Цитати про Око Саурона з "Володаря Перснів"

Власне всі згадки про Око Саурона можна поділити на такі групи:

• "безпосереднє" споглядання Ока у магічному предметі (у Дзеркалі Галадріелі, на кріслі Амон Хен, в Палантирі):
• (Дзеркало Галадріелі) Але раптом Дзеркало почорніло, почорніло так, мов у видимому світі відкрився отвір, і Фродо зазирнув у порожнечу. У чорній безодні з'явилось Око, що повільно зростало, аж поки не заповнило майже все Дзеркало.
• (крісло на Амон Хен) І раптом він відчув Око. Око в Темній Вежі, яке ніколи не спить. Він знав, що і воно помітило його погляд. У тому Оці була якась люта, жадібна воля. Воно метнулося до Фродо; він відчув, що воно, мов палець, шукало його.
• (Полум'я у палантирі) І тут раптом Денетор розсміявся. Він знову гордовито випростався, швидко підійшов до стола і схопив подушку, що була в нього під головою. Тоді, повернувшись до дверей, розгорнув її, і всі побачили, що в руках він тримав палантир. І коли він підняв його вгору, то здалося, що куля зажевріла внутрішнім полум'ям, так що на виснажене обличчя правителя впали червоні відблиски і здалося, що воно витесане з каменю
• Відчуття небезпеки, коли хранитель (Більбо, Фродо або Сем) мають Перстень на шиї, або на пальці.
• Більбо провів долонею по очах.
  — Вибач, — сказав він. — Щось на мене найшло. А все ж це буде якимось полегшенням — уже ніколи ним не перейматись. Останнім часом перстень із голови мені не йде. Інколи з'являється таке враження, що він око, яке стежить за мною.
• — Добре би, — погодився Фродо, — та все ж він не найбільша наша проблема. Як би нам вибратися з цих гір! Мені тут не подобається: так, ніби я нічим не прикритий зі сходу, лише мертві рівнини між мною і Тінню. А там — Око. Ходімо! Сьогодні мусимо якось зійти вниз.
• Насправді з кожним кроком до воріт Мордору Фродо відчував, що Перстень на його шиї важчає і немовби тягне на схід. Ще більше непокоїла його думка про Око — так він про себе це назвав. Воно навіть більше, ніж тягар Персня, змушувало гобіта зіщулюватись і пригинатись. Око — це жахливе, дедалі сильніше відчуття ворожої волі, що з усіх сил намагається пронизати хмари, землю, тіло, щоби знайти тебе: простромити тебе своїм смертельним поглядом, оголеного, знерухомілого. Тонкою, крихкою і тонкою, стала та завіса, що відгороджувала Фродо від Ока.
• (Сем) Він одягнув Перстень. ... Сем собі не здавався невидимим, а навпаки, жахливо й особливо помітним; і він знав, що Око шукає його.
• Фродо побачив чорні, чорніші й темніші за тіні, які огортали його, жорстокі шпилі та залізну корону верхньої башти Барад-дура. Лише на одну мить, мов із якогось величезного вікна на неймовірній висоті, на північ ударив червоний промінь, пронизливий погляд Ока, а потім завіса знову замкнулась і жахливе видіння зникло. Око не дивилося на них: воно було звернуте на північ, де стояли біля воріт капітани Заходу, і туди була спрямована вся лють Сили, що готувалася завдати смертельного удару
• Слова автора,  Гендальфа або Арагорна, про те куди увага Саурона спрямована в даний момент:
• (Галадріель) Але цього не можна приховувати від Персненосця, від того, хто бачив Око.
• (Гандалф Білий під час першої зустрічі з Арагорном, Гімлі та Леголасом) Та зараз вороже око вдивляється в далекі землі, а не приглядається до околиць; і найбільше його цікавить Мінас-Тіріт.
• (Арагорн) Мене непокоять ці орки з Барад-дура, чи Луґбурца по-їхньому, — сказав Араґорн. — Темний Володар уже знає надто багато, і його служники — також; очевидно, що після суперечки Ґрішнах відіслав повідомлення за Ріку. Тепер Червоне Око стежитиме за Ізенґардом.
• (Гандалф до Мері) Між Ізенґардом і Мордором є якийсь зв'язок, але який — я ще не збагнув. Як саме вони обмінювалися новинами, не знаю, але ж обмінювались! Око Барад-дура буде нетерпляче вдивлятись у Долину Чародія та в Роган. Чим менше воно побачить — тим краще.
• (Голум) — Зовсім ні, — відповів Ґолум. — Якщо бажаєте якомога швидше постати перед Володарем, є дуже зручна дорога, — він тицьнув кощавим пальцем на схід, — там його слуги чекають гостей і негайно доправляють їх до нього. Так-так. Його Око не дрімає. Колись давно Око вгледіло там, на дорозі, Смеаґола…
• — Ні, ні, — заперечив Ґолум. — Гобіти мусять подивитися, мусять зрозуміти. Він не чекає нападу з того боку. Його Око бачить усе довкола, та найбільше уваги звертає на щось одне.
• (Арагорн розповідає що дивився в палантир) — Так, перед від'їздом із Гірського Скиту, — відповів Араґорн. — Я подумав, що час настав і що Камінь саме тому потрапив до мене. Тоді саме минуло десять днів, відколи Персненосець пішов на схід від Рауросу, й Око Саурона, думав я, слід відвернути від його земель.
• (Гандалф) Око зараз звернуте на нас, сліпе до всього іншого. ... Та мусимо будь-що відвернути його Око від єдиної справжньої загрози.
• (автор) Темна Сила занурилась у роздуми, Око звернулось усередину, обмірковуючи тривожні та небезпечні звістки: бачило воно блискучий меч, суворе й величне обличчя і на якийсь час ні на що інше уваги не звертало; й уся його величезна твердиня, всі ворота, всі вежі поринули в насуплену пітьму.
• В розмовах орків (вони не називають Саурона по імені):
• Може, вони повірять мені, Ґрішнахові, вірному посланцю; а я скажу таке: Саруман — дурень і брудний зрадник. Але Велике Око не дрімає! Свинотою нас обзивають? І хто? Покидьки дрантивого чаклуна? Не людським м'ясом, а орківським вони годуються, запам'ятайте мої слова.
• — Мабуть, Око було зайняте іншим, — сказав Шаґрат. — Кажуть, на заході відбувається щось значне.
• Інші червоні вікна:
• (гобіти біля Чорних Воріт) Високо, в одній із Веж Зубів, горіло червоне світло, а інших ознак присутності безсонної сторожі над Моранноном не було. Багато миль це червоне око мовби переслідувало їх, поки вони бігли, спотикаючись, голою кам'янистою місцевістю. Виходити на дорогу не наважувалися, та весь час намагалися триматися на невеликій відстані від неї. Нарешті, вже після опівночі, коли мандрівники чулися виснаженими, бо тільки раз зупинялися на короткий перепочинок, око зменшилося до маленької палаючої цятки, а тоді зовсім зникло: вони обігнули темне північне крило низьких гір і попрямували на південь.
• (орки забирають непритомного Фродо біля вежі над Кіріт-Унґолом): Червоні вогники, смолоскипи, замиготіли ген унизу, де орки виходили з тунелю. Нарешті полювання завершено. Червоне око вежі не сліпе.
• (Сем шукає як звільнити Фродо біля вежі над Кіріт-Унґолом) Тепер орківська вежа нависла просто над ним, загрозливо чорна, й у ній горіло червоне око.