкін за основу деяких елементів Озерного міста взяв стародавні озерні оселі, побудовані на палях в Цюріхському озері, які були знайдені, коли суха зима знизила у ньому рівень води. Толкін розповідав деякі історії своїм дітям перед тим, як записати їх. Якщо діти говорили про листівку Джона Саффілда 1927 року, вона могла стати джерелом для історії про Озерне місто в "Гобіті".

До своїх останніх днів Джон Саффілд вів активне життя: в 95 років він залазив на драбину щоб зривати яблука, які вирощував на конкурс. Толкін вважав що причиною смерті діда стало те, що той навесні косив велику лужайку, а потім відпочивав, сидячі роздягненим на вітру. Прожив Джон Саффілд до 97-ми років і помер через два тижні після свого дня народження у вересні 1930-го року.

Джон Саффілд — фото з альбому керівного комітету Бірмінгемської Центральної літературної асоціації. Підпис: казначей 1876-7, секретар 1880-1, віце-президент 1882-3

Джон Саффілд був також активним членом бірмінгемської Центральної літературної асоціації (на фото наведені дати його перебування на посаді казначея, секретаря та віце-президента в період з 1876 по 1883 роки), а також Бірмінгемського драматичного та літературного клубу. В ці роки, будучи підприємцем, він знаходив час на те, щоб писати статті та виступати з доповідями про різних авторів, включно з Джефрі Чосером, Джоном Драйденом та Беном Джонсоном. Саффілди вважали що освіта є важливою для дівчат (що було нетипово на той час), тож вони дали своїм трьом донькам гарну освіту. У некролозі третьої доньки — Джейн Саффілд (у заміжжі Джейн Нів; вона померла у 1963-му у віці 90 років) було сказано що вона мала широкі знання літератури — свою бібліотеку вона успадкувала від свого батька — Джона Саффілда.

Джерело — сайт Connecting Histories: Джон Саффілд, Джейн Саффілд