Хто міг би перемогти Саурона за допомогою Персня?

«Зі "смертних" - ніхто, навіть Арагорн.

...З усіх інших, імовірно, міг здолати його тільки Ґандалф: будучи посланцем Валар і істотою того ж чину, безсмертним духом, одягненим у зриму фізичну форму. У "Дзеркалі Галадріелі", I 381, створюється враження, ніби Галадріель вважала себе здатною володіти Перснем і зайняти місце Темного Володаря. Якщо це правда, значить, те ж саме могли й інші хранителі Трьох, особливо Елронд. Але це - інше питання. Суть мороків Персня почасти і полягала в тому, щоб заполонити свідомість образами вищої влади. Але Величнi добре про те подумали і відкинули такий шлях, як випливає зі слів Ельронда на Раді. Те, що Галадріель відмовилася від спокуси, ґрунтувалося на попередніх роздумах і рішенні. 

У будь-якому разі Ельронд або Галадріель стали б продовжувати політику, що її нині проводить Саурон: вони побудували б імперію з могутніми і повністю залежними від них воєначальниками, і арміями, і військовими машинами, і згодом змогли б кинути Саурону виклик і знищити його силою. Поєдинок із Сауроном сам на сам, без будь-якої допомоги, навіть не розглядався. Можна уявити собі сцену, в якій у подібному становищі опинився б, скажімо, Ґандалф. Крихка вийшла б рівновага. На одному боці - те, що насправді Перстень зберігає вірність Саурону; на іншому - переважаючі сили, оскільки Саурон Перснем уже не володіє, та ще, можливо, тому, що міць його ослаблена - надто довго він спотворював і витрачав волю, підпорядковуючи собі нижчих. Якщо переможцем вийшов би Ґандалф, для Саурона результат був би тим самим, що й знищення Персня; для нього Перстень і справді був би знищений, забраний назавжди. Але Перстень і вся його праця залишилися б. І врешті-решт Перстень взяв би гору.

Ґандалф як Владика Персня виявився б куди гіршим за Саурона. Він залишився б "праведним", та тільки надто впевненим у своїй праведності. Він би продовжував керувати і розпоряджатися "на благо", в ім'я вигоди своїх підданих, згідно зі своєю мудрістю (яка була і залишилася б великою). Так, у той час як Саурон примножував [нерозбірливе слово] зло, "добро" залишалося чітко від нього відмінним. Ґандалф виставив би добро у відразливому вигляді, уподібнив би злу».

Лист №246 (чернетки) до місіс Ейлін Елгар, вересень 1963 року