«Чи варто автору підлаштовуватись під рівень дітей» — відповідь Толкіна

«Життя помітно перевершує наш рівень (за винятком, мабуть, дуже небагатьох). І нам усім потрібна література, що перевершує наш рівень, — хоча в нас, можливо, не завжди вистачає для неї сил. Однак у молодих сил зазвичай більше. Отже, молодість менше, ніж зрілість або Старість потребує того, що знижено до її (передбачуваного) рівня. Але навіть у Старості, здається мені, нас насправді зачіпає лиш те, що щонайменше в одному з аспектів чи моментів є вищим за нас, вищим за нашу мірку, хоча б до того, як ми прочитали це та «увібрали в себе». Тому не пишіть, підлаштовуючись під Дітей або кого б то не було. Навіть у тому, що стосується мови. Хоча було б непогано, якби велике благоговіння, на яке заслуговують діти, увібралося б у форму утримання від затертих і тривіальних кліше дорослого життя. Але справжнє, чесне слово — це справжнє, чесне слово, і познайомитися з ним можна тільки в правильному контексті. Багатий словник не здобути, читаючи книжки, написані згідно із чиїмось уявленням про словник певної вікової групи. Приходить він через читання книжок, які тобі не до снаги».

Лист №215 до Уолтера Аллена (чернетка), квітень 1959