Звідки взялося слово "Середзем'я"

В одному з листів Толкін пояснює його походження таким чином:

"Я, мабуть, сконструював уявний час, але що стосується місця ногами залишився на матінці-землі. Цьому я віддаю перевагу над пошуком віддалених планет у "космосі". Якими б цікавими вони не були, вони чужі, і їх не можна любити любов'ю кровної спорідненості. Середзем'я (до речі, та якщо така примітка необхідна) не є моєю власною вигадкою. Це модернізація або видозміна... старого слова на позначення населеного світу людей, ойкумени: він середній, тому що невиразно уявлявся як розташований серед навколишніх морів і (у північній уяві) між льодом Півночі та вогнем Півдня. Д.-англ. middan-geard, середньоангл. middenerd, middle-erd. Багато рецензентів, здається, вважають, що Середзем'я — це інша планета!" (Лист №211 від 14 жовтня 1958)

Фальстаф серед віндзорських містян 

Гравюра Джорджа Крукшенка. Англія, XIX століття

Цікаво що слово "Середзем'я" згадується в комедії Шекспіра "Віндзорські жартівниці". В п'ятій сцені п'ятого акту жителі Віндзору домовились заманити лицаря Фальстафа у ліс та налякати його, зобразивши появу королеви фейрі із почтом. В українському перекладі "сатир", що супроводжує королеву фейрі промовляє:

"Прошу — рука об руку, в коло йдіть! А світляки нам будуть ліхтарями, Щоб освітлить танок наш під дубами. Та тихше: смертного тут чую я".

Ось це "смертного тут чую я" в англійському варіанті звучить як "I smell a man of middle-earth", буквально "я відчуваю запах людини середзем'я". Тобто "людина середзем'я" — це звичайний смертний, людина нашого світу, на відміну від світу потойбіччя чи світу фейрі. Бачимо що в часи Шекспіра і його глядачів це не потребувало додаткових пояснень.

* * *

Ось слова "сатира" (перевдягненого сера Г'ю Еванса) цілком:

Pray you, lock hand in hand; yourselves in order set
And twenty glow-worms shall our lanterns be,
To guide our measure round about the tree.
But, stay; I smell a man of middle-earth.

Merry Wives of Windzsor. Act V, scene V