Фарамир та Еовін зустрічаються у Домі Цілителів

День 35, Великий Понеділок Страсного тижня

Середзем'я, 20 березня. Поки Фродо і Сем йдуть до Ородруїна, а військо людей рухається до Чорних Воріт, розгортається сюжетна лінія Еовін та Фарамира, які знаходяться під наглядом цілителів.

Еовін, лиш тільки змогла встати із ліжка, бажає повернутися в бій. Вона добивається, щоб старший цілитель відвів її до намісника. Зустрівши Фарамира, вона каже: "Я прагну смерті у бою. Та я не загинула, а битва ще триває". Фарамир бачить, що вона поранена і каже що військо вже не наздоженеш, а їй треба скористатися часом щоб одужати: 

"А смерть у бою нас іще може знайти, хочемо ми цього чи ні. Ти краще будеш готова зустріти її — якщо вже так хочеш, — коли, поки ще є час, робитимеш усе, як наказує цілитель."

Тема відновлення сил звучить і в молитві цього дня: «…щоб ми, що знемагаємо через слабкість у стількох труднощах, могли відновити сили».

У Євангельському читанні цього дня — історія про візит Ісуса до воскреслого Лазаря, де його сестра Марія помазала дорогоцінним миром ноги Спасителя і обтерла їх своїм волоссям: "і дім наповнився пахощами мира". Ця деталь — аромат, що наповнює простір, — дає ключ до паралелі із Толкіном.

Обидві євангельські історії, пов'язані із Лазарем, мають виражену тему запахів. У сцені, коли Ісус хоче відкрити могилу, Марія відмовляє його: "Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі". А тепер у домі воскреслого Лазаря дім наповнюється пахощами мира. Смерть і воскресіння супроводжуються контрастом запахів — сморід тління змінюється благоуханням дорогоцінного масла.

Цей мотив яскраво перегукується зі сценами зцілення у Толкіна. І Фарамира, і Еовін можна уподібнити воскреслому Лазарю, якого Ісус кликав з печери. Арагорн так само кличе їх по іменах, шукаючи їх у "темній долині". І кожного разу, коли він використовує "королівський лист", ателас, кімната наповнюється ароматами, точно так як дім Лазаря наповнився пахощами мира:

(Зцілення Фарамира) Узявши два листки, він подихав на них, розтер у долонях, і кімната відразу ж наповнилася свіжістю, мовби саме повітря прокинулось і затремтіло, радісно виблискуючи. Потім він кинув листки в чашу, де парував окріп, і миттю в усіх посвітліло на душі. Бо аромат нагадував росяний світанок незатіненого сонця у краю, про який навіть сяйво земної весни — лише блідий спогад.

(Еовін) Коли солодкі пахощі зілля наповнили палату, всім здалося, що з вікна повіяло свіжим вітром, але він не приніс ніякого запаху, лише повітря, неймовірно чисте і юне, мовби його не вдихало ще жодне живе створіння, зі засніжених вершин під зоряним куполом чи зі срібних берегів, умитих морською піною.

(Мері) А коли аромат ателасу поширився кімнатою, мов пахощі квітучих садів і сонячного вересового поля, де гудуть бджоли, Мері раптом прокинувся…

Сам Фарамир говорить Еовін про подібність їх доль: "ми обоє побували під крилами тієї самої Тіні, й одна і та сама рука повернула нас до життя".

Перегукуються і самі місця дії. Фарамир та Еовін перебувають у "Домі зцілення". Назву ж селища Вифанії, де відбуваються євангельські події, трактують як "Дім злиднів" або "Дім страждання" — вважається, що тут був розташований притулок для вбогих та місце опіки над хворими. Так, обидва "доми" виявляються пов'язаними спільною ідеєю — місцями, де хворі отримують догляд і повертаються до життя.

* * *

Літургійні тексти, що читалися у Великий Понеділок Страсного тижня

Коллекта: Даруй нам, молимо Тебе, Всемогутній Боже, щоб ми, що знемагаємо через слабкість у стількох труднощах, могли відновити сили завдяки стражданням Твого Єдинородного Сина: Котрий є Бог.

Євангеліє Івана 12:1–9: Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним. Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира. Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав: а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим? Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали. Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого. Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди. Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих.