Толкін, Шекспір, Лис Ренар (і трохи Івана Франка)

Збираючи матеріал про Саурона і його попередника — Тевільдо, принца котів, натрапив на цікаве твердження що титул "принц котів" Толкін взяв від Шекспіра, який його використав у п'єсі "Ромео і Джульєта".

Як завжди у Толкіна, на одного персонажа припадає декілька імен. Тевільдо — це ім'я мовою ельфів, а мовою гномів його кличуть Тіберт (Tiberth).

У Шекспіра Меркуціо, друг Ромео, називає "принцем котів" Тибальта через те що його ім'я співпадає з іменем  персонажа середньовічного "Романа про Лиса" — кота Тибальта, також відомого як Тіберт (Tibert).

Проте тут постає питання, чи справді Толкін взяв титул "принц котів" у Шекспіра?

Ромео і Тибальт. 

Художник — принц-консорт Альберт, 1840-ві рр.

Вперше на питання "хто такий Тибальт?" Меркуціо відповідає: "More than prince of cats, I can tell you", тобто "він більше ніж принц котів" (і далі йде довга оповідь про видатні якості Тибальта як бійця). А вже перед самим двобоєм Меркуціо, відповідаючи на питання Тибальта "що тобі треба", каже: "Good king of cats, nothing but one of your nine lives": "Добрий королю котів, лише одне з твоїх дев'яти життів". Тобто Тибальт не "принц", він "більше за принца" — "король". А хто ж тоді "принц"?

Принцем котів називають Тіберта — кота з "Романа про Лиса", причому у сучасному українському перекладі Шекспіра Меркуціо про Тибальта каже так: "Він вправніший, аніж котячий князь Тібєрт"*. Тут перекладач прямо в тексті вказує що "князь котів" стосується кота Тіберта — персонажа "Романа про Лиса". Тож все-таки "принц котів" у Толкіна взявся із середньовічного тексту.

Середньовічний "Роман про Лиса"

"Роман про Лиса" — цікава історія сама по собі. Це середньовічна збірка спочатку казок, а потім і пародій на куртуазні та лицарські романи а також історій сатиричного характеру у жанрі "тваринного епосу". Наскрізними персонажами тут виступають звірі, які уособлюють різні феодальні типажі (короля, баронів, заможних людей, містян, селян, тощо) і відтворюють звичаї тодішнього суспільства. Деякі з цих історій знайомі і нам, як сюжети народних казок, наприклад про те як хитра лисиця вчила вовка ловити рибу хвостом, занурюючи його в ополонку.

Головним героєм виступає Лис Ренар, який весь час хитрує і виходить сухим з води з різних скрутних ситуацій. З роками з'являлися нові частини ("гілки") роману із новими пригодами Ренара. Всього таких частин, створених протягом XII—XIII сторіччя нараховується двадцять сім.

Ці історії були настільки популярними що у французькій мові ім'я Renard  витіснило тодішнє слово на означення лиса (goupil) і сьогодні єдине слово на означення лиса у Франції це саме renard. Схожа історія відбулася в Англії, але з іншим персонажем роману. Мавпа Мартін (Martin the Ape), має сина Монеке. Вважається що від цього імені, Монеке, походить англійське слово monkey, "мавпа".

У якості зразкового хитруна Лис Ренар став також частим персонажем маргіналій (картинок на полях) у середньовічних рукописах, які  виступають іронічними коментарями до основного тексту. 

Лис Ренар у вигляді пастиря читає проповідь домашній птиці, яку хоче з'їсти. 

Маргіналія з декреталий папи Георгія IX (1300-1340 роки)

Ще одна історія, яку полюбляли середньовічні майстри — похорон Ренара. Його відспівали, а потім процесія тварин з хрестами, кадилами та свічками понесла його труну на цвинтар. Але виявилося що Ренар лише прикидався мертвим і "воскрес". Цю похоронну процесію зображали на стінах замків і навіть у монастирях та храмах. У XIII столітті її було вирізано на двох капітелях у Страсбурзькому соборі. Однак із появою протестантизму, який використовував сатиру для критики католицької церкви, жарти на релігійну тему в католицтві стали вважатися неприпустимими. Тож ці барельєфи у Страсбурзі були знищені.

Благочестивий читач вишкрябав голову Лиса Ренара, що читає проповідь півню. 

Біблія з Аррасу (Франція), XIII ст.

Кіт Тибальд або Тіберт, принц котів — такий самий хитрун як і Лис Ренар, проте, коли справа доходить до змагань у хитрощах, Ренар обманює Тіберта: він розповідає коту про смачних мишей, які живуть у амбарі священника; кіт Тіберт лізе в амбар і потрапляє в пастку, що хазяїн поставив на лиса.

Лис Ренар переслідує Кота Тіберта, що скаче на коні (XIII ст.)

"Роман про Лиса" має свої версії у різних народів: в середньовіччі були французька, німецька, фламандська версії, англійський переклад став однією з перших друкованих книг. У 1890 році Іван Франко написав українську версію — "Лис Микита", перероблену під сучасні реалії Австро-Угорщини. Також Франко написав статтю про історію походження "Романа про Лиса" щоб відкинути звинувачення в плагіаті, нібито він лише переробив казку Ґете „Reineke Fuchs“ (1794).

Тевільдо, Тибальт та Тиберт

Тевільдо та Тінувіель. Іллюстрація Алана Лі

Тож як пов'язані Тевільдо, Тибальт та Тіберт? Джон Ґарт у книзі "Толкін та Велика Війна" пише що Толкіну не подобалися казки про тварин, він казав що звірі тут "лише маски на людському обличчі, прийом сатирика або проповідника". Тож з цих "залишків минулого" — кота Тіберта/Тибальта та пихатого вуличного бійця з "Ромео та Джульєтти", що позбувся маски звіра Толкін реконструює забуте чудовисько — демонічного Тевільдо:

"Очі в нього були довгі, дуже вузькі й розкосі, і виблискували то червоним, то зеленим, а великі сиві вуса були густі й гострі, як голки. Його муркотіння було схоже на барабанний бій, а гарчання — на грім, але коли він гнівно кричав, кров холонула в жилах, і дрібні звірі та птахи застигали, як камінь, або падали бездиханними від самого звуку".

Цікаво що головним ворогом кота Тевільдо є пес Хуан, що допомагає Берену і Лутіень. Це протистояння кота і собаки (а також завдання, що отримав Берен з полювання на гігантських мишей до столу Тевільдо) нагадує історії з "Роману про Лиса" і, як на мене, є свідченням на користь того, що сюжет про Тевільдо в першу чергу пов'язаний із "тваринним епосом" і котом Тібертом.

Тож, не завжди співпадіння у Толкіна і Шекспіра свідчать про запозичення, іноді джерелом є більш давні тексти, якими користувались обидва автори.

_______

* "Ромео і Джульєтта" у перекладі Ірини Стешенко (1986 р.)

Стаття в українській Вікіпедії "Роман про Ренара"