8 квітня — вшанування Фродо і Сема на Кормалленському полі

Кормаллен / Tolman Cotton

У кінотрилогії "Володар Перснів" час минає майже непомітно — 17 років між святкуванням дня народження Більбо і початком подорожі Фродо пролітають за кілька хвилини, без жодних змін у зовнішності у головних героїв. Так само непомітно минає час між порятунком Фродо і Сема зі схилів Ородруїну і моментом, коли Фродо прокидається у ліжку.

У книзі все інакше: Фродо і Сем прокидаються не одразу, а лише через два тижні після знищення Персня — у наметі військового табору на Кормалленському полі. Як і колись у Рівенделі, скільки минуло часу, гобіти дізнаються від Ґандалфа:

«— Полудень? — перепитав Сем, задумавшись. — А якого дня?
— Чотирнадцятого після Нового року, — відповів Ґандалф, — або, якщо хочеш, восьмого квітня за Літочисленням Ширу. Та в Ґондорі Новий рік завжди буде починатися двадцять п'ятого березня — в день, коли був повалений Саурон, а вас вирятували з вогню і донесли до короля. Він доглядав вас, а тепер чекає, коли прийдете до нього. З ним будете сьогодні їсти-пити. Одягайтесь, і я проведу вас до нього».

Те, що королем став Араґорн, гобіти дізнаються трохи згодом. Але навіщо Толкін занурює їх у двотижневий сон? За книгою — це час на зцілення: після виснажливої дороги через Мордор героям потрібен був відпочинок. Та за цим стоїть і глибший символічний сенс: така «пауза» дозволяє Толкіну синхронізувати події оповіді з літургійним календарем.

25 березня, день знищення Персня, збігається з традиційною датою Благовіщення — і водночас із "народною" датою Великодня. Саме з неї починається пасхальний період, у якому кожна неділя вшановує різні аспекти перемоги Христа після Його воскресіння.

У другу неділю Великодня читається Євангеліє про Доброго Пастиря. А третя, яка припадає на 14-й день після Великодня, має тему: «Радість після смутку — перехід від скорботи до духовної радості»*. Богослужіння розпочинається псалмом:

"Уся земле, покликуйте Богові, виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть!" (Пс. 66:1-2)

Саме ця тема — радість після смутку, святкування на честь героїв — є провідною у розділі «Кормалленське поле». Ґандалф веде Фродо і Сема до короля, перевдягнених у ту саму одіж, в якій вони були на схилі Ородруїну:

«...На полі, де вони зараз стояли, вишикувалося велике військо, виблискуючи на сонці рівними рядами. І коли гобіти наблизилися, блиснули оголені мечі, списи вдарили у щити, заграли роги та сурми і багатоголосий різномовний хор вигукнув:

Хай живуть дрібнолюдики! Честь їм і хвала!
Кайо і Феріан ананн! Аґлар'ні Феріаннат!
Честь їм і хвала, Фродо та Семвайзу!
Даур а Бергаель, Конін єн Аннун! Еґлеріо!
Слава їм!
Еґлеріо!
А лайта те, лайта те! Андаве лайтувальмет!
Слава їм!
Кормаколіндор, а лайта таріенна!
Слава їм! Персненосцям честь і хвала!».

Євангельське читання на цю неділю — уривок з Івана 16:16-22, де Ісус каже своїм учням: «Ще трохи, і ви Мене не побачите; і знову трохи, і ви Мене побачите».

Ці слова особливо промовисті, адже в цій сцені Сем і Фродо вперше бачать Ґандалфа — востаннє вони знали його як загиблого в Морії. Сам Толкін у листах підкреслює, що Ґандалф після бою із Балроґом справді воскресає, отже й цей євангельський уривок пов’язується з сюжетом дуже органічно.

Цікаво, що Ґандалф не каже гобітам, хто є королем, до якого він веде їх. Тут ми бачимо паралель із євангельською традицією: у багатьох історіях учні, що зустрічають воскреслого Ісуса не одразу впізнають його. У сучасному богослужіння на Третю Великодню неділю читають історію про учнів, що ішли у Емаус (Лк 24:13-35). Вони зустрічають подорожнього і запрошують його додому. І лише коли він під час вечері розломив хліб і роздав їм «їхні очі відкрилися, й вони впізнали Ісуса, але Він зник».

У Толкіна також — цілий абзац передує зустрічі із таємничим королем, аж поки гобіти його не впізнають:

«Кров ударила гобітам в обличчя, їхні очі блистіли від зачудування, коли Фродо та Сем пройшли вперед і побачили, що посеред шумного війська були поставлені три високі трони на підвищенні, викладеному з дерну. Угорі праворуч майорів біло-зелений стяг із великим конем навскач; на прапорі ліворуч плив по синьому морі срібний корабель; а посередині, над найвищим троном, тріпотів на вітрі великий стяг, де на чорному полі цвіло срібне дерево під осяйною короною та сімома блискучими зірками. На троні сидів чоловік у кольчузі, великий меч лежав у нього на колінах, але шолома він не мав. Вони підійшли, й він підвівся. І тоді вони впізнали його, хоч він і змінився, такий високий і радісний, величний правитель людей, темноволосий і сіроокий».

Останнє речення могло б описувати і впізнання учнями Ісуса: «вони впізнали його, хоч він і змінився, такий високий і радісний, величний правитель людей». 

Впізнаючи короля Сем називає його Бурлакою, а той згадує весь їх спільний шлях — від заїзду у Брі, до цієї миті. Від сприйняття Бурлаки як чужинця, і до сприйняття "усіх нас" як мандрівників:

«Фродо побіг йому назустріч, а Сем за ним.
— От тобі й на! — вигукнув він. — Це ж Бурлака, або я сплю!
— Так, Семе, Бурлака, — посміхнувся Араґорн. — Далекою була дорога від Брі, де я тобі не сподобався, правда? Далекою для всіх нас, а для вас — найважчою.
І тут, здивувавши та цілковито збентеживши Сема, він прихилив перед ними коліно й, узявши їх обох за руки, Фродо — правою, а Сема — лівою, підвів і посадив їх на трон, а тоді обернувся до воїнів і капітанів і промовив так, аби його почуло ціле військо:
— Честь їм і хвала!»

Тема "чужинців і мандрівників" перегукується із іншим уривком, що читається на службі у цей день — у 1 посланні Петра (2:11-19) християни уподібнюються "чужинцям і мандрівникам": "Любі друзі, я закликаю вас як чужинців і мандрівників у цьому світі, не піддаватися бажанням тілесним, що ворогують із душею вашою."

Як бачимо, основні теми цього розділу відповідають темам меси на Третю Великодню неділю: тут і радість після смутку, і прославляння героїв, і зустріч із тим, хто вважався загиблим, але воскрес, і неочікуване упізнавання свого наставника. І всі три христологічні постаті книги — Ґандалф як пророк, Араґорн як цар, Фродо як жертовна фігура — знову збираються разом, і кожен з них отримує свою частку участі у символіці євангельської історії.

__________

* Тема богослужіння згідно Тридентської меси, яка була чинною у часи написання "Володаря Перснів" (використовувалася з 1570 по 1969 роки). Другий Ватиканський собор дещо змінив акценти і тексти, що читаються на Великодні неділі. Тексти до богослужіння наведені тут. Також є скановане видання 1962 року Missale Romanum "Dominica Tertia post Pascha", стор. 344.